Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Грушеве

членами були В. Половка, М. Скрипинець, В. Загора та М. Бойчук. Жандарми стежили за діяльністю комуністів, проводили арешти, неодноразово конфісковували їх кореспонденцію, газети, літературу. Проте народ уважно
прислухався до голосу членів партії, ішов за ними. На першотравневе свято в Солотвину наступного року з Грушевого прибуло близько 1000 селян.
Щоб розправитися з грушівськими комуністами, жандарми спровокували кровопролиття. Буштинське лісове управління провело конфіскацію лісу, викупленого селянами. Тоді трудящі села прогнали лісників та жандармів і розпочали масову рубку дерева для ремонту садиб, а луки розподілили між собою. Комуністи-депутати парламенту подали інтерпеляцію, в якій протестували проти незаконних дій властей. Але уряд не зважив на це, і 30 квітня 1922 року в село було направлено 40 жандармів, які при розгоні обуреної юрби застосували зброю. В результаті гострої сутички 19 чол. було поранено. Тяжкі рани, зокрема, дістали О. Семенюк, М. Токар, П. Бондарчук і В. Тиводар.
Розслідувавши обставини кровопролиття, комуністи-депутати у своїй новій інтерпеляції наводили факти безчинств жандармів по відношенню до селян, спросовували безглузді обвинувачення проти заарештованих М. Токаря, О. Пітух, І. Мельника та І. Боднара. Кровопролиттям не закінчується боротьба за землю. 2 червня 1922 року грушівці знову виступили на захист своїх прав, на цей раз проти заборони збирати в лісі дрова. Відбулася ще одна сутичка з жандармами, яким на допомогу прибув військовий загін. Було проведено нові арешти.
В цих умовах жителі Грушевого направляють до Праги делегацію, щоб домогтися від уряду вирішення питання про землю. Голова делегації комуніст В. Половка добився прийому у президента Масарика. Переконавшись, що справа грушівців набирає небезпечного напрямку, власті пішли на поступки: куплена земля була повернута селянам.
Та жандарми відкрито погрожували комуністам розправою. Секретар Закарпатського крайкому КПЧ Е. Сайдлер заявив рішучий протест проти цих заля­кувань. На допомогу сільським комуністам неодноразово приїздили такі відомі діячі партії, як Бела Іллеш, Микола Сидоряк, Іван Локота. Це підтримувало авто­ритет комуністів Грушевого, які на виборах до сільського представництва в 1923 році
зібрали близько 500 голосів і завоювали 18 мандатів. Старостою села став комуніст Значну перемогу здобули грушівські члени партії і на парламентських виборах в 1924 році, зібравши 461 голос з 661. Крайком КПЧ створює в Грушевому окрузі ний комітет партії, який довгий час очолював В. І. Половка. Жандарми не раз повідомляли власті про нелегальні збори комуністів. В одному з таких донесень вони писали про те, що в селі готуються до зустрічі комуніста з СРСР. Пізніше в Грушевому справді побував видатний більшовик, радянський консул в Чехословацькій республіці В. О. Антонов-Овсієнко. Він розмовляв з селянами, цікавився їхнім життям. В багатьох селах Грушівському окружкому вдалося створити боєздатні партійні організації. Тересвянське окружне управління повідомляло, що в Грушевому та інших селах «дійшло до того, що все населення - комуністичного на­прямку за виключенням торговців».
В цей час грушівські селяни одержують з Радянської України і поширюють в інших селах газети «Вісті», «Радянське село», журнал «Селянка України», окремі праці В. І. Леніна та іншу комуністичну літературу. Ще в дорадянський час жителі села духовно були зв'язані з трудящими Радянської України, жили з ними спільними ідеалами й надіями. І це запалювало їх на посилення боротьби за соціальне і національне визволення.
Основним заняттям селян у 20-30-х роках залишалось тваринництво. В 1923 році в селі налічувалося 35 коней, 577 голів великої рогатої худоби, 514 овець. Більшість худоби належала куркулям, половина дворів не мала тягла і корів. В таких умовах Грушеве було поставщиком дешевої робочої сили для помі­щиків, куркулів і капіталістів.
Про культуру села нові пани не дбали. В 30-х роках тут працювала лише одна початкова школа, в якій навчалося близько 80 дітей. Будь-яких інших культурно-освітніх установ село не мало, за винятком хати-читальні, організованої на гро­мадських засадах комуністами, де грушівці знайомилися з комуністичною і радян­ською пресою.
Комуністична організація села була натхненником і організатором масошіх виступів селян за хліб, землю, працю й волю і в цей час. У 1928 році власті заборо­нили випасати худобу в навколишніх лісах. Комуністи підняли маси на рішучий опір цьому. В президію цивільного управління знову почали надходити донесення жандармів про масові заворушення грушівських селян. В 1929 році під час своєї поїздки на Закарпаття відома німецька письменниця Анна Зегерс побувала в селі. Її схвилювала тривала боротьба грушівських пролетарів. У відомому оповіданні «Селяни з Грушевого» письменниця яскраво розповіла про стійкість і мужність сільської бідноти. В образі комуніста старости села Бойчука вона показала несхитного борця,


Cучасна карта - Грушеве