Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Спілку молоді, що діяла під назвою «Черкес». Вона нараховувала 70 членів і 300 співчуваючих юнаків та дівчат. Керівником молоді Солотвини був робітник солерудника, молодий комуніст Й. Русняк.
Комуністи села керували боротьбою трудящих за поліпшення життєвих умов, за політичні права. Справжньою школою політичного виховання робітників були страйки. Керований солотвинською організацією КПЧ страйк шахтарів, який почався 24 травня 1921 року, відзначився стійкістю і класовою організованістю. Причиною виступу було злиденне становище солекопів, а приводом послужило призначення старшим майстром ненависного робітникам поліцейського агента - чеха Ф. Бекеша. Для керівництва страйком ЦК КПЧ направив до Солотвини свого представника сенатора-комуніста Свєтлика, а від Закарпатського крайкому КПЧ Й. Гаті. Лише в кінці травня, коли до Солотвини були додатково направлені рота солдатів і десятки жандармів, властям удалося придушити виступ робітників.
У серпні 1921 року у Солотвині знову прокотилася хвиля страйків. Виступом солекопів 10 серпня керували І. Мондок і Б. Кашеляк. Відбулися загальні збори
робітників села і демонстрація. Посилені загоїш поліції і жандармерії стріляли в демонстрантів. І. Мондок, Б. Кашеляк були заарештовані. 12 серпня проведено страйк на знак протесту проти арешту комуністів і поставлено вимогу про негайне їх звільнення.
В суворій боротьбі гартувалася і молодь Солотвини, яка все частіше виступала за соціальне і національне визволення робітників та селян. У вересні 1921 року в Солотвині відбулася демонстрація молоді, на яку зібралося понад триста юнаків і дівчат. В рядах демонстрантів лунали заклики: «Геть війну!», «Хай живе Міяшароднжй юнацький день!», «Хай живе наш вождь Ленін!», «Хай живе Радянська Росія!» «Ми вимагаємо волі і кращого життя!».
Жандарми та поліція прикладами і багнетами, гумовими палицями і пострілами зустріли демонстрантів. На мить змішалися ряди молоді.
- Товариші, за мною! Вперед товариші!-сміливо пролунав дзвінкий голос.
Це двадцятирічний робітник солекопалень, комсомолець Йосип Русняк, піднявши червоний прапор, кликав за собою демонстрантів. Та сили були нерівні. Поліція відібрала в них прапор, а керівників демонстрації - Й. Русняка, М. Месароша, А. Крука та інших (всього 9 чоловік) було заарештовано і кинуто їх у хустську в'язницю.
4 листопада 1921 року на соляних копальнях спалахнув новий страйк, який перетворився у політичну демонстрацію. Робітники йшли вулицями Солотвини з червоними прапорами і гаслами: «Геть буржуазію!», «Хліба і роботи!». Організовані комуністами Солотвини масові виступи робітників, селян, молоді свідчили про те, що солекопи були бойовим загоном трудящих Закарпаття в боротьбі за соціальне і національне визволення. Особливо велику роботу проводила комуністична організація по інтернаціональному згуртуванню робітників різних національностей, протиставляючи політиці натравлювання і ворожнечі ідею дружби і спів праці у боротьбі за краще майбутнє. Враховуючи багатонаціональний склад населення Солотвини, комуністи проводили пропаганду і політичну агітацію рідною мовою робітників, підтримували тісні зв'язки з іншими партійними організаціями. Всебічну допомогу солотвинським комуністам подавав крайком КПЧ. Перед солекопами часто виступали І. Мондок, Й. Гаті, Б. Іллеш, О. Борканюк, П. Терек.
1 травня 1922 року Солотвина стала ареною одної з найбільших на Закарпатті демонстрації, на яку вийшли робітники із Грушевого, Діброви, Білої Церкви, Дубового, Тернового та інших сіл. Демонстранти несли червоні прапори, гасла, співали революційні пісні. На мітингу, де зібралося понад 7 тис. чоловік, виступили угорською мовою - Б. Кашеляк, румунською - І. Рожа та представники інших національностей. На честь цього міжнародного свята у селі відбулися масові гуляння, виступи гуртків художньої самодіяльності.
В наступні роки класова боротьба трудящих Солотвини стала ще більш організованою і бойовою. Підтвердженням цього є скупа хроніка подій. 5 серпня 1922 року солекопи оголосили 5-годинний страйк, вимагаючи поновлення на роботі робітника Миколи Чонки. Коли адміністрація відмовилася це зробити, 12 серпня було оголошено загальний страйк, який тривав до 22 серпня. У вересні того ж року комуністична організація очолила страйк солекопів за підвищення заробітної плати і відновлення на роботі звільнених солекопів-комуністів. Він закінчився кривавою сутичкою з жандармерією.
Робітники Солотвини у ті роки не обмежувалися боротьбою за свої безпосередні життєві інтереси. Вони вносили значний вклад у загальну
Солотвина
Сторінка 4 з 10
В боротьбі за соціальне і національне визволення трудящих села значну роль відіграла Солотвинська організація КПЧ, створена у 1921 році. Її секретарями були Ю. Фегер, Б. Кашеляк, Й. Демко. В серпні 1921 року у Солотвині під керівництвом партійної організації утворено Комуністичну Комуністи села керували боротьбою трудящих за поліпшення життєвих умов, за політичні права. Справжньою школою політичного виховання робітників були страйки. Керований солотвинською організацією КПЧ страйк шахтарів, який почався 24 травня 1921 року, відзначився стійкістю і класовою організованістю. Причиною виступу було злиденне становище солекопів, а приводом послужило призначення старшим майстром ненависного робітникам поліцейського агента - чеха Ф. Бекеша. Для керівництва страйком ЦК КПЧ направив до Солотвини свого представника сенатора-комуніста Свєтлика, а від Закарпатського крайкому КПЧ Й. Гаті. Лише в кінці травня, коли до Солотвини були додатково направлені рота солдатів і десятки жандармів, властям удалося придушити виступ робітників.
У серпні 1921 року у Солотвині знову прокотилася хвиля страйків. Виступом солекопів 10 серпня керували І. Мондок і Б. Кашеляк. Відбулися загальні збори
робітників села і демонстрація. Посилені загоїш поліції і жандармерії стріляли в демонстрантів. І. Мондок, Б. Кашеляк були заарештовані. 12 серпня проведено страйк на знак протесту проти арешту комуністів і поставлено вимогу про негайне їх звільнення.
В суворій боротьбі гартувалася і молодь Солотвини, яка все частіше виступала за соціальне і національне визволення робітників та селян. У вересні 1921 року в Солотвині відбулася демонстрація молоді, на яку зібралося понад триста юнаків і дівчат. В рядах демонстрантів лунали заклики: «Геть війну!», «Хай живе Міяшароднжй юнацький день!», «Хай живе наш вождь Ленін!», «Хай живе Радянська Росія!» «Ми вимагаємо волі і кращого життя!».
Жандарми та поліція прикладами і багнетами, гумовими палицями і пострілами зустріли демонстрантів. На мить змішалися ряди молоді.
- Товариші, за мною! Вперед товариші!-сміливо пролунав дзвінкий голос.
Це двадцятирічний робітник солекопалень, комсомолець Йосип Русняк, піднявши червоний прапор, кликав за собою демонстрантів. Та сили були нерівні. Поліція відібрала в них прапор, а керівників демонстрації - Й. Русняка, М. Месароша, А. Крука та інших (всього 9 чоловік) було заарештовано і кинуто їх у хустську в'язницю.
4 листопада 1921 року на соляних копальнях спалахнув новий страйк, який перетворився у політичну демонстрацію. Робітники йшли вулицями Солотвини з червоними прапорами і гаслами: «Геть буржуазію!», «Хліба і роботи!». Організовані комуністами Солотвини масові виступи робітників, селян, молоді свідчили про те, що солекопи були бойовим загоном трудящих Закарпаття в боротьбі за соціальне і національне визволення. Особливо велику роботу проводила комуністична організація по інтернаціональному згуртуванню робітників різних національностей, протиставляючи політиці натравлювання і ворожнечі ідею дружби і спів праці у боротьбі за краще майбутнє. Враховуючи багатонаціональний склад населення Солотвини, комуністи проводили пропаганду і політичну агітацію рідною мовою робітників, підтримували тісні зв'язки з іншими партійними організаціями. Всебічну допомогу солотвинським комуністам подавав крайком КПЧ. Перед солекопами часто виступали І. Мондок, Й. Гаті, Б. Іллеш, О. Борканюк, П. Терек.
1 травня 1922 року Солотвина стала ареною одної з найбільших на Закарпатті демонстрації, на яку вийшли робітники із Грушевого, Діброви, Білої Церкви, Дубового, Тернового та інших сіл. Демонстранти несли червоні прапори, гасла, співали революційні пісні. На мітингу, де зібралося понад 7 тис. чоловік, виступили угорською мовою - Б. Кашеляк, румунською - І. Рожа та представники інших національностей. На честь цього міжнародного свята у селі відбулися масові гуляння, виступи гуртків художньої самодіяльності.
В наступні роки класова боротьба трудящих Солотвини стала ще більш організованою і бойовою. Підтвердженням цього є скупа хроніка подій. 5 серпня 1922 року солекопи оголосили 5-годинний страйк, вимагаючи поновлення на роботі робітника Миколи Чонки. Коли адміністрація відмовилася це зробити, 12 серпня було оголошено загальний страйк, який тривав до 22 серпня. У вересні того ж року комуністична організація очолила страйк солекопів за підвищення заробітної плати і відновлення на роботі звільнених солекопів-комуністів. Він закінчився кривавою сутичкою з жандармерією.
Робітники Солотвини у ті роки не обмежувалися боротьбою за свої безпосередні життєві інтереси. Вони вносили значний вклад у загальну
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва