Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Невицьке

Сторінка 4 з 7
забороняв будь- які зібрання, у цих зборах взяло участь 60 чол. Вони обговорили завдання, що стояли тоді перед комуністами міст і сіл Ужгородського округу, і в першу чергу зайда пня революційної боротьби. Спільні збори комуністів і комсомольців Ужго­рода й Невицького проводились
і пізніше (наприклад, у квітні 1924 року). Від­бувалися демонстрації, походи, Першотравневі прогулянки трудящих, організо­вані комуністами.
Серед комуністів 20-30 років одним з найбільш активних був сільський коваль Й. М. Леган, член КПЧ з 1922 року. Він у 1926-1929 pp. побував у Радянському Союзі на навчанні в Миколаївській радпартшколі, а повернувшись, керував кому­ністичним осередком. Персональний пенсіонер Й. М. Леган не залишає роботи і зараз: працює обхідником каналу, виконує громадські доручення. Активну участь в громадському житті села беруть й інші старі комуністи, зокрема І. М. Желізко та М. Богдан.
Особливе місце в класових сутичках 20-30-х років належить страйкам, якими завжди керували комуністи. Вже 5-19 травня 1924 року 42 робітники Кам'яницьких каменоломень, серед яких було чимало жителів с. Невицького, взяли участь у двотижневому страйку. 25 листопада того ж року відбувся страйк будівників
дамби на річці Уж біля Невицького. 63 страйкарі вимагали підвищення заробіт­ної плати.
Під час світової економічної кризи 1929-1933 pp. страйкова боротьба посилилася. Тривалим був страйк робітників Кам'яницьких каменоломень 16-26 трав­ня 1932 року, коли проти зниження заробітної плати виступило 47 робітникиа. 10 квітня 1933 року розпочався страйк робітників - будівельників каналу Ужгород-Невицьке. Будівельна фірма «Лана», користуючись безробіттям, встановила низьку заробітну плату - всього 2 крони за годину важкої роботи. Це й стало приводом до виступу. На допомогу сільським комуністам для керівництва страйком прибув секретар Закарпатського крайкому, депутат чехословацького парламенту Павло Терек. Страйк, що продовжувався до 19 квітня, не дав наслідків, тому 7 червня він відновився. Фірмі «Лана» довелося піти на поступки.
В квітні 1934 року в с. Невицькому було організовано профспілку землероб­ських і лісних робітників. В зв'язку з тим, що в той час комуністичні організації на Закарпатті фактично перебували на нелегальному становищі, комуністи Невиць­кого основну роботу по керівництву революційним рухом здійснювали через проф­спілкову організацію.
Страйковий рух розгортався і в наступні роки. Так, у січні 1936 року двічі страйкували 120 робітників лісового господарства (в Кам'яниці-Невицькому). Боротьба робітників закінчилась перемогою: вони домоглися підвищення заробіт­ної плати на 20 проц. У лютому цього ж року страйкували ще раз, вимагаючи під­вищення платні, робітники Кам'яницьких каменоломень.
Становище селян Невицького в 30-х роках мало чим відрізнялося від поперед­ніх часів. За переписом 1930 року, в селі нараховувалося 163 будинки і 757 жите­лів, з них 709 українців, решта - чехи, угорці, євреї та інші. А перед 1940 роком кількість дворів зменшилась до 156, число мешканців зросло до 764 чоловік.
В селі, як і раніше, не було ні медичного пункту, ні лікарні. Діти навчалися в народній початковій українській школі, де працювали 3 вчителі, і народній господарській школі, якою керував 1 учитель. Бюджет села Невицького в 30-х ро­ках був невеликий. Значна частина коштів виділялася на утримання чиновників та жандармерії, а на освіту й охорону здоров'я давали незначні суми. Так, у 1936 році з 26 677 крон на «управління» виділялося 4366, на «безпеку» - 2160, на школу і культосвітні заходи - 1590, на охорону здоров'я - 1750 крон.
В березні 1939 року Закарпаття окупувала хортистська Угорщина. Її війська вступили і в село Невицьке. Було заборонено комуністичну організацію. Поча­лися репресії і терор. Чимало мешканців Невицького, робітників і селян, опини­лося за колючим дротом концтаборів, у тюрмах і т. зв. робітничих батальйонах, на різних роботах в Угорщині. Та комуністи села, як і всього Закарпаття, про­довжували свою діяльність у глибокому підпіллі. Активно працював старий кому­ніст І. М. Желізко. Він мав безпосередній контакт з працівниками ужгородського підпілля, зокрема з М. Є. Ротманом, від якого одержував листівки, газети та іншу літературу, і поширював їх у селі. В розповсюдженні цієї літератури брав участь і П. С. Сірко з Гути, який часто виїздив у села Ужанської долини, в т. ч. і в Невицьке.
В селі Невицькому народився і жив ноет Іван Угрин (літературний псевдонім Бурлак), який публікував свої вірші в прогресивних виданнях 1940-1943 pp. Під час угорсько-фашистської окупації він захворів на туберкульоз і помер у 1946 році.
В страшні роки окупаційного терору трудящі Невицького з надією звертали спої погляди на Схід, чекаючи приходу Червоної Армії. 27 жовтня 1944 року ці падії збулися. У цей день жителі села зустрічали воїнів-визволителів. В


Cучасна карта - Невицьке