Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
селян та припинення імперіалістичної інтервенції проти Радянської Росії.
Під керівництвом місцевої організації МСП робітники Сваляви взяли активну участь у червневому загальному політичному страйку 1920 року. Страйк і демонстрації в Сваляві набрали великої гостроти. 19-20 червня робітники вигнали чеську адміністрацію і захопили лісохімзавод. Панував надзвичайний революційний ентузіазм. У вітальній телеграмі робітникам Кладно свалявці писали: «Ми сповнені віри і готові до боротьби. Коли Кладно підніме червоний прапор, ми відразу з радістю приєднаємось». І дійсно, коли в грудні 1920 року пролетаріат Чехословаччини почав загальний політичний страйк проти наступу реакції, свалявські робітники знову йшли в авангарді боротьби. 17 грудня близько 1300 страйкуючих робітників, не злякавшись кулеметів та багнетів армійського полку і жандармерії, провели демонстрацію. Гартуючись у революційних боях, свалявська організація МСП стала однією з найбойовіших на Закарпатті. В травні 1921 року вона разом усією крайовою партійною організацією Закарпаття увійшла до складу Компартії Чехословаччини. При Свалявському комітеті була створена молодіжна секція, з якої пізніше виросла окружна комсомольська організація (1925 p.).
Власті хотіли зломити робітників терором, все частіше вдаючись до сили. З серпня 1924 року проти 8 тис. робітників та селян Свалявського округу, які вийшли на демонстрацію протесту проти війни і підготовки нападу імперіалістів на Радянский Союз, були кинуті загони жандармів. Вони спровокували сутичку і вбили робітників Дмитра Мишка й Василя Танчипця, а Івана Галаса закололи багнетами. Багато демонстрантів було поранено, десятки комуністів заарештовано і кинуто до в'язниці.
Свалявська «Кривава неділя» стала відома всій Європі. З обуренням засуджували ганебні дії буржуазії робітники Чехословаччини. Комуністична газета «Руде право» присвятила цим подіям першу сторінку з передовою статтею «Правда про кровопролиття в Сваляві». Депутати-комуністи виступили з гострим протестом
у чехословацькому парламенті. Орган ЦК РКП(б) газета «Правда» в статті «Нові розстріли у Карпатській Русі» 17 серпня 1924 року гнівно засуджувала злочин реакції.
Трудящі Сваляви свято шанують і бережуть пам'ять про загиблих борців, які віддали життя за щастя народу. В 1959 році на місці розстрілу демонстрації споруджено пам'ятник. Вчитель села Голубиного М. І. Цоклан написав про кривавий розстріл свалявських демонстрантів вірш, який часто звучить на концертах художньої самодіяльності і користується широкою популярністю серед населення району. Картаючи вбивць, автор заявляє:
Народ-титан ніхто не зборе - Героям слава у віках!
В роки економічної кризи та депресії обсяг виробництва і кількість робітників ва пічприємствах Сваляви різко зменшилися. В травні 1931 року в Сваляві налічувалося 117 безробітних. У зв'язку із закриттям ряду підприємств їх число зросло до 700. В червні 1933 року, наприклад, було закрито лісопильний завод фірми «Сольва» і зразу звільнено 300 робітників.
Свалява була центром адміністративного округу і району. Тут знаходилося окружне і районне нотарські управління, податкове і фінансове управління, жандармське відділення, пошта, лісне управління акціонерного товариства «Латориця». В 11929 році окружне управління для забезпечення «спокою» просило створити ще поліцейський каиітанат, бо «переважна частина робітників комуністична». Сільське представництво, в якому комуністи мали значну кількість мандатів, в тому ж році було розпущене і замість нього призначено урядового комісара. Всі ці установи були органами неприхованої сваволі і гноблення трудящих. Так, жандармське відділення та податкове управління в 1932 році почали екзекуцію у 120 господарствах с. Неліпиного, які заборгували 60 362 крони. Але обурені селяни вигнали екзекуторів.
Посилювався і національний гніт. Лише в 1926 році міністерство освіти дозволило відкрити горожанську школу, та й то при умові, що утримання її візьме на
Свалява
Сторінка 4 з 10
бідноти. 21 березня 1920 року свалявці послали двох делегатів на установчий з'їзд Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі (МСП) в м. Ужгород. Вже 1 Травня 1920 року трудящі Сваляви під лозунгами МСП вийшли на демонстрацію, вимагаючи передачі влади Радам робітників і Під керівництвом місцевої організації МСП робітники Сваляви взяли активну участь у червневому загальному політичному страйку 1920 року. Страйк і демонстрації в Сваляві набрали великої гостроти. 19-20 червня робітники вигнали чеську адміністрацію і захопили лісохімзавод. Панував надзвичайний революційний ентузіазм. У вітальній телеграмі робітникам Кладно свалявці писали: «Ми сповнені віри і готові до боротьби. Коли Кладно підніме червоний прапор, ми відразу з радістю приєднаємось». І дійсно, коли в грудні 1920 року пролетаріат Чехословаччини почав загальний політичний страйк проти наступу реакції, свалявські робітники знову йшли в авангарді боротьби. 17 грудня близько 1300 страйкуючих робітників, не злякавшись кулеметів та багнетів армійського полку і жандармерії, провели демонстрацію. Гартуючись у революційних боях, свалявська організація МСП стала однією з найбойовіших на Закарпатті. В травні 1921 року вона разом усією крайовою партійною організацією Закарпаття увійшла до складу Компартії Чехословаччини. При Свалявському комітеті була створена молодіжна секція, з якої пізніше виросла окружна комсомольська організація (1925 p.).
Власті хотіли зломити робітників терором, все частіше вдаючись до сили. З серпня 1924 року проти 8 тис. робітників та селян Свалявського округу, які вийшли на демонстрацію протесту проти війни і підготовки нападу імперіалістів на Радянский Союз, були кинуті загони жандармів. Вони спровокували сутичку і вбили робітників Дмитра Мишка й Василя Танчипця, а Івана Галаса закололи багнетами. Багато демонстрантів було поранено, десятки комуністів заарештовано і кинуто до в'язниці.
Свалявська «Кривава неділя» стала відома всій Європі. З обуренням засуджували ганебні дії буржуазії робітники Чехословаччини. Комуністична газета «Руде право» присвятила цим подіям першу сторінку з передовою статтею «Правда про кровопролиття в Сваляві». Депутати-комуністи виступили з гострим протестом
у чехословацькому парламенті. Орган ЦК РКП(б) газета «Правда» в статті «Нові розстріли у Карпатській Русі» 17 серпня 1924 року гнівно засуджувала злочин реакції.
Трудящі Сваляви свято шанують і бережуть пам'ять про загиблих борців, які віддали життя за щастя народу. В 1959 році на місці розстрілу демонстрації споруджено пам'ятник. Вчитель села Голубиного М. І. Цоклан написав про кривавий розстріл свалявських демонстрантів вірш, який часто звучить на концертах художньої самодіяльності і користується широкою популярністю серед населення району. Картаючи вбивць, автор заявляє:
Народ-титан ніхто не зборе - Героям слава у віках!
В роки економічної кризи та депресії обсяг виробництва і кількість робітників ва пічприємствах Сваляви різко зменшилися. В травні 1931 року в Сваляві налічувалося 117 безробітних. У зв'язку із закриттям ряду підприємств їх число зросло до 700. В червні 1933 року, наприклад, було закрито лісопильний завод фірми «Сольва» і зразу звільнено 300 робітників.
Свалява була центром адміністративного округу і району. Тут знаходилося окружне і районне нотарські управління, податкове і фінансове управління, жандармське відділення, пошта, лісне управління акціонерного товариства «Латориця». В 11929 році окружне управління для забезпечення «спокою» просило створити ще поліцейський каиітанат, бо «переважна частина робітників комуністична». Сільське представництво, в якому комуністи мали значну кількість мандатів, в тому ж році було розпущене і замість нього призначено урядового комісара. Всі ці установи були органами неприхованої сваволі і гноблення трудящих. Так, жандармське відділення та податкове управління в 1932 році почали екзекуцію у 120 господарствах с. Неліпиного, які заборгували 60 362 крони. Але обурені селяни вигнали екзекуторів.
Посилювався і національний гніт. Лише в 1926 році міністерство освіти дозволило відкрити горожанську школу, та й то при умові, що утримання її візьме на
Дивиться також інші населені пункти району: