Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
зброї, а продовжували боротьбу. їм допомагали члени Закарпатського крайкому І. Локота, О. Боркашок, М. Сидоряк, які часто приїжджали сюди і проводили значну роботу, виковуючи волю трудящих до боротьби за своє визволення. Великий вплив в боротьбі за ново життя серед трудящих села мали твори В. І. Леніна та інша комуністична література, що завозилася сюди таємно. Ще у 1921 році у Нижніх Верецьках було конфісковано твори В. І. Леніна «Чергові завдання Радянської влади» та «Держава і революція».
На початку 1930 року в селі створено організацію КПЧ. Її фундаторами були Ф. Комар, О. Курах. Першим її секретарем став Олекса Грига. Комуністи були кістяком і душею бідняцької громади. Вони виступали організаторами походів голодуючих, влаштовували виступи за звільнення політв'язнів, що перебували у нижньоверецькій тюрмі.
Щоб зламати опір селян, жандарми 14 лютого 1932 року заарештували О. Курах а, В. Чобалька та інших активістів. Довідавшись про свавілля властей, понад 200 обурених селян 14 лютого вийшли на демонстрацію перед будинком суду і зажадали звільнення ув'язнених комуністів. Жандарми розігнали людей гумовими палицями. 67 чол. знову було заарештовано, у т. ч. 52 - засуджено на різні строки тюремного ув'язнення. У відповідь на посилення революційних виступів власті проголосили на Верховині надзвичайне становище.
Хвиля демонстрацій прокотилася в селі і у 1933 році. Селяни чинили опір збирачам податків і жандармам, вимагали допомоги голодуючому населенню. 30 січня 200 чоловік взяли участь у поході голодуючих до нотарського управління. На демонстрантів напали жандарми. Багатьох селян, у т. ч. 10 жінок, було побито.
В ході класових боїв зростав вплив і авторитет Нижньоверецької організації КПЧ. Про це свідчить хоча б той факт, що під час виборів до чехословацького парламенту в 1935 році комуністи у Нижніх Верецьках зібрали 268 голосів, значно більше ніж будь-яка з буржуазних партій. Таким чином було завдано нищівної поразки панові Щерецькому та його прибічникам.
За Ініціативою комуністів 26 червня 1936 року в селі було проведено збори селян, на яких виступив О. Борканюк. Учасники зборів виступили з протестом проти політики буржуазного уряду, проти злиднів, голоду. В прийнятій резолюції вони вимагали дозволу на ввіз кукурудзи без мита, роботи і допомоги безробітним. Селяни, які входили до соціал-демократичної, народно-соціалістичної та інших партій, приєдналися до пропозицій комуністів про необхідність посилення боротьби проти екзекуцій та податкового гніту, за державну допомогу голодуючим. Борканюк назвав ці збори першим кроком на шляху до створення бонової єдності усього трудящого населення Нижніх Верецьок.
Злидні і голод, як наслідок безземелля та малоземелля, були головною причиною численних хронічних захворювань та епідемій, які тривали по 5-6 місяців. Особливо поширеними були висипний і черевний тиф, дифтерія, трахома, туберкульоз, ендемічний зоб. Дитяча смертність досягала до 40 проц. На 18 верховинських сіл був лише 1 лікар. Медична допомога була платною і недоступною широким марочним масам, оскільки за перебування одного дня в лікарні треба були платити 20-25 крон. Мешканці села змушені були звертатися по допомогу до знахарок і попів з їх «святою водою». «У нас, у Нижніх Верецьках,- писала газета «Карпатська правда»,- лікарської допомоги не дають, кожний лікується по своєму, один мастить себе денатуратом, другий - часником, третій – мочевиною…». На низькому рівні була й освіта в селі. Діти навчалися в 2 маленьких орендованих приміщеннях народної школи. У 1926 році в селі було відкрито державну чеську народну, а згодом-двокласну господарську школу. В 1935 році почала діяти горожанська школа. Проте ці учбові заклади, як правило, були недоступні для дітеіі бідняків. Крім того, як писала делегація комуністів-парламентаріїв, в січні 1932 року «діти в школах вчаться тільки співати (здебільшого релігійних псалмів) та підписуватися».
В роки угорсько-фашистського поневолення (1939-1944 pp.) не припинялася боротьба верховинців проти гнобителів. Однією з форм протесту проти насильства і свавілля угорських окупантів була еміграція мешканців села до Радянського Союзy. Після возз'єднання західноукраїнських земель з Українською РСР, коли кордон СРСР був всього за 7 кілометрів від села, багато молоді перейшло нелегально на територію Країни Рад. Серед них були Ю. Долинка, Ф. Комар, М. Чепинець, О. Курах, М. Коріш, Г. Пацьо, І. Комар, М. Шумський та інші.
В той час у Нижніх Верецьках все більше розгорталася антифашистська боротьба. Комуністи створили у селі підпільну групу, яка складалась з 12 чол. Найактивнішими підпільниками були П. Попелич, О. Ф. Грига, Ф. Ф.
Нижні Ворота
Сторінка 5 з 9
крайкому КМЧ Іван Мондок. Він закликав верховинців згуртуватися і спільно боротися за свої життєві інтереси. Цього було досить, щоб пани та куркулі могли розправитися з «більшовицьким» старостою. Але комуністи не склали На початку 1930 року в селі створено організацію КПЧ. Її фундаторами були Ф. Комар, О. Курах. Першим її секретарем став Олекса Грига. Комуністи були кістяком і душею бідняцької громади. Вони виступали організаторами походів голодуючих, влаштовували виступи за звільнення політв'язнів, що перебували у нижньоверецькій тюрмі.
Щоб зламати опір селян, жандарми 14 лютого 1932 року заарештували О. Курах а, В. Чобалька та інших активістів. Довідавшись про свавілля властей, понад 200 обурених селян 14 лютого вийшли на демонстрацію перед будинком суду і зажадали звільнення ув'язнених комуністів. Жандарми розігнали людей гумовими палицями. 67 чол. знову було заарештовано, у т. ч. 52 - засуджено на різні строки тюремного ув'язнення. У відповідь на посилення революційних виступів власті проголосили на Верховині надзвичайне становище.
Хвиля демонстрацій прокотилася в селі і у 1933 році. Селяни чинили опір збирачам податків і жандармам, вимагали допомоги голодуючому населенню. 30 січня 200 чоловік взяли участь у поході голодуючих до нотарського управління. На демонстрантів напали жандарми. Багатьох селян, у т. ч. 10 жінок, було побито.
В ході класових боїв зростав вплив і авторитет Нижньоверецької організації КПЧ. Про це свідчить хоча б той факт, що під час виборів до чехословацького парламенту в 1935 році комуністи у Нижніх Верецьках зібрали 268 голосів, значно більше ніж будь-яка з буржуазних партій. Таким чином було завдано нищівної поразки панові Щерецькому та його прибічникам.
За Ініціативою комуністів 26 червня 1936 року в селі було проведено збори селян, на яких виступив О. Борканюк. Учасники зборів виступили з протестом проти політики буржуазного уряду, проти злиднів, голоду. В прийнятій резолюції вони вимагали дозволу на ввіз кукурудзи без мита, роботи і допомоги безробітним. Селяни, які входили до соціал-демократичної, народно-соціалістичної та інших партій, приєдналися до пропозицій комуністів про необхідність посилення боротьби проти екзекуцій та податкового гніту, за державну допомогу голодуючим. Борканюк назвав ці збори першим кроком на шляху до створення бонової єдності усього трудящого населення Нижніх Верецьок.
Злидні і голод, як наслідок безземелля та малоземелля, були головною причиною численних хронічних захворювань та епідемій, які тривали по 5-6 місяців. Особливо поширеними були висипний і черевний тиф, дифтерія, трахома, туберкульоз, ендемічний зоб. Дитяча смертність досягала до 40 проц. На 18 верховинських сіл був лише 1 лікар. Медична допомога була платною і недоступною широким марочним масам, оскільки за перебування одного дня в лікарні треба були платити 20-25 крон. Мешканці села змушені були звертатися по допомогу до знахарок і попів з їх «святою водою». «У нас, у Нижніх Верецьках,- писала газета «Карпатська правда»,- лікарської допомоги не дають, кожний лікується по своєму, один мастить себе денатуратом, другий - часником, третій – мочевиною…». На низькому рівні була й освіта в селі. Діти навчалися в 2 маленьких орендованих приміщеннях народної школи. У 1926 році в селі було відкрито державну чеську народну, а згодом-двокласну господарську школу. В 1935 році почала діяти горожанська школа. Проте ці учбові заклади, як правило, були недоступні для дітеіі бідняків. Крім того, як писала делегація комуністів-парламентаріїв, в січні 1932 року «діти в школах вчаться тільки співати (здебільшого релігійних псалмів) та підписуватися».
В роки угорсько-фашистського поневолення (1939-1944 pp.) не припинялася боротьба верховинців проти гнобителів. Однією з форм протесту проти насильства і свавілля угорських окупантів була еміграція мешканців села до Радянського Союзy. Після возз'єднання західноукраїнських земель з Українською РСР, коли кордон СРСР був всього за 7 кілометрів від села, багато молоді перейшло нелегально на територію Країни Рад. Серед них були Ю. Долинка, Ф. Комар, М. Чепинець, О. Курах, М. Коріш, Г. Пацьо, І. Комар, М. Шумський та інші.
В той час у Нижніх Верецьках все більше розгорталася антифашистська боротьба. Комуністи створили у селі підпільну групу, яка складалась з 12 чол. Найактивнішими підпільниками були П. Попелич, О. Ф. Грига, Ф. Ф.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Щербовець
- Тишів
- Скотарське
- Розтока
- Підполоззя
- Лази
- Гукливий
- Верхні Ворота
- Верб’яж
- Буковець
- Біласовиця
- Абранка