Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
чинили завзятий опір мадьяризації. Вони вважали, що краще залишитися без освіти, але зберегти свою рідну мову, культуру й побут.
Нещадно експлуатуючи трудовий люд, угорські поневолювачі хотіли зробити його духовно убогим. Вони переслідували українську культуру, намагалися позбавити селян будь-яких прав. Формально деяка частина селян мала право брати участь у виборах депутатів угорського парламенту. Але політикани з буржуазно-поміщицьких партій робили під час виборів такі махінації, що практично селяни не знали навіть, за кого вони голосують. Коли ж у листопаді 1898 року вони висловили протест проти виборчих махінацій та зловживань, до села для придушення виступу було надіслано жандармів і солдатів.
В кінці XIX століття соціально-економічне пригноблення селянства посилилося. Для зміцнення куркульства і перетворення його в надійну опору своєї політики угорський уряд організував на Закарпатті так звану «Верховинську акцію», яка була тісно зв'язана з гірськими районами. Закон про «Верховинську акцію» було схвалено у 1898 році, за яким «Експозитура гірських районів» мала взяти в оренду у графа Шенборна певну кількість угідь (пасовиська, луки, частково орні землі), всього 12 660 кадастральних гольдів. Ця земля була передана в оренду 4132 господарствам 56 сіл Верховини. Дрібним орендарям-селянам припадало в середньому від 3 до 5 кадастральних гольдів. Фактично ж «Верховинська акція» привела селян до розорення. Якщо граф Шенборн одержав від держави за орендовану в нього землю 45 440 крон, то селяни виплатили за неї державі 52 000 крон. Крім того, великі землевласники, куркулі й попи зосередили в своїх руках кращі землі, машини, добрива і тяглову силу, а селянам дістались малопридатні ділянки на схилах гір.
На базі шенборнського маєтку міністерство землеробства Угорщини в процесі здійснення «Верховинської акції» в 1903 році відкрило у Нижніх Верецьках державну племінну ферму, якій належало понад 400 гольдів кращих лук і пасовиськ. Те «господарство» не могло поліпшити життєві умови верховинських селян. Воно служило інтересам куркульської верхівки для обзаведення племінною худобою. В 1905 році при фермі було відкрито сільськогосподарську школу, де 12 куркульських синків вивчали основи механізації, агрономії, зоотехнії та інші предмети сільськогосподарської науки.
Переважна більшість нижньоверецької бідноти свої мізерні наділи обробляла дерев'яною сохою. Ті наділи, мов латки на сорочці бідняка, рябіли на схилах гір. На них гнув спину роботящий верховинець, збираючи дрібнокодосе жито.
В той час, коли серця пригноблених селян кипіли ненавистю і гнівом до гнобителів, на Верховину прийшло нове лихо - перша світова війна з її руйнівними наслідками. Вже у жовтні 1914 року в Карпатах розгорілися жорстокі бої. В Нижніх Верецьках двічі побували російські війська - в середині жовтня 1914 року та в січні 1915 року. Селяни охоче спілкувалися з російськими солдатами, в особі яких бачили своїх рідних братів. Коли ж російська армія відступила, угорська вояччина, вчинила криваву розправу над багатьма селянами: Т. Мамеля, І. Дербаля, П. Куштинця було кинуто до в'язниці, а О. Дем'яна страчено. Жителі Нижніх Верецьок в 1920-х роках встановили пам'ятник загиблим російським воїнам.
У березні 1919 року в Нижніх Верецьках проголошено Радянську владу. Над селом замайоріли червоні прапори, маковіли яскраві стрічки на капелюхах і шапках селян. 26 березня 1919 року в Нижніх Верецьках створено організацію об'єднаної соціалістичної партії Угорщини, яка налічувала 215 членів. Головою її було обрано П. Бургера, заступником - П. Пфефера. а секретарем - А. Гейгера.
7-8 квітня у верховинських селах були проведені вибори до Рад. До складу Нижньоверецької Ради робітників, селян і солдатів обрали 20 чол. Серед них І. Халуса, М. Лізака, С. Кураха, Ф. Чакавого, Й. Петруса, М. Кураха, І. Марковича та інших. 10 квітня 1919 року представники 31 села обрали Нижньоверецьку окружну Раду, до якої ввійшло 19 чол.: М. Попович, Ф. Літеварі, І. Німець, В. Губипець, І. Голінка, Ф. Терек та інші.
Трудящі села приступили до здійснення соціалістичних перетворень. Вони ділили графську землю, вигнали панських слуг і жандармів, створили загін народної міліції. Чимало жителів Нижніх Верецьок влилося у загони Русинської Червоної дивізії. Та Радянська влада проіснувала в окрузі тільки 40 днів.
В складі буржуазної Чехословацької республіки економічне становище трудящих села мало чим змінилось. Як і раніше, земля, ліси і пасовиська належали поміщикам, куркулям і лихварям, а більшість селян задихалися від
Нижні Ворота
Сторінка 3 з 9
працювали в полі. До того ж у тій єдиній на все село чотирикласній школі діти два перші роки вчились по-українськи, а два останні –по-угорськії. Хто хотів учитись далі, мусив прийняти угорське прізвище. Але закарпатці Нещадно експлуатуючи трудовий люд, угорські поневолювачі хотіли зробити його духовно убогим. Вони переслідували українську культуру, намагалися позбавити селян будь-яких прав. Формально деяка частина селян мала право брати участь у виборах депутатів угорського парламенту. Але політикани з буржуазно-поміщицьких партій робили під час виборів такі махінації, що практично селяни не знали навіть, за кого вони голосують. Коли ж у листопаді 1898 року вони висловили протест проти виборчих махінацій та зловживань, до села для придушення виступу було надіслано жандармів і солдатів.
В кінці XIX століття соціально-економічне пригноблення селянства посилилося. Для зміцнення куркульства і перетворення його в надійну опору своєї політики угорський уряд організував на Закарпатті так звану «Верховинську акцію», яка була тісно зв'язана з гірськими районами. Закон про «Верховинську акцію» було схвалено у 1898 році, за яким «Експозитура гірських районів» мала взяти в оренду у графа Шенборна певну кількість угідь (пасовиська, луки, частково орні землі), всього 12 660 кадастральних гольдів. Ця земля була передана в оренду 4132 господарствам 56 сіл Верховини. Дрібним орендарям-селянам припадало в середньому від 3 до 5 кадастральних гольдів. Фактично ж «Верховинська акція» привела селян до розорення. Якщо граф Шенборн одержав від держави за орендовану в нього землю 45 440 крон, то селяни виплатили за неї державі 52 000 крон. Крім того, великі землевласники, куркулі й попи зосередили в своїх руках кращі землі, машини, добрива і тяглову силу, а селянам дістались малопридатні ділянки на схилах гір.
На базі шенборнського маєтку міністерство землеробства Угорщини в процесі здійснення «Верховинської акції» в 1903 році відкрило у Нижніх Верецьках державну племінну ферму, якій належало понад 400 гольдів кращих лук і пасовиськ. Те «господарство» не могло поліпшити життєві умови верховинських селян. Воно служило інтересам куркульської верхівки для обзаведення племінною худобою. В 1905 році при фермі було відкрито сільськогосподарську школу, де 12 куркульських синків вивчали основи механізації, агрономії, зоотехнії та інші предмети сільськогосподарської науки.
Переважна більшість нижньоверецької бідноти свої мізерні наділи обробляла дерев'яною сохою. Ті наділи, мов латки на сорочці бідняка, рябіли на схилах гір. На них гнув спину роботящий верховинець, збираючи дрібнокодосе жито.
В той час, коли серця пригноблених селян кипіли ненавистю і гнівом до гнобителів, на Верховину прийшло нове лихо - перша світова війна з її руйнівними наслідками. Вже у жовтні 1914 року в Карпатах розгорілися жорстокі бої. В Нижніх Верецьках двічі побували російські війська - в середині жовтня 1914 року та в січні 1915 року. Селяни охоче спілкувалися з російськими солдатами, в особі яких бачили своїх рідних братів. Коли ж російська армія відступила, угорська вояччина, вчинила криваву розправу над багатьма селянами: Т. Мамеля, І. Дербаля, П. Куштинця було кинуто до в'язниці, а О. Дем'яна страчено. Жителі Нижніх Верецьок в 1920-х роках встановили пам'ятник загиблим російським воїнам.
У березні 1919 року в Нижніх Верецьках проголошено Радянську владу. Над селом замайоріли червоні прапори, маковіли яскраві стрічки на капелюхах і шапках селян. 26 березня 1919 року в Нижніх Верецьках створено організацію об'єднаної соціалістичної партії Угорщини, яка налічувала 215 членів. Головою її було обрано П. Бургера, заступником - П. Пфефера. а секретарем - А. Гейгера.
7-8 квітня у верховинських селах були проведені вибори до Рад. До складу Нижньоверецької Ради робітників, селян і солдатів обрали 20 чол. Серед них І. Халуса, М. Лізака, С. Кураха, Ф. Чакавого, Й. Петруса, М. Кураха, І. Марковича та інших. 10 квітня 1919 року представники 31 села обрали Нижньоверецьку окружну Раду, до якої ввійшло 19 чол.: М. Попович, Ф. Літеварі, І. Німець, В. Губипець, І. Голінка, Ф. Терек та інші.
Трудящі села приступили до здійснення соціалістичних перетворень. Вони ділили графську землю, вигнали панських слуг і жандармів, створили загін народної міліції. Чимало жителів Нижніх Верецьок влилося у загони Русинської Червоної дивізії. Та Радянська влада проіснувала в окрузі тільки 40 днів.
В складі буржуазної Чехословацької республіки економічне становище трудящих села мало чим змінилось. Як і раніше, земля, ліси і пасовиська належали поміщикам, куркулям і лихварям, а більшість селян задихалися від
Дивиться також інші населені пункти району:
- Щербовець
- Тишів
- Скотарське
- Розтока
- Підполоззя
- Лази
- Гукливий
- Верхні Ворота
- Верб’яж
- Буковець
- Біласовиця
- Абранка