Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
надавали допомогу селянам по обробітку землі й у забезпеченні насінням, вели боротьбу проти засилля куркульства. 27 червня 1948 року відбулися збори ініціативної групи (46 господарств) по створенню колгоспу. Було вирішено після збору врожаю провести усуспільнення господарств. Збори прийняли статут артілі і обрали правління на чолі з Й. В. Левком. Колгосп дістав назву «Нове життя».
Сільськогосподарська артіль швидко зростала. На кінець 1949 року в ній об'єднувалось 123 господарства (165 працездатних колгоспників). Неподільні фонди збільшилися до 87 441 крб., грошові прибутки становили 119 036 карбованців.
Вороги намагалися перешкодити революційним перетворенням. Деякі куркулі таємно стягували орендну плату з селян, до яких перейшла їхня земля. Коли сільська біднота вирішила створити колективне господарство, куркульство «доводило», що в Сваляві мало землі, великий прошарок робітничого населення, а тому перспектив для створення колгоспу немає. Та це не спинило трудящих.
В 1950 році свалявці завершили суцільну колективізацію. Всі лишки зо млі були передані колгоспові. Тоді ж колгосп «Нове життя» з'єднався з артілями су сідніх сіл - Драчиного, Черника і Стройного. Об'єднане господарство дістало ім'я Т. Г. Шевченка.
Поступово змінювався зовнішній вигляд Сваляви. Ремонтувалися житлові будинки, було споруджено міст через Латорицю і новий залізничний вокзал.
В роки наступних п'ятирічок промисловість Сваляви продовжувала швидко розвиватися. Валова продукція підприємств значно збільшилась; зросли ряди робітничого класу.
Через скорочення лісовирубок підприємства відчували гостру нестачу сировини. Змінювався асортимент товарів, спеціалізація виробництва. Все це створювало значні труднощі. Але на підприємствах Сваляви не було жодного робітника, який би не виконував норм. Передові робітники М. Ф. Чубірка, І. М. Брундяк, П. І. Шевера, М. М. Куля, І. В. Мелеш та ін. виконували змінні завдання на 120-160 процентів. Багато свалявських передовиків соціалістичного змагання прославилися за межами області. Так, колишній рядовий лісоруб Ф. С. Цанько став бригадиром електропильщиків, одержав кілька урядових нагород та премій і в 1954 році був обраний депутатом Верховної Ради СРСР.
Швидко змінювались умови життя та праці трудящих, збільшувалося промислове населення. В 1951 році з 1139 дворів (6750 чол. населення) 905 належали робі і пикам, службовцям і кооперованим кустарям, а 234 - колгоспникам. Житлом лісоруба став добре впорядкований гуртожиток. Тільки в ліспромгоспі було 7 гуртожитків. За допомогою держави і профспілок робітники споруджували індивідуальні будинки сучасного міського типу. В 1946-1960 pp. робітники і колгоспники Сваляви звели 447 індивідуальних будинків з корисною площею 14 391 тис. кв. метрів.
Розширювалась сітка шкіл, лікувальних закладів, поліпшилося комунальне обслуговування трудящих. Швидко зростав бюджет селищної Ради. З 1955 по 1957 рік він збільшився в півтора раза і становив 2840,9 тис. крб. Видатки на комунальне господарство зросли за цей час удвічі, на освіту - на 60 процентів. Сучасна Свалява перетворилася в один з промислових центрів області. Зараз тут працюють такі підприємства, як лісокомбінат, лісохімкомбінат, комбінат виробничих підприємств, меблева та деревообробна фабрики, склотарний і соколивний заводи, завод мінеральних вод, хлібокомбінат, комбінат побутового обслуговування, рембуддільниця, міжколгоспбуд, райвідділення «Сільгосптехніка» та будівельне управління «Курортбуду». Валова продукція промислових підприємств доспіла 27 млн, крб. Свалявські підприємства виробляють художні меблі, пиломатеріали, деревне вугілля, деревностружкові плити, склотару, харчові продукти, різні хімічні вироби, сувеніри тощо.
Сиалявський лісокомбінат, створений у 1958 році, перетворився у високотехнічне підприємство. За роки семирічки тут побудовано деревообробний цех, паросушильне господарство, впроваджено комплексну механізацію складських робіт. У 1964 році на комбінаті введено в дію цех деревностружкових плит, який перший в Радянському Союзі освоїв проектну потужність такого типу обладнання. Зміна неху, очолювана Ю. І. Островкою, домоглася найвищого виробітку - 40 запресовок (46,5куб. м плит). Велику роль в цьому п і ді грали заводські раціоналізатори. Запропонована інженером М. М. Брундяком нова конструкція дільниці головного конвейєра сприяла зменшенню браку. Тепер попа прийнята на всіх подібних підприємствах Радянського Союзу. Начальник цеху комуніст В. Ю. Готько удосконалив скидувачі плит головного конвейєру, що дозволило збільшити виробництво плит на 450 куб. м за рік.
В кінці 1965 року введено в експлуатацію меблевий цехгігант потужністю в 12 мли крб. продукції на рік. Цими меблями можна обладнати 33 тис.
Свалява
Сторінка 8 з 10
нераціонально. Тому серед селянства посилювався потяг до колективного господарювання. В 1946 році було створено три земельні громади, які Сільськогосподарська артіль швидко зростала. На кінець 1949 року в ній об'єднувалось 123 господарства (165 працездатних колгоспників). Неподільні фонди збільшилися до 87 441 крб., грошові прибутки становили 119 036 карбованців.
Вороги намагалися перешкодити революційним перетворенням. Деякі куркулі таємно стягували орендну плату з селян, до яких перейшла їхня земля. Коли сільська біднота вирішила створити колективне господарство, куркульство «доводило», що в Сваляві мало землі, великий прошарок робітничого населення, а тому перспектив для створення колгоспу немає. Та це не спинило трудящих.
В 1950 році свалявці завершили суцільну колективізацію. Всі лишки зо млі були передані колгоспові. Тоді ж колгосп «Нове життя» з'єднався з артілями су сідніх сіл - Драчиного, Черника і Стройного. Об'єднане господарство дістало ім'я Т. Г. Шевченка.
Поступово змінювався зовнішній вигляд Сваляви. Ремонтувалися житлові будинки, було споруджено міст через Латорицю і новий залізничний вокзал.
В роки наступних п'ятирічок промисловість Сваляви продовжувала швидко розвиватися. Валова продукція підприємств значно збільшилась; зросли ряди робітничого класу.
Через скорочення лісовирубок підприємства відчували гостру нестачу сировини. Змінювався асортимент товарів, спеціалізація виробництва. Все це створювало значні труднощі. Але на підприємствах Сваляви не було жодного робітника, який би не виконував норм. Передові робітники М. Ф. Чубірка, І. М. Брундяк, П. І. Шевера, М. М. Куля, І. В. Мелеш та ін. виконували змінні завдання на 120-160 процентів. Багато свалявських передовиків соціалістичного змагання прославилися за межами області. Так, колишній рядовий лісоруб Ф. С. Цанько став бригадиром електропильщиків, одержав кілька урядових нагород та премій і в 1954 році був обраний депутатом Верховної Ради СРСР.
Швидко змінювались умови життя та праці трудящих, збільшувалося промислове населення. В 1951 році з 1139 дворів (6750 чол. населення) 905 належали робі і пикам, службовцям і кооперованим кустарям, а 234 - колгоспникам. Житлом лісоруба став добре впорядкований гуртожиток. Тільки в ліспромгоспі було 7 гуртожитків. За допомогою держави і профспілок робітники споруджували індивідуальні будинки сучасного міського типу. В 1946-1960 pp. робітники і колгоспники Сваляви звели 447 індивідуальних будинків з корисною площею 14 391 тис. кв. метрів.
Розширювалась сітка шкіл, лікувальних закладів, поліпшилося комунальне обслуговування трудящих. Швидко зростав бюджет селищної Ради. З 1955 по 1957 рік він збільшився в півтора раза і становив 2840,9 тис. крб. Видатки на комунальне господарство зросли за цей час удвічі, на освіту - на 60 процентів. Сучасна Свалява перетворилася в один з промислових центрів області. Зараз тут працюють такі підприємства, як лісокомбінат, лісохімкомбінат, комбінат виробничих підприємств, меблева та деревообробна фабрики, склотарний і соколивний заводи, завод мінеральних вод, хлібокомбінат, комбінат побутового обслуговування, рембуддільниця, міжколгоспбуд, райвідділення «Сільгосптехніка» та будівельне управління «Курортбуду». Валова продукція промислових підприємств доспіла 27 млн, крб. Свалявські підприємства виробляють художні меблі, пиломатеріали, деревне вугілля, деревностружкові плити, склотару, харчові продукти, різні хімічні вироби, сувеніри тощо.
Сиалявський лісокомбінат, створений у 1958 році, перетворився у високотехнічне підприємство. За роки семирічки тут побудовано деревообробний цех, паросушильне господарство, впроваджено комплексну механізацію складських робіт. У 1964 році на комбінаті введено в дію цех деревностружкових плит, який перший в Радянському Союзі освоїв проектну потужність такого типу обладнання. Зміна неху, очолювана Ю. І. Островкою, домоглася найвищого виробітку - 40 запресовок (46,5куб. м плит). Велику роль в цьому п і ді грали заводські раціоналізатори. Запропонована інженером М. М. Брундяком нова конструкція дільниці головного конвейєра сприяла зменшенню браку. Тепер попа прийнята на всіх подібних підприємствах Радянського Союзу. Начальник цеху комуніст В. Ю. Готько удосконалив скидувачі плит головного конвейєру, що дозволило збільшити виробництво плит на 450 куб. м за рік.
В кінці 1965 року введено в експлуатацію меблевий цехгігант потужністю в 12 мли крб. продукції на рік. Цими меблями можна обладнати 33 тис.
Дивиться також інші населені пункти району: