Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під керівництвом комуністів та Народного комітету робітники швидко відбудовували і вводили в дію промислові підприємства, підпорядковуючи їх роботу вимогам боротьби з ворогом. Робітники лісопильного заводу розшукали демонтоване обладнання, і підприємство вже в 1944 році дало продукцію для потреб населення і Червоної Армії. Командування військової частини, яка отримувала пиломатеріали, писало робітникам: «Високо оцінюючи Вашу героїчну працю по наданню допомоги Червоній Армії, яка добиває ворога, командування виносить сердечну подяку колективу заводу і бажає дальших успіхів в роботі».
Тоді ж розпочалася націоналізація приватних підприємств. Було націоналізовано фірми «Сольва» і «Латориця», ряд дрібних промислових підприємств (млини, пекарні тощо), 23 житлові будинки прислужників окупантів, які втекли, і взято на облік 82 будинки без господарів. Бездомні бідняки і сім'ї добровольців Червоної Армії одержали тепер житла. Свалявський селищний комітет роздав малоземельним і безземельним селянам 83 гольди орної землі фашистських прихвоснів, 34 гольди - фірми «Латориці» та 3 гольди землі римокатолицької церкви. Всього було розділено 200 гольдів (12 проц. земельного фонду селища). Але багато робітників і селян не мали роботи, голодували. Вони отримали з фондів 4-го Українського фронту 30 тонн продовольчого зерна і 5 тонн посівного матеріалу.
До дня першої річниці визволення селища було відбудовано мости, залізничні колії, дороги, відкрито кінотеатр, клуб, пошту, лікарню, поліклініку, акушерський пункт, дитячий садок, пекарню, друкарню, одну середню і 2 неповні середні школи, відремонтовано багато житлових будинків. 1 вересня 1945 року Свалява була віднесена до селищ міського типу, а з 26 січня 1946 року стала окружним центром. На керівні посади в державних і господарських установах висувалися робітники і селяни-бідняки. Головою селищної Ради став Й. В. Левко, прокурором - П. А. Улинець, зав. відділом соціального забезпечення - І. С. Русин і багато ін. В березні 1948 року на основі Радянської Конституції вперше були проведені вибори до сселищної Ради. Із 2552 виборців за кандидатів блоку комуністів і безпартійних проголосувало 2548. Серед 25 обраних депутатів було комуністів - 14, комсомольців – 2, жінок - 7. На першій сесії Ради створено виконавчий комітет, а також 6 постійно діючих комісій. Активними депутатами селищної Ради в цей час були Г. В. Галас, М. Г. Куля, М. М. Попович, М. І. Попелич.
Підприємства Сваляви виробляли важливу для відбудови народного господарства продукцію: ліс різних асортиментів, деревне вугілля, ацетон, ацетатну кислоту. Створений на базі підприємств «Латориці» і «Сольви», ліспромгосп в 1947 році мав 1636 робітників. До тридцятої річниці Великого Жовтня комбінат дав 35 тис. куб. м деревини. Колектив деревообробного комбінату ім. Ілліча виконав план 1947 року до 29 листопада і дав понадпланової продукції на 220 тис. крб. Лісохімзлвод перевиконував свої плани в півтора раза.
Керівною і мобілізуючою силою нових радянських промислових колективів Сваляви були комуністи. Кандидат в члени ВКП(б) лісоруб В. І. Попович, перший
в районі ініціатор стахановського руху, перевиконував норми в 4-5 рази. Він був нагороджений орденом Леніна. В ліспромгоспі налічувалося 300 стахановців більшість серед яких становили комуністи і комсомольці. Імена кращих з них лісорубів братів Левків, братів Коневичів, В. П. Островки стали відомими далеко за межами області. Поряд з чоловіками високий трудовий ентузіазм проявляли і жінки. М. І. Мишко оволоділа важкою для жінки професією пильщика і систематично перевиконувала норми. Всі великі підприємства Сваляви виконали план першої післявоєнної п'ятирічки достроково. Великих успіхів у відбудові і подальшому розвитку господарства було досягнуто завдяки величезній допомозі трудящих братніх республік СРСР. Коли проводилась часткова реконструкція лісохімзаводу, тільки одного устаткування з різних кінців Радянського Союзу було одержано на 4,9 млн. карбованців.
Протягом 1946-1948 pp. приватник був повністю витиснутий з торгівлі і кустарної промисловості. В селищі розгорнули торгівлю споживче товариство, відділ робітничого постачання. В 1949 році вони мали 22 магазини на 25 робочих місць. Кустарі об'єдналися в промислові артілі «Свобода» і «Стахановець» які в 1950 році вже дали продукції на 1215 тис. крб. Було також створено держанні підприємства місцевої промисловості, райхарчокомбінат і райпромкомбінат.
Хоча трудящі селяни й звільнилися від гніту та безправ'я, їхні дрібні господарства були малопродуктивними. Земля використовувалася
Свалява
Сторінка 7 з 10
здали для Червоної Армії 5 тонн сіна. Свалява послала 69 своїх синів добровольцями в ряди армії-визволительки. За мужність і героїзм 43 добровольці удостоєні урядових нагород. Під керівництвом комуністів та Народного комітету робітники швидко відбудовували і вводили в дію промислові підприємства, підпорядковуючи їх роботу вимогам боротьби з ворогом. Робітники лісопильного заводу розшукали демонтоване обладнання, і підприємство вже в 1944 році дало продукцію для потреб населення і Червоної Армії. Командування військової частини, яка отримувала пиломатеріали, писало робітникам: «Високо оцінюючи Вашу героїчну працю по наданню допомоги Червоній Армії, яка добиває ворога, командування виносить сердечну подяку колективу заводу і бажає дальших успіхів в роботі».
Тоді ж розпочалася націоналізація приватних підприємств. Було націоналізовано фірми «Сольва» і «Латориця», ряд дрібних промислових підприємств (млини, пекарні тощо), 23 житлові будинки прислужників окупантів, які втекли, і взято на облік 82 будинки без господарів. Бездомні бідняки і сім'ї добровольців Червоної Армії одержали тепер житла. Свалявський селищний комітет роздав малоземельним і безземельним селянам 83 гольди орної землі фашистських прихвоснів, 34 гольди - фірми «Латориці» та 3 гольди землі римокатолицької церкви. Всього було розділено 200 гольдів (12 проц. земельного фонду селища). Але багато робітників і селян не мали роботи, голодували. Вони отримали з фондів 4-го Українського фронту 30 тонн продовольчого зерна і 5 тонн посівного матеріалу.
До дня першої річниці визволення селища було відбудовано мости, залізничні колії, дороги, відкрито кінотеатр, клуб, пошту, лікарню, поліклініку, акушерський пункт, дитячий садок, пекарню, друкарню, одну середню і 2 неповні середні школи, відремонтовано багато житлових будинків. 1 вересня 1945 року Свалява була віднесена до селищ міського типу, а з 26 січня 1946 року стала окружним центром. На керівні посади в державних і господарських установах висувалися робітники і селяни-бідняки. Головою селищної Ради став Й. В. Левко, прокурором - П. А. Улинець, зав. відділом соціального забезпечення - І. С. Русин і багато ін. В березні 1948 року на основі Радянської Конституції вперше були проведені вибори до сселищної Ради. Із 2552 виборців за кандидатів блоку комуністів і безпартійних проголосувало 2548. Серед 25 обраних депутатів було комуністів - 14, комсомольців – 2, жінок - 7. На першій сесії Ради створено виконавчий комітет, а також 6 постійно діючих комісій. Активними депутатами селищної Ради в цей час були Г. В. Галас, М. Г. Куля, М. М. Попович, М. І. Попелич.
Підприємства Сваляви виробляли важливу для відбудови народного господарства продукцію: ліс різних асортиментів, деревне вугілля, ацетон, ацетатну кислоту. Створений на базі підприємств «Латориці» і «Сольви», ліспромгосп в 1947 році мав 1636 робітників. До тридцятої річниці Великого Жовтня комбінат дав 35 тис. куб. м деревини. Колектив деревообробного комбінату ім. Ілліча виконав план 1947 року до 29 листопада і дав понадпланової продукції на 220 тис. крб. Лісохімзлвод перевиконував свої плани в півтора раза.
Керівною і мобілізуючою силою нових радянських промислових колективів Сваляви були комуністи. Кандидат в члени ВКП(б) лісоруб В. І. Попович, перший
в районі ініціатор стахановського руху, перевиконував норми в 4-5 рази. Він був нагороджений орденом Леніна. В ліспромгоспі налічувалося 300 стахановців більшість серед яких становили комуністи і комсомольці. Імена кращих з них лісорубів братів Левків, братів Коневичів, В. П. Островки стали відомими далеко за межами області. Поряд з чоловіками високий трудовий ентузіазм проявляли і жінки. М. І. Мишко оволоділа важкою для жінки професією пильщика і систематично перевиконувала норми. Всі великі підприємства Сваляви виконали план першої післявоєнної п'ятирічки достроково. Великих успіхів у відбудові і подальшому розвитку господарства було досягнуто завдяки величезній допомозі трудящих братніх республік СРСР. Коли проводилась часткова реконструкція лісохімзаводу, тільки одного устаткування з різних кінців Радянського Союзу було одержано на 4,9 млн. карбованців.
Протягом 1946-1948 pp. приватник був повністю витиснутий з торгівлі і кустарної промисловості. В селищі розгорнули торгівлю споживче товариство, відділ робітничого постачання. В 1949 році вони мали 22 магазини на 25 робочих місць. Кустарі об'єдналися в промислові артілі «Свобода» і «Стахановець» які в 1950 році вже дали продукції на 1215 тис. крб. Було також створено держанні підприємства місцевої промисловості, райхарчокомбінат і райпромкомбінат.
Хоча трудящі селяни й звільнилися від гніту та безправ'я, їхні дрібні господарства були малопродуктивними. Земля використовувалася
Дивиться також інші населені пункти району: