Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Спираючись на декрети Народної Ради, Народний комітет організував матеріальну допомогу вдовам і сиротам загиблих на війні, сім'ям
добровольців і партизанів. Кожна з 65 таких сімей одержала по півгектара землі, продукти й посів-матеріал, промислові товари.
Куркулі чинили шалений опір революційним перетворенням, перешкоджали успішному проведенню посівної кампанії, саботували допомогу біднякам, що не мали тяглової сили, зривали хлібоздачу, займалися спекуляцією продуктами і сіллю, зривали відбудову мостів і залізниць.
Проте зусиллями трудящих села і передусім комуністів ворожий опір було подолано. На зборах районного активу в Тячеві 25 жовтня 1945 року грушівська партійна організація була названа в числі найактивніших у справі масово-політичної та організаційної роботи по виконанню поточних народно-господарських завдань і успішної хлібозаготівлі.
Класовий ворог не здавався. Під час перших виборів до Верховної Ради СРСР ііа початку 1946 року єговісти спровокували 60 грушівських селян на відмову від участі в голосуванні. Комуністам довелося вести тривалу роз'яснювальну роботу, щоб викрити підривну діяльність цієї ворожої антирадянської секти. Опір заходам сільської Ради чинив і місцевий піп.
Комуністи переконували селян, що знайти справжній вихід з голоду і злиднів Попи зможуть тільки тоді, коли підуть по ленінському шляху, шляху колективного господарювання. В 1946 році парторганізація провела широку роботу по вивченню Статуту сільськогосподарської артілі і розгорнула агітацію за створення колгоспу.
Куркулі й підкуркульники старалися перешкодити здійсненню й цього заходу, вони доводили, що колгоспи в гірських умовах Закарпаття створювати недоцільно.
Комуністи дали гостру відсіч ворожим виступам. В жовтні 1947 року сільрада з допомогою земгромади приступила до створення колективної кузні, супряг, забезпечення батрацьких і бідняцьких господарств тягловою силою, міндобривами і кредитом.
В серпні 1948 року в селі була створена ініціативна група, а через місяць організувався колгосп «30 років ВЛКСМ». В артіль спочатку об'єдналося два десятки бідняцьких господарств, які мали близько 20 га орної землі.
Перший рік артільної праці дав позитивні наслідки. Колгоспники виростили врожай зернових та інших сільськогосподарських культур значно вищий, ніж одноосібники. Колишній бідняк В. Білин, сім'я якого завжди голодувала, одержав на трудодні тільки авансом 23 цнт кукурудзи і багато інших продуктів. Це була найкраща агітація на користь колгоспу.
Сільрада й партійна організація в грудні 1948 року поставили питання про завершення колективізації. До кінця року в колгосп об'єдналося 264 господарства. За колгоспом було закріплено 239 га землі, в т. ч. 49 га орної і 36 га саду.
Колгоспники працювали з небувалим піднесенням. Наступного року ланки Г. Серюги, М. Микулянича, В. Мацканича зібрали на пісних землях по 44 цнт зерна кукурудзи. Ланка комуніста М. Борки виростила по 20 цнт тютюну. Колгоспники одержали авансом по 6 кг кукурудзи, 1 кг пшениці і по 2 кг картоплі на трудодень, їздовий В. Філій, колишній батрак, разом з сім'єю заробив 37 цнт кукурудзи. Колгосп в 1949 році достроково розрахувався з державою. Артіль мала 4 ферми і одною з перших у районі перевиконала річний план розвитку тваринництва.
Швидкому зростанню колективного господарства в значній мірі сприяли надані партією і урядом молодим колгоспам пільги по державних поставках, широкі кредити на будівництво, направлення в колгоспи спеціалістів і керівних кадрів. В 1951 році грушівські колгоспники з ініціативи комуністів побудували свою електростанцію і велику механізовану тваринницьку ферму, кілька інших господарських приміщень.
Колгосп мав уже 1908 га землі, з якої понад 1300 га знаходились під сільськогосподарськими угіддями, в т. ч. 181 га під орною землею, 182 га під сіножатями, 509 га під пасовищами.
Такий склад земельних угідь визначив садово-тваринницький напрям розвитку господарства, на який артіль стала після вересневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року.
Партійна організація і правління колгоспу в 1954-1958 pp. основну увагу звернули на піднесення трудової дисципліни і підбір кадрів. На ферми і в садового ро дні бригади було направлено основні сили сільських комуністів і комсомольців.
Старий комуніст І. С. Фекете, один з ініціаторів заснування колгоспу, очолив ланку кукурудзоводів і картоплярів і, не дивлячись на похилий вік, добився того, що його ланка стала однією з найкращих по врожайності в колгоспі. Заслужену повагу колгоспників здобули М. А. Борка, О. О. Ковач, В. Ю.
Грушеве
Сторінка 6 з 8
влади про освіту запалила вчителів і культармійців на ліквідацію неписьменності серед дорослого населення.Спираючись на декрети Народної Ради, Народний комітет організував матеріальну допомогу вдовам і сиротам загиблих на війні, сім'ям
Куркулі чинили шалений опір революційним перетворенням, перешкоджали успішному проведенню посівної кампанії, саботували допомогу біднякам, що не мали тяглової сили, зривали хлібоздачу, займалися спекуляцією продуктами і сіллю, зривали відбудову мостів і залізниць.
Проте зусиллями трудящих села і передусім комуністів ворожий опір було подолано. На зборах районного активу в Тячеві 25 жовтня 1945 року грушівська партійна організація була названа в числі найактивніших у справі масово-політичної та організаційної роботи по виконанню поточних народно-господарських завдань і успішної хлібозаготівлі.
Класовий ворог не здавався. Під час перших виборів до Верховної Ради СРСР ііа початку 1946 року єговісти спровокували 60 грушівських селян на відмову від участі в голосуванні. Комуністам довелося вести тривалу роз'яснювальну роботу, щоб викрити підривну діяльність цієї ворожої антирадянської секти. Опір заходам сільської Ради чинив і місцевий піп.
Комуністи переконували селян, що знайти справжній вихід з голоду і злиднів Попи зможуть тільки тоді, коли підуть по ленінському шляху, шляху колективного господарювання. В 1946 році парторганізація провела широку роботу по вивченню Статуту сільськогосподарської артілі і розгорнула агітацію за створення колгоспу.
Куркулі й підкуркульники старалися перешкодити здійсненню й цього заходу, вони доводили, що колгоспи в гірських умовах Закарпаття створювати недоцільно.
Комуністи дали гостру відсіч ворожим виступам. В жовтні 1947 року сільрада з допомогою земгромади приступила до створення колективної кузні, супряг, забезпечення батрацьких і бідняцьких господарств тягловою силою, міндобривами і кредитом.
В серпні 1948 року в селі була створена ініціативна група, а через місяць організувався колгосп «30 років ВЛКСМ». В артіль спочатку об'єдналося два десятки бідняцьких господарств, які мали близько 20 га орної землі.
Перший рік артільної праці дав позитивні наслідки. Колгоспники виростили врожай зернових та інших сільськогосподарських культур значно вищий, ніж одноосібники. Колишній бідняк В. Білин, сім'я якого завжди голодувала, одержав на трудодні тільки авансом 23 цнт кукурудзи і багато інших продуктів. Це була найкраща агітація на користь колгоспу.
Сільрада й партійна організація в грудні 1948 року поставили питання про завершення колективізації. До кінця року в колгосп об'єдналося 264 господарства. За колгоспом було закріплено 239 га землі, в т. ч. 49 га орної і 36 га саду.
Колгоспники працювали з небувалим піднесенням. Наступного року ланки Г. Серюги, М. Микулянича, В. Мацканича зібрали на пісних землях по 44 цнт зерна кукурудзи. Ланка комуніста М. Борки виростила по 20 цнт тютюну. Колгоспники одержали авансом по 6 кг кукурудзи, 1 кг пшениці і по 2 кг картоплі на трудодень, їздовий В. Філій, колишній батрак, разом з сім'єю заробив 37 цнт кукурудзи. Колгосп в 1949 році достроково розрахувався з державою. Артіль мала 4 ферми і одною з перших у районі перевиконала річний план розвитку тваринництва.
Швидкому зростанню колективного господарства в значній мірі сприяли надані партією і урядом молодим колгоспам пільги по державних поставках, широкі кредити на будівництво, направлення в колгоспи спеціалістів і керівних кадрів. В 1951 році грушівські колгоспники з ініціативи комуністів побудували свою електростанцію і велику механізовану тваринницьку ферму, кілька інших господарських приміщень.
Колгосп мав уже 1908 га землі, з якої понад 1300 га знаходились під сільськогосподарськими угіддями, в т. ч. 181 га під орною землею, 182 га під сіножатями, 509 га під пасовищами.
Такий склад земельних угідь визначив садово-тваринницький напрям розвитку господарства, на який артіль стала після вересневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року.
Партійна організація і правління колгоспу в 1954-1958 pp. основну увагу звернули на піднесення трудової дисципліни і підбір кадрів. На ферми і в садового ро дні бригади було направлено основні сили сільських комуністів і комсомольців.
Старий комуніст І. С. Фекете, один з ініціаторів заснування колгоспу, очолив ланку кукурудзоводів і картоплярів і, не дивлячись на похилий вік, добився того, що його ланка стала однією з найкращих по врожайності в колгоспі. Заслужену повагу колгоспників здобули М. А. Борка, О. О. Ковач, В. Ю.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва
- Солотвина
- Дубове
- Діброва