Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Виснажені голодом, пригнічені податками та екзекуціями, трудящі села влаштовували голодні походи. 25 листопада 1930 року була проведена масова демонстрація безробітних та голодуючих селян Жденевого. Це був голодний похід виснажених, доведених до відчаю селян і безробітних до нотаріату. Попереду колони йшли комуністи, такі ж голодні і рішучі, як їх товариші, а поряд - змарнілі жінки з плачучими, дуяе легенькими від голоду малими дітьми на руках. 2 лютого 1932 року перед нотарським управлінням зібралося понад 300 чол. з Жденевого та навколишніх сіл. Жденівську делегацію очолювали комуністи В. Богут та І. Годованець. Вони перед окружним управлінням в Сваляві домагалися від імені всього населення Жденевого державної допомоги, припинення екзекуцій та скасування всіх податків, видачі безплатного палива, окремої допомоги для старих громадян. Від фірми «Латориця» вимагалось, щоб вона безплатно виділила у користування селян орну землю та пасовиська, кукурудзу, яка мала бути поділена серед населення місцевим комітетом, і звільнення всіх політичних в'язнів, що стоять за права трудящих.
Масові походи голодуючих відбулися в Жденевім і в наступний період. 10 лютого 1932 року біля нотарського управління зібралося 700 голодуючих, які, всупереч спробам жандармів розігнати їх, примусили нотаря прийняти вимоги про негайну видачу хліба голодуючим, забезпечення роботою всіх безробітних, припинення всяких екзекуцій і скасування податків, банківських та інших боргів, негайний розподіл кукурудзи між голодуючими, проведення земельної реформи, видачу посівного насіння за рахунок повернення земель, якими користувалися селяни до 1848 року. Вони висунули також політичні гасла - припинити переслідування комуністів, випустити їх на волю. Активну участь у цій демонстрації взяли жінки. Про їх виступ і настрої газета писала, що вони кричали: «... забийте нас тут на місці, додому не йдемо, бо дома і так нема що їсти». Переляканий нотар пообіцяв задовольнити вимоги селян. Але це була тільки обіцянка, яку власті і не думали виконувати. Та маніфестації трудящих не припинялися. Масові походи голодуючих відбулися, зокрема, 9 березня та 10 грудня 1932 року. Більшість виступів селян супроводжувалися сутичками з жандармерією. 30 січня 1933 року понад 300 демонстрантів Жденевого були витіснені на край села жандармами за допомогою
гумових палиць, причому багато з них було поранено. Найбільше було побито І. Шимона - комуністичного ватажка у Жденевім.
Коли весною 1933 року фірма «Латориця» хотіла продати частину земель спекулянтам, сільські бідняки у відповідь на це вирішили засадити цей масив картоплею. На поле вийшло понад 80 чоловік. Група жандармів напала на беззбройних селян і жорстоко побила їх пендриками. Найбільш активних селян було засуджено і кинуто до ужгородської в'язниці на три місяці.
Аграрна криза дуже погіршила також становище селян. У зв'язку з неврожаями та примітивним способом обробітку землі селянські господарства розорялися. Врожаї були низькими, а ціни на всі сільськогосподарські продукти падали. Навіть один з буржуазних економістів підрахував, що селянин з одного сектора розкиданих ділянок одержував в середньому тільки 29 крон прибутку щорічно, з якого повинен був прохарчуватися, придбати одяг, взуття для сім'ї, заплатити податки, оренду за пасовища, проценти за кредит лихварям, борги і проценти банкам. В Жденевім 85 проц. селян мали лише по 0,5 га землі. Не маючи будь-яких можливостей забезпечити сім'ю продуктами харчування, селяни змушені були на кабальних умовах найматися до лихварів, куркулів поміщика і брати в них позичку за 200 проц. на рік.
Заборгованість селян куркулям, поміщикам, банкам, лихварям набирала нечуваних розмірів. В Жденевім у 1932 році нараховувалось 120 господарств, які володіли 230 га землі. Десята частина цієї землі належала двом багатим членам аграрної партії. Фірма «Латориця» мала біля села 284 га. Великої рогатої худоби в селі було 150 голів, з яких 15 належало лихварям-аграрникам. Загальна сума боргів жденівських селян досягла 327 тис. крон, тобто по 3 тис. крон на кожне невеличке селянське господарство.
Внаслідок економічної кризи 4 жовтня 1934 року лісопильня припинила своє існування. Понад 150 чол. поповнили ряди безробітних. Жденівська організація КПЧ розгорнула у селі широку діяльність проти податкового тягаря та екзекуцій, за державну допомогу всім безробітним, за соціальне і національне визволення.
Про те, що авторитет організації КПЧ зростав і міцнів, показали вибори до чех ос юнацького парламенту в 1935 році, на яких великого успіху домоглися комуніст. Із 349 виборців 169 віддали свої голоси за кандидатів організації КПЧ, в той же час решта 12 політичних партій змогла отршмати разом тільки 180 голосів.
Жденеве
Сторінка 4 з 8
день, в іншому випадку робота буде припинена. Виснажені голодом, пригнічені податками та екзекуціями, трудящі села влаштовували голодні походи. 25 листопада 1930 року була проведена масова демонстрація безробітних та голодуючих селян Жденевого. Це був голодний похід виснажених, доведених до відчаю селян і безробітних до нотаріату. Попереду колони йшли комуністи, такі ж голодні і рішучі, як їх товариші, а поряд - змарнілі жінки з плачучими, дуяе легенькими від голоду малими дітьми на руках. 2 лютого 1932 року перед нотарським управлінням зібралося понад 300 чол. з Жденевого та навколишніх сіл. Жденівську делегацію очолювали комуністи В. Богут та І. Годованець. Вони перед окружним управлінням в Сваляві домагалися від імені всього населення Жденевого державної допомоги, припинення екзекуцій та скасування всіх податків, видачі безплатного палива, окремої допомоги для старих громадян. Від фірми «Латориця» вимагалось, щоб вона безплатно виділила у користування селян орну землю та пасовиська, кукурудзу, яка мала бути поділена серед населення місцевим комітетом, і звільнення всіх політичних в'язнів, що стоять за права трудящих.
Масові походи голодуючих відбулися в Жденевім і в наступний період. 10 лютого 1932 року біля нотарського управління зібралося 700 голодуючих, які, всупереч спробам жандармів розігнати їх, примусили нотаря прийняти вимоги про негайну видачу хліба голодуючим, забезпечення роботою всіх безробітних, припинення всяких екзекуцій і скасування податків, банківських та інших боргів, негайний розподіл кукурудзи між голодуючими, проведення земельної реформи, видачу посівного насіння за рахунок повернення земель, якими користувалися селяни до 1848 року. Вони висунули також політичні гасла - припинити переслідування комуністів, випустити їх на волю. Активну участь у цій демонстрації взяли жінки. Про їх виступ і настрої газета писала, що вони кричали: «... забийте нас тут на місці, додому не йдемо, бо дома і так нема що їсти». Переляканий нотар пообіцяв задовольнити вимоги селян. Але це була тільки обіцянка, яку власті і не думали виконувати. Та маніфестації трудящих не припинялися. Масові походи голодуючих відбулися, зокрема, 9 березня та 10 грудня 1932 року. Більшість виступів селян супроводжувалися сутичками з жандармерією. 30 січня 1933 року понад 300 демонстрантів Жденевого були витіснені на край села жандармами за допомогою
гумових палиць, причому багато з них було поранено. Найбільше було побито І. Шимона - комуністичного ватажка у Жденевім.
Коли весною 1933 року фірма «Латориця» хотіла продати частину земель спекулянтам, сільські бідняки у відповідь на це вирішили засадити цей масив картоплею. На поле вийшло понад 80 чоловік. Група жандармів напала на беззбройних селян і жорстоко побила їх пендриками. Найбільш активних селян було засуджено і кинуто до ужгородської в'язниці на три місяці.
Аграрна криза дуже погіршила також становище селян. У зв'язку з неврожаями та примітивним способом обробітку землі селянські господарства розорялися. Врожаї були низькими, а ціни на всі сільськогосподарські продукти падали. Навіть один з буржуазних економістів підрахував, що селянин з одного сектора розкиданих ділянок одержував в середньому тільки 29 крон прибутку щорічно, з якого повинен був прохарчуватися, придбати одяг, взуття для сім'ї, заплатити податки, оренду за пасовища, проценти за кредит лихварям, борги і проценти банкам. В Жденевім 85 проц. селян мали лише по 0,5 га землі. Не маючи будь-яких можливостей забезпечити сім'ю продуктами харчування, селяни змушені були на кабальних умовах найматися до лихварів, куркулів поміщика і брати в них позичку за 200 проц. на рік.
Заборгованість селян куркулям, поміщикам, банкам, лихварям набирала нечуваних розмірів. В Жденевім у 1932 році нараховувалось 120 господарств, які володіли 230 га землі. Десята частина цієї землі належала двом багатим членам аграрної партії. Фірма «Латориця» мала біля села 284 га. Великої рогатої худоби в селі було 150 голів, з яких 15 належало лихварям-аграрникам. Загальна сума боргів жденівських селян досягла 327 тис. крон, тобто по 3 тис. крон на кожне невеличке селянське господарство.
Внаслідок економічної кризи 4 жовтня 1934 року лісопильня припинила своє існування. Понад 150 чол. поповнили ряди безробітних. Жденівська організація КПЧ розгорнула у селі широку діяльність проти податкового тягаря та екзекуцій, за державну допомогу всім безробітним, за соціальне і національне визволення.
Про те, що авторитет організації КПЧ зростав і міцнів, показали вибори до чех ос юнацького парламенту в 1935 році, на яких великого успіху домоглися комуніст. Із 349 виборців 169 віддали свої голоси за кандидатів організації КПЧ, в той же час решта 12 політичних партій змогла отршмати разом тільки 180 голосів.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Щербовець
- Тишів
- Скотарське
- Розтока
- Підполоззя
- Лази
- Гукливий
- Верхні Ворота
- Верб’яж
- Буковець
- Біласовиця
- Абранка
- Нижні Ворота