Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 1855 році в Сваляві налічувалося 114 будинків. Селянські хатки
складалися з одного маленького житлового приміщення і суміжного з ним хліва або комори В 25 хатках не було навіть комор. Погане житло і хронічний голод були причиною частих епідемій. В 1873 році, тільки з 9 по 23 червня, від епідемії холери померло 28 чол., а 20 захворіло.
В 70-х роках XIX століття домінія Шенборна-Бухгейма розширює вирубку лісу, який реалізується на місцевих ринках, а також в Угорщині і за її межами. В Сваляві починає діяти склотарне підприємство, на якому працювали 50 робітників. Воно виробляло пляшки та віконне скло. Розвиваються кустарні промисли зокрема виробництво дерев'яних та плетених меблів.
Проникнення в сільське господарство товарно-грошових відносин і ріст податків збільшували заборгованість селян. В 1874 році борги села тільки по прямих державних податках становили 1466 форинтів. Щоб розрахуватися з державою, селяни змушені були закладати землю, внаслідок чого потрапляли в руки лихварів, а там і втрачали наділи.
Свалявська біднота жила впроголодь. Свого хліба вистачало лише на 2 місяці, а купити не було за що. І люди шукали порятунку від боргів та голоду в еміграції. «Коли б я дозволив,- писав з цього приводу окружний начальник,- в селі через
2 місяці залишились би лише торговці-лихварі і священики». В кінці XIX - на початку XX століття з Березької жупи, до складу якої тоді входила Сваляви, щорічно емігрувало по 6 чол. з кожної тисячі жителів.
Важкі умови праці, постійні злидні, знущання поміщиків і підприємців воли до зростання незадоволення ремісників, селян і робітників. В 1890 році відбувся стихійний страйк робітників склотарного підприємства, до яких приєдналися селяни, зайняті на лісових роботах. Виступ закінчився невдало, але він сприяв виникненню першої соціал-демократичної групи в Сваляві (1899 р.). На визрівання революційної свідомості свалявців мали вплив розповіді односельчан, які виїжджали на заробітки у поміщицькі господарства інших жуп Угорщини і там включились у страйкову боротьбу.
Розвиток капіталізму привів до зміни структури економіки та соціального складу населення Сваляви. В 1895 році тут налічувалося 2 великі господарства
з земельною площею понад 100 гольдів, 106 куркульських і середняцьких господарств і 23 господарства малоземельних селян. Домінії Шенборна-Бухгейма належало 71691 гольд, в т. ч. 646 гольдів орної землі і 68897 гольдів лісів.
З числа розореного селянства в Сваляві формувався пролетаріат. В кінці XIX століття тут налічувалося 289 сільськогосподарських робітників і 23 чол. дворової челяді.
Все працездатне населення села за своїми заняттями розподілялося так: у сільському господарстві було зайнято - 496, ремеслі - 114, торгівлі - 46, на транспорті - 45 чол. Службовців і жандармів проживало - 28, поденщиків - 27, слуг - 58, інших - 36 чоловік.
Національний склад свалявців в цей час визначити важко: під час перепису 1900 року всі українці були записані угорцями, а багато євреїв - німцями. Більшість мешканців Сваляви була неграмотною, на їх освіту власті майже не звертали уваги. У церковнопарафіальній школі, яку відвідувало 188 учнів, працювало лише
2 вчителі. В 1908 році в Сваляві організувалося державне «взірцеве» господарство (на 20 кадастральних гольдах). При ньому була створена школа (щось подібно до сільськогосподарських курсів), яку в рік організації закінчило 120 учнів. Тут
вивчалися деякі «нові» методи господарювання, наприклад, переробка молока на сепараторі. Школі була передана сільська бібліотека (заснована в 1905 році), яка мала 100 книг. «Взірцеве господарство» та школа допомагали тільки заможним куркульським господарствам. Для сільської бідноти вони нічого не давали.
Значна кількість дешевої робочої сили і великі запаси деревини в районі Сваляви привернули увагу віденської фірми «Голуганелсактіен-Гезельшафт». Її будапештське відділення купило у графа Шенборна ділянку землі (11 400 гольдів) і почало будувати тартак на 5 пилорам та лісовозну дорогу до с. Ізвора. Для експлуатації купленого у Шенборна лісу (20 тисяч гольдів) і лісопилки в 1908 році створюється акціонерно товариство «Сольва», в якому брали участь німецькі, англійські, французькі та американські капіталісти. Основний капітал фірми через два роки становив 3600 тис. крон.
Протягом 1910-1911 pp. товариство «Сольва» побудувало в Сваляві лісохімічний завод для сухої перегонки дерева (спочатку на 10, а пізніше на 12 реторт). Іноземні капіталісти по-хижацькому знищували ліс - «зелене
Свалява
Сторінка 2 з 10
розчищати пустуючі землі Шенборна, але домінія обміряла їх і обклала даниною.В 1855 році в Сваляві налічувалося 114 будинків. Селянські хатки
В 70-х роках XIX століття домінія Шенборна-Бухгейма розширює вирубку лісу, який реалізується на місцевих ринках, а також в Угорщині і за її межами. В Сваляві починає діяти склотарне підприємство, на якому працювали 50 робітників. Воно виробляло пляшки та віконне скло. Розвиваються кустарні промисли зокрема виробництво дерев'яних та плетених меблів.
Проникнення в сільське господарство товарно-грошових відносин і ріст податків збільшували заборгованість селян. В 1874 році борги села тільки по прямих державних податках становили 1466 форинтів. Щоб розрахуватися з державою, селяни змушені були закладати землю, внаслідок чого потрапляли в руки лихварів, а там і втрачали наділи.
Свалявська біднота жила впроголодь. Свого хліба вистачало лише на 2 місяці, а купити не було за що. І люди шукали порятунку від боргів та голоду в еміграції. «Коли б я дозволив,- писав з цього приводу окружний начальник,- в селі через
2 місяці залишились би лише торговці-лихварі і священики». В кінці XIX - на початку XX століття з Березької жупи, до складу якої тоді входила Сваляви, щорічно емігрувало по 6 чол. з кожної тисячі жителів.
Важкі умови праці, постійні злидні, знущання поміщиків і підприємців воли до зростання незадоволення ремісників, селян і робітників. В 1890 році відбувся стихійний страйк робітників склотарного підприємства, до яких приєдналися селяни, зайняті на лісових роботах. Виступ закінчився невдало, але він сприяв виникненню першої соціал-демократичної групи в Сваляві (1899 р.). На визрівання революційної свідомості свалявців мали вплив розповіді односельчан, які виїжджали на заробітки у поміщицькі господарства інших жуп Угорщини і там включились у страйкову боротьбу.
Розвиток капіталізму привів до зміни структури економіки та соціального складу населення Сваляви. В 1895 році тут налічувалося 2 великі господарства
з земельною площею понад 100 гольдів, 106 куркульських і середняцьких господарств і 23 господарства малоземельних селян. Домінії Шенборна-Бухгейма належало 71691 гольд, в т. ч. 646 гольдів орної землі і 68897 гольдів лісів.
З числа розореного селянства в Сваляві формувався пролетаріат. В кінці XIX століття тут налічувалося 289 сільськогосподарських робітників і 23 чол. дворової челяді.
Все працездатне населення села за своїми заняттями розподілялося так: у сільському господарстві було зайнято - 496, ремеслі - 114, торгівлі - 46, на транспорті - 45 чол. Службовців і жандармів проживало - 28, поденщиків - 27, слуг - 58, інших - 36 чоловік.
Національний склад свалявців в цей час визначити важко: під час перепису 1900 року всі українці були записані угорцями, а багато євреїв - німцями. Більшість мешканців Сваляви була неграмотною, на їх освіту власті майже не звертали уваги. У церковнопарафіальній школі, яку відвідувало 188 учнів, працювало лише
2 вчителі. В 1908 році в Сваляві організувалося державне «взірцеве» господарство (на 20 кадастральних гольдах). При ньому була створена школа (щось подібно до сільськогосподарських курсів), яку в рік організації закінчило 120 учнів. Тут
вивчалися деякі «нові» методи господарювання, наприклад, переробка молока на сепараторі. Школі була передана сільська бібліотека (заснована в 1905 році), яка мала 100 книг. «Взірцеве господарство» та школа допомагали тільки заможним куркульським господарствам. Для сільської бідноти вони нічого не давали.
Значна кількість дешевої робочої сили і великі запаси деревини в районі Сваляви привернули увагу віденської фірми «Голуганелсактіен-Гезельшафт». Її будапештське відділення купило у графа Шенборна ділянку землі (11 400 гольдів) і почало будувати тартак на 5 пилорам та лісовозну дорогу до с. Ізвора. Для експлуатації купленого у Шенборна лісу (20 тисяч гольдів) і лісопилки в 1908 році створюється акціонерно товариство «Сольва», в якому брали участь німецькі, англійські, французькі та американські капіталісти. Основний капітал фірми через два роки становив 3600 тис. крон.
Протягом 1910-1911 pp. товариство «Сольва» побудувало в Сваляві лісохімічний завод для сухої перегонки дерева (спочатку на 10, а пізніше на 12 реторт). Іноземні капіталісти по-хижацькому знищували ліс - «зелене
Дивиться також інші населені пункти району: