Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
висаджували тільки на невеликих грядках. Кліматичні умови не завжди були сприятливими для землеробства. Уповноважений експозитури відділення міністерства сільського господарства Угорщини по Березькій жупі Е. Фішер в одному з своїх донесень (жовтень 1902 рік) повідомляв, що урожай загинув, зернові культури і картопля не дозріли, яре жито не можна збирати навіть в жовтні. Врожай вівса і картоплі ледве покриває посівний матеріал. Сіно загинуло від дощів і повені. Найбільше постраждали від стихійних лих верховинські села Свалявської округи, зокрема Жденеве.
Основною їжею робітників і селян був вівсяний і бобовий хліб. Одяг в основному виготовлявся вручну. З конопель ткали полотно, а з шкіри овець і вовни - виготовляли верхній одяг. Взувалися в постоли, бо чоботи міг мати лише пан.
Початкова школа у селі була відкрита тільки в 1830 році. Протягом багатьох років в ній працював лише один вчитель, який три дні на тиждень вчив дітей у Жденевім, а три дні - у селі Щербівці. Навчання проводилося угорською мовою.
Великі податки і неврожаї штовхали селян звертатися по допомогу до лихварів, які за позичені гроші брали високі проценти (від 50 до 100). Важке становище селян,
що потрапили в темети лихварів і корчмарів, безземелля і голод приводили до масової еміграції за кордон. У 1892 році в Жденевім було 60 хат і 393 жителі. На початку XX століття тільки за один рік емігрувало в західні країни понад 20 чол. Серед них Ф. Понелич, М. Богут, брати Василь, Степан і Андрій Орендацькі, М. Русин, І. Яким та інші.
В жовтні 1914 року російські війська під час наступу на південно-західиій ділянці Східного фронту в Карпатах дійшли до перевалу Уклин і вступили у село Жденеве. Населення радо вітало братів-росіян і українців. Старожил села Ю. Яворський розповів про таку подію. Російський солдат Марилов забіг у дім, де перебували угорські жандарми, і знайшов там старі чоботи. В цей час біля того будинку проходила стара жінка, яку звали Богутичка. Вона червоними від холоду ногами прокладала по снігу доріжку від своєї оселі.
Марилов віддав жінці чоботи. Богутичка почувала себе наче панею. Та коли російські війська відступили, на Верховину знову прийшли австрійські і угорські гнобителі. Вони ще більше оскаженіли і нещадно знущалися з людей, кидали їх у в'язниці. Поплатилася за свою радість і Богутичка, яку теж посадили за грати.
В 1914-1918 pp. багатьох жденівців було мобілізовано в австро-угорську армію. Більшість з них здалися у полон російським військам, а деякі з них, зокрема Ю. Яворський, О. Малинич та інші, згодом брали участь у Великій Жовтневій соціалістичній революції. Відгомін Жовтня луною прокотився і в Карпати. Про буремні жовтневі дні багато розповідали військовополонені, що поверталися на Верховину. Після перемоги соціалістичної революції в Угорщині та проголошення 21 березня 1919 року Угорської Радянської Республіки Радянську владу було встановлено і в Жденевім. 7 квітня 1919 року в селі проведено вибори до Жденівської Ради робітників, солдатів і селян. До неї було обрано 8 депутатів: Ф. Чубірка, М. Панасович, Ю. Малей, І. Давидович, В. Богут, О. Кріштофорій, С. Орендацький та Г. Задранський. С. Орендацький та Ф. Чубірка були також обрані до Нижньоверецької районної Ради робітників, солдатів і селян, у склад якої увійшло 19 чоловік.
Орган Радянської влади у Жденевім - Рада депутатів - вирішувала широке коло різноманітних питань. Було розподілено між трудящими запаси продовольства, розроблено плани розподілу поміщицьких земель, націоналізації парової лісопильні та лісових багатств. Однак провести в життя ці заходи не вдалося, бо Радянська влада в селі була повалена окупаційними військами буржуазної Чехословаччини вже на початку травня 1919 року.
Але трудящі села навічно зберегли світлу згадку про владу Рад. У 1920 році в Жденевім створено первинну організацію Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі, яка розгорнула серед населення широку пропагандистську роботу. В своїй діяльності вона вміло використовувала місцеві факти. На лісопильні Германа Райзмана розповсюджувалася переписана від руки стаття газети «Правда», що виходила в Ужгороді. В ній викривалась жорстока система штрафів, а в агітаційних листках розповідалось про те, як робітник В. Роєк за два тижні, працюючи щодня по 13 годин, не тільки не одержав зарплати, а й встиг «заборгувати» власникові 182 крони 60 гелерів; робітник І. Шалта «винний» директору 2546 крон 45 гелерів. Довго думали над цими цифрами робітники Жденевого. І міцніше стискалися їх мозолисті руки.
Жденеве
Сторінка 2 з 8
яких проживало 270 жителів. Крім роботи в лісі та на лісопильні, селяни займалися землеробством. Основними культурами, які вирощували селяни, були овес, кукурудза, біб і місцевий сорт ярого жита. Картоплю Основною їжею робітників і селян був вівсяний і бобовий хліб. Одяг в основному виготовлявся вручну. З конопель ткали полотно, а з шкіри овець і вовни - виготовляли верхній одяг. Взувалися в постоли, бо чоботи міг мати лише пан.
Початкова школа у селі була відкрита тільки в 1830 році. Протягом багатьох років в ній працював лише один вчитель, який три дні на тиждень вчив дітей у Жденевім, а три дні - у селі Щербівці. Навчання проводилося угорською мовою.
Великі податки і неврожаї штовхали селян звертатися по допомогу до лихварів, які за позичені гроші брали високі проценти (від 50 до 100). Важке становище селян,
що потрапили в темети лихварів і корчмарів, безземелля і голод приводили до масової еміграції за кордон. У 1892 році в Жденевім було 60 хат і 393 жителі. На початку XX століття тільки за один рік емігрувало в західні країни понад 20 чол. Серед них Ф. Понелич, М. Богут, брати Василь, Степан і Андрій Орендацькі, М. Русин, І. Яким та інші.
В жовтні 1914 року російські війська під час наступу на південно-західиій ділянці Східного фронту в Карпатах дійшли до перевалу Уклин і вступили у село Жденеве. Населення радо вітало братів-росіян і українців. Старожил села Ю. Яворський розповів про таку подію. Російський солдат Марилов забіг у дім, де перебували угорські жандарми, і знайшов там старі чоботи. В цей час біля того будинку проходила стара жінка, яку звали Богутичка. Вона червоними від холоду ногами прокладала по снігу доріжку від своєї оселі.
Марилов віддав жінці чоботи. Богутичка почувала себе наче панею. Та коли російські війська відступили, на Верховину знову прийшли австрійські і угорські гнобителі. Вони ще більше оскаженіли і нещадно знущалися з людей, кидали їх у в'язниці. Поплатилася за свою радість і Богутичка, яку теж посадили за грати.
В 1914-1918 pp. багатьох жденівців було мобілізовано в австро-угорську армію. Більшість з них здалися у полон російським військам, а деякі з них, зокрема Ю. Яворський, О. Малинич та інші, згодом брали участь у Великій Жовтневій соціалістичній революції. Відгомін Жовтня луною прокотився і в Карпати. Про буремні жовтневі дні багато розповідали військовополонені, що поверталися на Верховину. Після перемоги соціалістичної революції в Угорщині та проголошення 21 березня 1919 року Угорської Радянської Республіки Радянську владу було встановлено і в Жденевім. 7 квітня 1919 року в селі проведено вибори до Жденівської Ради робітників, солдатів і селян. До неї було обрано 8 депутатів: Ф. Чубірка, М. Панасович, Ю. Малей, І. Давидович, В. Богут, О. Кріштофорій, С. Орендацький та Г. Задранський. С. Орендацький та Ф. Чубірка були також обрані до Нижньоверецької районної Ради робітників, солдатів і селян, у склад якої увійшло 19 чоловік.
Орган Радянської влади у Жденевім - Рада депутатів - вирішувала широке коло різноманітних питань. Було розподілено між трудящими запаси продовольства, розроблено плани розподілу поміщицьких земель, націоналізації парової лісопильні та лісових багатств. Однак провести в життя ці заходи не вдалося, бо Радянська влада в селі була повалена окупаційними військами буржуазної Чехословаччини вже на початку травня 1919 року.
Але трудящі села навічно зберегли світлу згадку про владу Рад. У 1920 році в Жденевім створено первинну організацію Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі, яка розгорнула серед населення широку пропагандистську роботу. В своїй діяльності вона вміло використовувала місцеві факти. На лісопильні Германа Райзмана розповсюджувалася переписана від руки стаття газети «Правда», що виходила в Ужгороді. В ній викривалась жорстока система штрафів, а в агітаційних листках розповідалось про те, як робітник В. Роєк за два тижні, працюючи щодня по 13 годин, не тільки не одержав зарплати, а й встиг «заборгувати» власникові 182 крони 60 гелерів; робітник І. Шалта «винний» директору 2546 крон 45 гелерів. Довго думали над цими цифрами робітники Жденевого. І міцніше стискалися їх мозолисті руки.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Щербовець
- Тишів
- Скотарське
- Розтока
- Підполоззя
- Лази
- Гукливий
- Верхні Ворота
- Верб’яж
- Буковець
- Біласовиця
- Абранка
- Нижні Ворота