Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
села вісті з фронту, з далекої Москви. В селі часто переховувалися керівники Закарпатського крайкому КПЧ, народні месники, що вели в горах збройну боротьбу з угорсько-німецькими фашистами.
Наростання організованої боротьби проти окупантів налякало хортистськіїй уряд. Загарбники вдавалися до крайніх заходів. Вони наказували своїм сатрапам- жандармам стріляти в кожну підозрілу людину.
Німецько-угорські фашистські окупанти намагались масовими репресіями зламати опір населення. Чотирьох мешканців села було заарештовано і відправле ні до в'язниці, а багатьох селян - в концтабори, у т. зв. робочі батальйони. Хортистський режим, особливо в останні місяці окупації, призвів господарство безземельних і малоземельних селян до повного занепаду, погіршив і без того їх злиденне життя. З Верховинських сіл фашисти вивезли 18 тис. голів великої рогатої худоби, 2 тис. коней, 15 тис. овець, всі пасіки, птицю.
Нестримний наступ Червоної Армії врятував закарпатців від повного розорення. Війська 351-ї стрілецької дивізії 4-го Українського фронту 7 жовтня вступили на територію Нижніх Верецьок і визволили їх. З почуттям великого щастя, радості і вдячності трудящі села зустрічали свою визволительку - Червону Армію. Начальник політвідділу 351-ї стрілецької Червонопрапорної Шепетівської дивізії, яка першою вступила у село, в донесенні писав: «В момент вводу наших підрозділів у населені пункти вулиці швидко оживають, населення збирається великими групами, обступає бійців і командирів, радісно висловлює своє задоволення приходом своїх слов'янських солдат... Всі намагаються почути живе слово офіцера або бійця... Народ товариський, балакучий, готовий цілими днями вислуховувати бс сіди офіцерів і розповідати про свої переживання під час угорської окупації».
У визволеному селі відбулося багато зворушливих сцен. До радянського офіцера підійшла стара жінка - верховинка.
- У мене нема сина солдата,-сказала вона. - Я благословила у похід за щастя і волю свою дочку. Ось вона. Прошу не відмовити. Батько її був комуністом, і вона, моя Ганна, буде добрим солдатом.
Добровольцями до Червоної Армії пішло з села багато хлопців. Серед них І. Г. Гвоздяк, І. П. Курах, С. С. Мадяр, Ф. В. Комар, О. Ф. Шумський, Й. А. Курах, М. І. Кориш та інші. Доброволець Ю. Долинка, що у 1939 році емігрував до СРСР разом з Чехословацьким корпусом брав участь у боях під Соколовим на Харківщині, у визволенні столиці України - Києва, Білої Церкви, Жашкова; М. І. Чепинець - у боях під Дуклею за визволення Чехословаччини. Всі вони за бойові заслуги нагороджені орденами і медалями.
В перші дні після визволення було організовано Народний комітет, на чолі якого став комуніст Ф. Ю. Кориш, відновила свою роботу партійна організація, секретарем якої знову було обрано Олексу Григу. Комуністи взяли активну участь в організації нової народної влади. До Народного комітету ввійшли О. І. Грига, Г. Ф. Грига. Ф. Ф. Грига, П. С. Попелич, Є. І. Саладь та інші.
Здійснюючи волю трудящих, Народний комітет виконував функції органів диктатури пролетаріату: допомагав населенню, що зазнало великого лиха від фашистів, турбувався про забезпечення школи усім необхідним для навчання, конфіскував і провів розподіл державної та поміщицької землі, організував допомогу Червоній Армії в ремонті доріг, вивезенні лісу. На 15 липня 1945 року було конфісковано 2420 угрів землі, яка належала фірмі «Латориці», і передано її безплатно сім'ям безземельних і малоземельних селян.
У 1945 році село стало називатися Нижні Ворота. За характером рельєфу ця назва більш відповідає селу, яке розташоване в мальовничому куточкові і наче відкриває ворота у Карпати.
14 березня 1946 року з ініціативи комуністів було скликано збори активу села, на яких розглядалося питання про створення у Нижніх Воротах колгоспу. Місцеві куркулі і оунівські недобитки вели шалену агітацію проти створення колективних господарств, не спиняючись перед терористичними актами. Вже через кілька днів після цих зборів у будинок секретаря партійної організації було кинуто гранату. Ініціаторів колгоспу це не злякало. Олекса Грнга заявив: «Ми не боїмося погроз куркульських прихвостнів, з нами всі чесні трудівники села». Він передав свою землю, худобу ініціативній групі, яка розгорнула в селі широку роз'яснювальну та організаторську роботу.
Весною 1946 року відкрилася нова сторінка в житті гірського села. 14 родин почали спільно обробляти землю. Це були перші кроки до створення артільного господарства. Нове життя йшло стрімко вперед, відкидаючи з свого шляху все старе і віджило. В той же час запеклі вороги - колишні
Нижні Ворота
Сторінка 6 з 9
Комар, О. Ф. Німець, Є. І. Сокаль, Г. М. Полажинець, І. М. Малинич та інші. Селяни чинили опір загарбникам та місцевим визискувачам, розповсюджували листівки. В хаті Олекси Григи часто відбувалися партійні збори. Звідси йшли в закарпатськісела вісті з фронту, з далекої Москви. В селі часто переховувалися керівники Закарпатського крайкому КПЧ, народні месники, що вели в горах збройну боротьбу з угорсько-німецькими фашистами.
Наростання організованої боротьби проти окупантів налякало хортистськіїй уряд. Загарбники вдавалися до крайніх заходів. Вони наказували своїм сатрапам- жандармам стріляти в кожну підозрілу людину.
Німецько-угорські фашистські окупанти намагались масовими репресіями зламати опір населення. Чотирьох мешканців села було заарештовано і відправле ні до в'язниці, а багатьох селян - в концтабори, у т. зв. робочі батальйони. Хортистський режим, особливо в останні місяці окупації, призвів господарство безземельних і малоземельних селян до повного занепаду, погіршив і без того їх злиденне життя. З Верховинських сіл фашисти вивезли 18 тис. голів великої рогатої худоби, 2 тис. коней, 15 тис. овець, всі пасіки, птицю.
Нестримний наступ Червоної Армії врятував закарпатців від повного розорення. Війська 351-ї стрілецької дивізії 4-го Українського фронту 7 жовтня вступили на територію Нижніх Верецьок і визволили їх. З почуттям великого щастя, радості і вдячності трудящі села зустрічали свою визволительку - Червону Армію. Начальник політвідділу 351-ї стрілецької Червонопрапорної Шепетівської дивізії, яка першою вступила у село, в донесенні писав: «В момент вводу наших підрозділів у населені пункти вулиці швидко оживають, населення збирається великими групами, обступає бійців і командирів, радісно висловлює своє задоволення приходом своїх слов'янських солдат... Всі намагаються почути живе слово офіцера або бійця... Народ товариський, балакучий, готовий цілими днями вислуховувати бс сіди офіцерів і розповідати про свої переживання під час угорської окупації».
У визволеному селі відбулося багато зворушливих сцен. До радянського офіцера підійшла стара жінка - верховинка.
- У мене нема сина солдата,-сказала вона. - Я благословила у похід за щастя і волю свою дочку. Ось вона. Прошу не відмовити. Батько її був комуністом, і вона, моя Ганна, буде добрим солдатом.
Добровольцями до Червоної Армії пішло з села багато хлопців. Серед них І. Г. Гвоздяк, І. П. Курах, С. С. Мадяр, Ф. В. Комар, О. Ф. Шумський, Й. А. Курах, М. І. Кориш та інші. Доброволець Ю. Долинка, що у 1939 році емігрував до СРСР разом з Чехословацьким корпусом брав участь у боях під Соколовим на Харківщині, у визволенні столиці України - Києва, Білої Церкви, Жашкова; М. І. Чепинець - у боях під Дуклею за визволення Чехословаччини. Всі вони за бойові заслуги нагороджені орденами і медалями.
В перші дні після визволення було організовано Народний комітет, на чолі якого став комуніст Ф. Ю. Кориш, відновила свою роботу партійна організація, секретарем якої знову було обрано Олексу Григу. Комуністи взяли активну участь в організації нової народної влади. До Народного комітету ввійшли О. І. Грига, Г. Ф. Грига. Ф. Ф. Грига, П. С. Попелич, Є. І. Саладь та інші.
Здійснюючи волю трудящих, Народний комітет виконував функції органів диктатури пролетаріату: допомагав населенню, що зазнало великого лиха від фашистів, турбувався про забезпечення школи усім необхідним для навчання, конфіскував і провів розподіл державної та поміщицької землі, організував допомогу Червоній Армії в ремонті доріг, вивезенні лісу. На 15 липня 1945 року було конфісковано 2420 угрів землі, яка належала фірмі «Латориці», і передано її безплатно сім'ям безземельних і малоземельних селян.
У 1945 році село стало називатися Нижні Ворота. За характером рельєфу ця назва більш відповідає селу, яке розташоване в мальовничому куточкові і наче відкриває ворота у Карпати.
14 березня 1946 року з ініціативи комуністів було скликано збори активу села, на яких розглядалося питання про створення у Нижніх Воротах колгоспу. Місцеві куркулі і оунівські недобитки вели шалену агітацію проти створення колективних господарств, не спиняючись перед терористичними актами. Вже через кілька днів після цих зборів у будинок секретаря партійної організації було кинуто гранату. Ініціаторів колгоспу це не злякало. Олекса Грнга заявив: «Ми не боїмося погроз куркульських прихвостнів, з нами всі чесні трудівники села». Він передав свою землю, худобу ініціативній групі, яка розгорнула в селі широку роз'яснювальну та організаторську роботу.
Весною 1946 року відкрилася нова сторінка в житті гірського села. 14 родин почали спільно обробляти землю. Це були перші кроки до створення артільного господарства. Нове життя йшло стрімко вперед, відкидаючи з свого шляху все старе і віджило. В той же час запеклі вороги - колишні
Дивиться також інші населені пункти району:
- Щербовець
- Тишів
- Скотарське
- Розтока
- Підполоззя
- Лази
- Гукливий
- Верхні Ворота
- Верб’яж
- Буковець
- Біласовиця
- Абранка