Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
чеською мовами викладання, хоча в селі з 853 чол. населення, чехів було тільки 48 чоловік. Із культурних закладів у Жденевім була тільки кімната-читальня, яка мала 156 книг на «русинській» та чеській мовах, переважно церковного та буржуазно-націоналістичного характеру. Цими книгами в 1937 році користувалося всього 29 читачів.
В період фашистської угорської окупації (1939-1944 pp.) становище робітників і селян Жденевого стало просто нестерпним. В селі було встановлено суворий жандармсько-поліцейський режим. Угорські жандарми, розміщені в селі, били людей по-звірячому за найменшу провину, юнаків насильно заганяли в ряди «Левенте» (напіввійськової організації, що готувала молодь до війни проти Радянського Союзу). Окупанти встановили жорстоку терористичну диктатуру. Після 21 години в селі не можна було появлятись на вулиці. Робітники змушені були працювати за
низьку заробітну плату на окупантів в той час, як відбувалась девальвація грошей. На кожний двір накладалося зобов'язання здавати м'ясо для угорської армії.
Незадоволення терористичною диктатурою приводило в Жденевім до масового руху опору, актів саботажу і невиконання розпоряджень окупантів. Оскільки до радянського кордону тут було всього 10-12 км, багато молоді переходило нелегально в Країну Рад. Нелегальні переходи в Радянський Союз з Жденевого набрали в 1939-1940 pp. масового характеру.
На початку 1942 року недалеко від Жденевого, почав діяти партизанський загін. Масового, всенародного характеру партизанський рух набув літом і восени 1944 року. В квітні того року на полонині Рівній висадився з парашутом В. І. Тидір, комуніст, житель села Жденевого, якого направили для підпільноі роботи. 21 липня 1944 року недалеко від села приземлилася десантна група з 13 чол. на чолі з командиром О. Тканком. Партизани 10 серпня провели бойову операцію і створили в Жденевім підпільну групу, ядром якої стали сільські комуністи. В середині серпня 1944 року народні месники разом з підпільниками напали на жандармерію в Жденевім.
На полонині Рівній приземлилася також десантна група під командуванням В. П. Русина. Партизанам активно допомагала жденівська підпільна організація, зокрема В. Щербей, М. Гюцак та інші. Своєю наполегливою боротьбою партизани і підпільники сприяли прискоренню визволення Жденевого від фашистського гніту.
19 жовтня 1944 року радянські підрозділи 24-ї стрілецької дивізії 95-го стрілецького корпусу вступили у село. Але угорські війська, окопавшись біля річки Жденіївки, чинили опір. Та на їх голови посипався шквал мін і артилерійських снарядів. Фашисти змушені були тікати. Настав довгожданний день визволення Жденевого.
Населення села радісно зустрічало воїнів непереможної армії-визволительки. На вулицях стихійно виникали мітинги, на яких трудящі висловлювали своє задоволення приходом червоних бійців. На зборах трудящих села було обрано Народний комітет, який очолив П. І. Панасович. З перших днів своєї діяльності Народний комітет провів розподіл продовольства, посівного матеріалу, поміщицьких земель. Багато юнаків села влилося у лави Червоної Армії. Першими добровольцями були Ю. Пацьо, Ю. Яворчак, Ю. Гавриш та інші, які за бойові подвиги удостоєні урядових нагород.
Трудящі Жденевого 26 листопада 1944 року послали своїх представників до Мукачевого на І з'їзд Народних комітетів. Серед делегатів були П. І. Панасович, О. Ф. Кубані, І. І. Яким, І. М. Попелич, П. М. Щербей, В. О. Годованець та інші, всього 10 чоловік. Звістка про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною 29 червня 1945 року була сприйнята трудящими села з великою радістю. Здійснилася віковічна мрія трудящих. Жденівці вийшли на широкий і світлий шлях будівництва щасливого і вільного життя.
Закріплюючи народні завоювання, навесні 1945 року для впорядкування земельних справ і закінчення розподілу поміщицьких земель було створено земельну громаду села, якій було передано всі землі, що раніше належали «Латориці» та куркулям. Головою земельної громади було обрано М. М. Самуся. Була створена також ініціативна група, яка проводила велику роботу по організації колективного господарства. 16 грудня 1948 року 47 селянських господарств стали на спільний шлях господарювання г. Першими вступили до колгоспу сільські активісти В. І. Тидір, І. І. Яким, П. І. Панасович, І. М. Попелич, Г. Ю. Фурдак. М. Ю. Чубірка, А. В. Кулман та інші. В 1950 році Жденеве стало селом суцільної
колективізації.
Із встановленням Радянської влади великі лісові багатства навколо села стали загальнонародною власністю. 1 січня 1946 року був створений
Жденеве
Сторінка 5 з 8
Незначним було і культурне життя села в ті часи. На початку чеського панування, у 1921 році, в Жденевім налічувалось 130 дітей шкільного віку. Але вони не ходили до школи, бо її довгий час не було в селі. Лише в 1937-1938 р. у Жденевім почали працювати 2 початкові школи з українською і В період фашистської угорської окупації (1939-1944 pp.) становище робітників і селян Жденевого стало просто нестерпним. В селі було встановлено суворий жандармсько-поліцейський режим. Угорські жандарми, розміщені в селі, били людей по-звірячому за найменшу провину, юнаків насильно заганяли в ряди «Левенте» (напіввійськової організації, що готувала молодь до війни проти Радянського Союзу). Окупанти встановили жорстоку терористичну диктатуру. Після 21 години в селі не можна було появлятись на вулиці. Робітники змушені були працювати за
низьку заробітну плату на окупантів в той час, як відбувалась девальвація грошей. На кожний двір накладалося зобов'язання здавати м'ясо для угорської армії.
Незадоволення терористичною диктатурою приводило в Жденевім до масового руху опору, актів саботажу і невиконання розпоряджень окупантів. Оскільки до радянського кордону тут було всього 10-12 км, багато молоді переходило нелегально в Країну Рад. Нелегальні переходи в Радянський Союз з Жденевого набрали в 1939-1940 pp. масового характеру.
На початку 1942 року недалеко від Жденевого, почав діяти партизанський загін. Масового, всенародного характеру партизанський рух набув літом і восени 1944 року. В квітні того року на полонині Рівній висадився з парашутом В. І. Тидір, комуніст, житель села Жденевого, якого направили для підпільноі роботи. 21 липня 1944 року недалеко від села приземлилася десантна група з 13 чол. на чолі з командиром О. Тканком. Партизани 10 серпня провели бойову операцію і створили в Жденевім підпільну групу, ядром якої стали сільські комуністи. В середині серпня 1944 року народні месники разом з підпільниками напали на жандармерію в Жденевім.
На полонині Рівній приземлилася також десантна група під командуванням В. П. Русина. Партизанам активно допомагала жденівська підпільна організація, зокрема В. Щербей, М. Гюцак та інші. Своєю наполегливою боротьбою партизани і підпільники сприяли прискоренню визволення Жденевого від фашистського гніту.
19 жовтня 1944 року радянські підрозділи 24-ї стрілецької дивізії 95-го стрілецького корпусу вступили у село. Але угорські війська, окопавшись біля річки Жденіївки, чинили опір. Та на їх голови посипався шквал мін і артилерійських снарядів. Фашисти змушені були тікати. Настав довгожданний день визволення Жденевого.
Населення села радісно зустрічало воїнів непереможної армії-визволительки. На вулицях стихійно виникали мітинги, на яких трудящі висловлювали своє задоволення приходом червоних бійців. На зборах трудящих села було обрано Народний комітет, який очолив П. І. Панасович. З перших днів своєї діяльності Народний комітет провів розподіл продовольства, посівного матеріалу, поміщицьких земель. Багато юнаків села влилося у лави Червоної Армії. Першими добровольцями були Ю. Пацьо, Ю. Яворчак, Ю. Гавриш та інші, які за бойові подвиги удостоєні урядових нагород.
Трудящі Жденевого 26 листопада 1944 року послали своїх представників до Мукачевого на І з'їзд Народних комітетів. Серед делегатів були П. І. Панасович, О. Ф. Кубані, І. І. Яким, І. М. Попелич, П. М. Щербей, В. О. Годованець та інші, всього 10 чоловік. Звістка про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною 29 червня 1945 року була сприйнята трудящими села з великою радістю. Здійснилася віковічна мрія трудящих. Жденівці вийшли на широкий і світлий шлях будівництва щасливого і вільного життя.
Закріплюючи народні завоювання, навесні 1945 року для впорядкування земельних справ і закінчення розподілу поміщицьких земель було створено земельну громаду села, якій було передано всі землі, що раніше належали «Латориці» та куркулям. Головою земельної громади було обрано М. М. Самуся. Була створена також ініціативна група, яка проводила велику роботу по організації колективного господарства. 16 грудня 1948 року 47 селянських господарств стали на спільний шлях господарювання г. Першими вступили до колгоспу сільські активісти В. І. Тидір, І. І. Яким, П. І. Панасович, І. М. Попелич, Г. Ю. Фурдак. М. Ю. Чубірка, А. В. Кулман та інші. В 1950 році Жденеве стало селом суцільної
колективізації.
Із встановленням Радянської влади великі лісові багатства навколо села стали загальнонародною власністю. 1 січня 1946 року був створений
Дивиться також інші населені пункти району:
- Щербовець
- Тишів
- Скотарське
- Розтока
- Підполоззя
- Лази
- Гукливий
- Верхні Ворота
- Верб’яж
- Буковець
- Біласовиця
- Абранка
- Нижні Ворота