Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Аграрна земельна реформа, що проводилася у 1919-1937 pp., була спрямована на зміцнення куркулів і колоністів. Маєток Шенборна у 1929 році перейшов до фірми «Латориці», яка збільшила орендну плату і посилила експлуатацію селян. 130 гектарів землі, якою раніше користувались селяни, стали власністю держави.
У 1920 році на базі племінної ферми в Нижніх Верецьках відкрито державне дослідне господарство, якому додатково було виділено 72 га найкращої землі і 3600 га гірських луків-полонин. Воно займалось розведенням бурої карпатської худоби, пииедештям породистих свиней і овець. Але це господарство служило інтересам багатих землевласників, які виявляли лояльність щодо чехословацького уряду.
За переписом 1930 року, в селі налічувалось 334 двори, в яких мешкало 2027 чол., з них українців - 1208, чехів і словаків - 128, угорців - 22, євреїв - 645, інших - 24. Цим господарствам належало лише 1797 гектарів сільськогосподарських угідь. Отже, реформа була тільки ширмою для відкритого загарбання чеською і місцевою буржуазією великих земельних масивів.
В роки економічної кризи (1929-1933 pp.) Нижні Верецьки опинилися в особливо тяжкому становищі. Недоїдання і голод стали звичайним і масовим явищем в житті трудящих. Ось що говорив про це село 22 січня 1932 року на одному із засідань депутат чехословацького буржуазного парламенту, комуніст Й. Штєтка, який у складі делегації за дорученням ЦК КПЧ побував на Закарпатті: «Жахливо побувати в кількох хатинах такого села, як Нижні Верецьки. Наведу з цього села лише один приклад, як страшенно лютують злидні і голод на Закарпатті і в яких жахливих умовах животіє закарпатський люд. Ми побували в хатині, зліпленій з болота. Номер цієї хати - 186. Її власником є Панзел. Входимо в справжню діру, про яку говорять: „Людське житло", куди ведуть двері 1,22 м заввишки і яка має два віконця по 20 см. В тій дірі живе 12 людських істот, а перед входом у приміщення стояла на снігу боса заввишки 120 см дівчина з оголеною повністю верхньою частиною тіла при лютому морозі. В приміщенні ми дізналися, що цій убогій дівчині - 28 років і через нестачу харчів та людських гігієнічних умов вона зовсім дегенерована. На печі сиділо 5 малих дітей, всі вони були голі в повному розумінні цього слова, без будь-якої ганчірки. Від нас ховалися за комин... Ми дізналися, що єдина їхня іжа - зварена поливка з гнилої ріпи і засипана вівсяним борошном грубого помолу... Вся сім'я виглядає хворою. Мати, яка лежала на дошці, ледве ворушилась... А старий батько? Якби його поклали в труну, ніхто б не пізнав, що це жива людина... Таке становище в 50 процентах хатин, в яких ми побували».
Голод був частим гостем бідноти і в наступних роках. Як писала газета «Карпатська правда» у 1935 році: «У нас, в Нижніх Верецьках, є більше 40 родин, у яких нема зовсім що їсти. Крім того, у кожній другій хаті лежать хворі діти і дорослі... Це наслідки недоїдання і голоду». ГІро незадовільний стан охорони здоров'я яскраво свідчить виступ у чехословацькому буржуазному парламенті депутата-комуніста від Закарпаття. Він говорив: «У нашому краї за урядовою статистикою найбільший процент вмирання від заразних хвороб...» Нижньоверецький лікар констатував, що у всьому окрузі не було жодного трудівника, який би не хворів рахітом, 1/5 смертей припадала на захворювання туберкульозом легенів, 1/10 частина дітей народжувалися каліками, не здатними до праці. Більшу частину року населення, що займалося важкою фізичною працею, постило, а робітники і батраки - зовсім не вживали жирів. „Про наш народ,- говорив лікар,- кажуть, що він ледачий, а він кволий, бо в організмі немае сил, які б вистояли проти немочі"».
Тяжкий соціально-економічний гніт доповнювався національним і політичним безправ'ям. Чеська буржуазія здійснювала різні форми гноблення, щоб придушити національну і соціальну свідомість трудящих, підірвати їх віру у возз'єднання з Радянською Україною. З цією метою на Закарпатті було створено ряд буржуазних партій, які виступали єдиним табором проти робітничого і селянського руху. У Нижніх Верецьках тривалий час діяли аграрники, які захищали інтереси буржуазії та куркулів. Їх місцевий керівник Щерецький заснував кредитну спілку і згодом став банкіром. Маючи в своєму розпорядженні значні суми, цей прислужник чехословацьких панів проводив шалену демагогічну агітацію.
Інтереси трудящого селянства захищали комуністи, які відстоювали права бідняків, піднімали їх на боротьбу проти засилля куркулів і лихварів. Боротьбу проти гнобителів очолив Олекса Грита. Його, як людину справедливу й чесну, з великим життєвим і політичним досвідом, селяни обрали старостою села.
Але пан Щерецький та сільські глитаї добилися усунення О. Грига з цієї посади. Приводом для цього стали збори селян, на яких виступив секретар
Нижні Ворота
Сторінка 4 з 9
безземелля. У Нижніх Верецьках було тоді понад 100 безземельних господарств. Аграрна земельна реформа, що проводилася у 1919-1937 pp., була спрямована на зміцнення куркулів і колоністів. Маєток Шенборна у 1929 році перейшов до фірми «Латориці», яка збільшила орендну плату і посилила експлуатацію селян. 130 гектарів землі, якою раніше користувались селяни, стали власністю держави.
У 1920 році на базі племінної ферми в Нижніх Верецьках відкрито державне дослідне господарство, якому додатково було виділено 72 га найкращої землі і 3600 га гірських луків-полонин. Воно займалось розведенням бурої карпатської худоби, пииедештям породистих свиней і овець. Але це господарство служило інтересам багатих землевласників, які виявляли лояльність щодо чехословацького уряду.
За переписом 1930 року, в селі налічувалось 334 двори, в яких мешкало 2027 чол., з них українців - 1208, чехів і словаків - 128, угорців - 22, євреїв - 645, інших - 24. Цим господарствам належало лише 1797 гектарів сільськогосподарських угідь. Отже, реформа була тільки ширмою для відкритого загарбання чеською і місцевою буржуазією великих земельних масивів.
В роки економічної кризи (1929-1933 pp.) Нижні Верецьки опинилися в особливо тяжкому становищі. Недоїдання і голод стали звичайним і масовим явищем в житті трудящих. Ось що говорив про це село 22 січня 1932 року на одному із засідань депутат чехословацького буржуазного парламенту, комуніст Й. Штєтка, який у складі делегації за дорученням ЦК КПЧ побував на Закарпатті: «Жахливо побувати в кількох хатинах такого села, як Нижні Верецьки. Наведу з цього села лише один приклад, як страшенно лютують злидні і голод на Закарпатті і в яких жахливих умовах животіє закарпатський люд. Ми побували в хатині, зліпленій з болота. Номер цієї хати - 186. Її власником є Панзел. Входимо в справжню діру, про яку говорять: „Людське житло", куди ведуть двері 1,22 м заввишки і яка має два віконця по 20 см. В тій дірі живе 12 людських істот, а перед входом у приміщення стояла на снігу боса заввишки 120 см дівчина з оголеною повністю верхньою частиною тіла при лютому морозі. В приміщенні ми дізналися, що цій убогій дівчині - 28 років і через нестачу харчів та людських гігієнічних умов вона зовсім дегенерована. На печі сиділо 5 малих дітей, всі вони були голі в повному розумінні цього слова, без будь-якої ганчірки. Від нас ховалися за комин... Ми дізналися, що єдина їхня іжа - зварена поливка з гнилої ріпи і засипана вівсяним борошном грубого помолу... Вся сім'я виглядає хворою. Мати, яка лежала на дошці, ледве ворушилась... А старий батько? Якби його поклали в труну, ніхто б не пізнав, що це жива людина... Таке становище в 50 процентах хатин, в яких ми побували».
Голод був частим гостем бідноти і в наступних роках. Як писала газета «Карпатська правда» у 1935 році: «У нас, в Нижніх Верецьках, є більше 40 родин, у яких нема зовсім що їсти. Крім того, у кожній другій хаті лежать хворі діти і дорослі... Це наслідки недоїдання і голоду». ГІро незадовільний стан охорони здоров'я яскраво свідчить виступ у чехословацькому буржуазному парламенті депутата-комуніста від Закарпаття. Він говорив: «У нашому краї за урядовою статистикою найбільший процент вмирання від заразних хвороб...» Нижньоверецький лікар констатував, що у всьому окрузі не було жодного трудівника, який би не хворів рахітом, 1/5 смертей припадала на захворювання туберкульозом легенів, 1/10 частина дітей народжувалися каліками, не здатними до праці. Більшу частину року населення, що займалося важкою фізичною працею, постило, а робітники і батраки - зовсім не вживали жирів. „Про наш народ,- говорив лікар,- кажуть, що він ледачий, а він кволий, бо в організмі немае сил, які б вистояли проти немочі"».
Тяжкий соціально-економічний гніт доповнювався національним і політичним безправ'ям. Чеська буржуазія здійснювала різні форми гноблення, щоб придушити національну і соціальну свідомість трудящих, підірвати їх віру у возз'єднання з Радянською Україною. З цією метою на Закарпатті було створено ряд буржуазних партій, які виступали єдиним табором проти робітничого і селянського руху. У Нижніх Верецьках тривалий час діяли аграрники, які захищали інтереси буржуазії та куркулів. Їх місцевий керівник Щерецький заснував кредитну спілку і згодом став банкіром. Маючи в своєму розпорядженні значні суми, цей прислужник чехословацьких панів проводив шалену демагогічну агітацію.
Інтереси трудящого селянства захищали комуністи, які відстоювали права бідняків, піднімали їх на боротьбу проти засилля куркулів і лихварів. Боротьбу проти гнобителів очолив Олекса Грита. Його, як людину справедливу й чесну, з великим життєвим і політичним досвідом, селяни обрали старостою села.
Але пан Щерецький та сільські глитаї добилися усунення О. Грига з цієї посади. Приводом для цього стали збори селян, на яких виступив секретар
Дивиться також інші населені пункти району:
- Щербовець
- Тишів
- Скотарське
- Розтока
- Підполоззя
- Лази
- Гукливий
- Верхні Ворота
- Верб’яж
- Буковець
- Біласовиця
- Абранка