Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 1021 роді жденівські комуністи об'єднались в організацію КПЧ. Першими комуністами села були В. О. Годованець, М. М. Богут, І. М. Попелич, М. С. Чубірка, П. М. Щербей та інші. Партійна організація користувалась авторитетом і підтримкою населення. Свідченням цього було поступове зростання її рядів, відвідування партійних зборів комуністами з сусідніх сіл. В Жденеве часто приїжджали представники крайової партійної організації, зокрема О. Борканюк, П. Терек, I. Локота, М. Сидоряк та інші.
Комуністи розповсюджували у селі листівки і газети, читали їх неписьменним. Борючись за поліпшення нестерпно важкого становища трудящих, вони часто ппступали в комуністичній пресі. В газеті «Руде право» писалось, що «В Жденевім біля примітивного водяного млина І. Легета розповідав, що в Омську, де він був у полоні, годував свиней. Якби тим свиням дати їсти те, що в цей час споживають його діти, то вони від такого корму подохли б... Тільки два або три місяці на рік він має можливість давати дітям хліб з вівсяного борошна... Харч його родини - ріпа, капуста і картопля. Один з нас покоштував приготовленої з того юшки, і його відразу вирвало. Біля млина край лісу є сім халуп, в яких живе не кого 40 чол. Млинар твердить, що ці сім'ї хліба ніколи не їли, бо на гірському грунті родить лише картопля. Солі ці сім'ї не мають, не мають також грошей, щоб купити її».
«Присілок Збин має 10 халуп, де мешкає 115 чол.,- продовжувала газета.- Житель Василь Щербі має родину з 12 душ, 10 дітей від 2 до 19 років. Діра, в якій він мешкає, має 6x6 м. Хліба взагалі не мають, їдять саму картоплю, юшку з капусти, білого гарбуза й буряків. 12-літня дівчина лежить на лавці, в неї велика гарячка. Вона ходить до Жденівської до школи боса і в двох грубих сорочках в зимову негоду. На запитання до матері, чому не покличе лікаря, вона пояснює, що нема чим заплатити. Лікар вимагає за візит 50 крон, а підвода, яка б його привезла, коштує також 50 крон».
Чеські жандарми і чиновники з Жденівського нотаріату заявляли, що принесли в село «республіку» і «демократію», і під час підготовки до виборів у чехословацький парламент 16 березня 1924 року закликали голосувати за урядову коаліцію («аграрний блок»). Сільські комуністи, а також представники з Верецького окружкому та крайкому КПЧ викрили перед трудящими села антинародну роль буржуазних партій, і на виборах 1925 року 113 чол. з 354 виборців жденівчан голосували за комуністичну партію. Трудящі села вимагали землі, а вона знаходилася в руках графа Шенборна. За планом другого етапу «земельної реформи» (1925- 1929 pp.) «відчуженню» підлягали і орні землі Жденевого, що належали Шенборну, який запропонував урядові проект «індустріалізації» своєї Мукачівсько-Чинадієвської домінії. Здійснивши ці махінації, у 1928 році великі масиви орної зелі, пасовиськ і лісу були продані фірмі «Латориця», яка нещадно визискувала трудящих. Селяни залишилися зовсім без землі. Ті, що працювали на лісорозробках одержували набагато меншу зарплату, ніж робітники, що мешкали на території Чехословацької буржуазної республіки.
Ще більше погіршилося становище робітників і селян Жденевого у роки світової економічної кризи. Безземелля і податковий тягар, екзекуції і безробіття, поліцейський терор і політичне безправ'я вкрай загострили важке становище жденівчан. Комуністи Ф. Недв'єд в інтерпеляції урядові 21 листопада 1934 року вказував, що цілі райони на Верховині були охоплені голодом. Але уряд замість допомоги і наділів землі відповідав на вимоги робітників і селян арештами, ламав їх опір при допомозі екзекуторів, в'язниць і жандармів. Так, в Жденевім у 1933 році було засуджено 25 чоловік строком на 50 місяців за несплату податків.
Селяни Жденевого чинили опір збирачам податків і жандармам під час проведення екзекуцій. Вони в січні 1932 року вигнали з села екзекутора та надісланих сюди жандармів. Акційний комітет села вивісив на видних місцях об'яви з таким текстом: «Дається до відома: жандармам і фінансовим виконавцям і гайовим в Жденевому..., щоб вас від сьогодні ніхто не бачив біля своєї хижі... з екзекутором, бо не повернетесь з головою... Ми вперто будемо йти до того, щоб мати працю і хліб. Ми все витримаємо, а якщо помрем, то помрем не голодовою смертю, але кривавою, й ві разом з нами помрете...».
Комуністи докладали багато зусиль, щоб спрямувати народний гнів у русло організованої боротьби, запобігти кровопролиттю. Коли 12 січня 1932 року в Жденевім знову з'явився екзекутор у супроводі жандармів, «ніхто не забороняв їм виконувати свій обов'язок і не загрожував». Всі селяни заявили, що їм нічим платити. «Видно було,- констатував жандармський начальник,- що населення підбурене і навчене, як має поводитись».
Економічна криза, що охопила капіталістичний світ, принесла згубні наслідки і робітникам лісопильні, власники якої в 1931 році знизили заробітну плату. 19 лютого 1931 року адміністрація поставила перед робітниками «ультиматум», щоб вони погодилися працювати за 8-9 крон в
Жденеве
Сторінка 3 з 8
Робітники лісопильні взяли участь в грудневому (1920 р.) загальному політичному страйку, який був виступом солідарності з чеським пролетаріатом. В 1021 роді жденівські комуністи об'єднались в організацію КПЧ. Першими комуністами села були В. О. Годованець, М. М. Богут, І. М. Попелич, М. С. Чубірка, П. М. Щербей та інші. Партійна організація користувалась авторитетом і підтримкою населення. Свідченням цього було поступове зростання її рядів, відвідування партійних зборів комуністами з сусідніх сіл. В Жденеве часто приїжджали представники крайової партійної організації, зокрема О. Борканюк, П. Терек, I. Локота, М. Сидоряк та інші.
Комуністи розповсюджували у селі листівки і газети, читали їх неписьменним. Борючись за поліпшення нестерпно важкого становища трудящих, вони часто ппступали в комуністичній пресі. В газеті «Руде право» писалось, що «В Жденевім біля примітивного водяного млина І. Легета розповідав, що в Омську, де він був у полоні, годував свиней. Якби тим свиням дати їсти те, що в цей час споживають його діти, то вони від такого корму подохли б... Тільки два або три місяці на рік він має можливість давати дітям хліб з вівсяного борошна... Харч його родини - ріпа, капуста і картопля. Один з нас покоштував приготовленої з того юшки, і його відразу вирвало. Біля млина край лісу є сім халуп, в яких живе не кого 40 чол. Млинар твердить, що ці сім'ї хліба ніколи не їли, бо на гірському грунті родить лише картопля. Солі ці сім'ї не мають, не мають також грошей, щоб купити її».
«Присілок Збин має 10 халуп, де мешкає 115 чол.,- продовжувала газета.- Житель Василь Щербі має родину з 12 душ, 10 дітей від 2 до 19 років. Діра, в якій він мешкає, має 6x6 м. Хліба взагалі не мають, їдять саму картоплю, юшку з капусти, білого гарбуза й буряків. 12-літня дівчина лежить на лавці, в неї велика гарячка. Вона ходить до Жденівської до школи боса і в двох грубих сорочках в зимову негоду. На запитання до матері, чому не покличе лікаря, вона пояснює, що нема чим заплатити. Лікар вимагає за візит 50 крон, а підвода, яка б його привезла, коштує також 50 крон».
Чеські жандарми і чиновники з Жденівського нотаріату заявляли, що принесли в село «республіку» і «демократію», і під час підготовки до виборів у чехословацький парламент 16 березня 1924 року закликали голосувати за урядову коаліцію («аграрний блок»). Сільські комуністи, а також представники з Верецького окружкому та крайкому КПЧ викрили перед трудящими села антинародну роль буржуазних партій, і на виборах 1925 року 113 чол. з 354 виборців жденівчан голосували за комуністичну партію. Трудящі села вимагали землі, а вона знаходилася в руках графа Шенборна. За планом другого етапу «земельної реформи» (1925- 1929 pp.) «відчуженню» підлягали і орні землі Жденевого, що належали Шенборну, який запропонував урядові проект «індустріалізації» своєї Мукачівсько-Чинадієвської домінії. Здійснивши ці махінації, у 1928 році великі масиви орної зелі, пасовиськ і лісу були продані фірмі «Латориця», яка нещадно визискувала трудящих. Селяни залишилися зовсім без землі. Ті, що працювали на лісорозробках одержували набагато меншу зарплату, ніж робітники, що мешкали на території Чехословацької буржуазної республіки.
Ще більше погіршилося становище робітників і селян Жденевого у роки світової економічної кризи. Безземелля і податковий тягар, екзекуції і безробіття, поліцейський терор і політичне безправ'я вкрай загострили важке становище жденівчан. Комуністи Ф. Недв'єд в інтерпеляції урядові 21 листопада 1934 року вказував, що цілі райони на Верховині були охоплені голодом. Але уряд замість допомоги і наділів землі відповідав на вимоги робітників і селян арештами, ламав їх опір при допомозі екзекуторів, в'язниць і жандармів. Так, в Жденевім у 1933 році було засуджено 25 чоловік строком на 50 місяців за несплату податків.
Селяни Жденевого чинили опір збирачам податків і жандармам під час проведення екзекуцій. Вони в січні 1932 року вигнали з села екзекутора та надісланих сюди жандармів. Акційний комітет села вивісив на видних місцях об'яви з таким текстом: «Дається до відома: жандармам і фінансовим виконавцям і гайовим в Жденевому..., щоб вас від сьогодні ніхто не бачив біля своєї хижі... з екзекутором, бо не повернетесь з головою... Ми вперто будемо йти до того, щоб мати працю і хліб. Ми все витримаємо, а якщо помрем, то помрем не голодовою смертю, але кривавою, й ві разом з нами помрете...».
Комуністи докладали багато зусиль, щоб спрямувати народний гнів у русло організованої боротьби, запобігти кровопролиттю. Коли 12 січня 1932 року в Жденевім знову з'явився екзекутор у супроводі жандармів, «ніхто не забороняв їм виконувати свій обов'язок і не загрожував». Всі селяни заявили, що їм нічим платити. «Видно було,- констатував жандармський начальник,- що населення підбурене і навчене, як має поводитись».
Економічна криза, що охопила капіталістичний світ, принесла згубні наслідки і робітникам лісопильні, власники якої в 1931 році знизили заробітну плату. 19 лютого 1931 року адміністрація поставила перед робітниками «ультиматум», щоб вони погодилися працювати за 8-9 крон в
Дивиться також інші населені пункти району:
- Щербовець
- Тишів
- Скотарське
- Розтока
- Підполоззя
- Лази
- Гукливий
- Верхні Ворота
- Верб’яж
- Буковець
- Біласовиця
- Абранка
- Нижні Ворота