Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Першу післявоєнну п'ятирічку солекопи виконали успішно. У соціалістичному змаганні за дострокове її виконання брало участь 123
бригади, в яких працювало 906 чол. 410 гірників виконали завдання на 150 проц., 217 - на 150-200 проц., 33 - на 200-230 проц. Заспівувачами змагання були комуністи Й. Потокі, О. Ковач, комсомольці С. Кіш, С. Візавер та інші.
З кожним роком солотвинці нарощували трудові зусилля. Підтвердженням цього є успішне здійснення виробничих планів 1959-1965 pp. В результаті повсякденної організаторської і політичної роботи парторгаиізації солерудника колектив успішно виконав семирічку. План виробництва валоипї продукції виконано на 105,3 проц. і видобуто
2 млн. 296 тис. тонн солі. За ці роки солерудник одержав 1 млн. 265 тис. крб. прибутків.
На підприємстві напередодні XXI з'їзду КПРС широко розгорнулося соціалістичне змагання за високе звання колективів та ударників комуністичної праці, в якому брало участь 978 шахтарів. У 1965 році цього почесного знання були удостоєні 284 гірники.
Солотвинські солекопальні нині - це високомеханізовані шахти, в яких курсують електропоїзди, працюють гірничі комбайни, врубові машини. Енергоозброєність шахт тільки за роки семирічки виросла більш, як у три рази. Все виглядає на шахтах велетенським і колосальним, штольні соляних шахт нагадують казкові підземні палаци, всіяні різноколірними самоцвітами. Це виблискують в сяйві електричного світла соляні кристали. Видобування провадиться без кріплення, - пласт, наче плита, утримує на собі вантаж породи. Між проходками залишаються тільки широкі опори або, як їх називають, - цилики
з солі. Після кожного вибуху лишаються гори солі. Тоді в дію вступають навантажувальні машини, скрепери, електровози із сніжнобілими брилами поспішають до підйомної кліті.
На поверхні вона потрапляє в помольний, фасувальний або ж брикетний цехи, а далі - на склад готової продукції. Звідти її відправляють споживачам України, Білорусії, Прибалтики, Угорщини, Чехословаччини.
Досягнення солотвинських шахтарів високо оцінив Радянський уряд, нагородивши багатьох гірників орденами та медалями. За успішне виконання семирічного плану бригадирові комплексної бригади Ю. В. Лопатюку надано звання Героя Соціалістичної Праці. Його бригада виконала семирічний план у травні 1965 року і видобула 1 млн. 90 тис. тонн солі при плані 800 тис. тонн. Продуктивність праці за ці роки зросла на 82 проц. Раціоналізаторські пропозиції заслуженого шахтаря Ю. В. Лопатюка дали підприємству економію в сумі 15,8 тис. крб. За 1966-1967 pp. кожен з десяти членів бригади ви добу н по 4,5 тис. кубометрів солі. Кращими гірниками бригади є Я. Кереші, Й. Мейсарош, Ю. Киндрич, В. Мацола та інші.
Орденом Леніна було нагороджено майстра А. Е. Фегера, зміна якого вігкони, і а семирічку за 6 років. Урядових нагород удостоєні передовики виробництва бурильник Ю. Ю. Данч, бригадир В. М. Влад, фасувальник О. І. Енглі, перемелювач І. Ю. Змерега та інші.
Солотвинський солерудиик з кожним роком розширюється, збільшуються його виробничі потужності за рахунок зростання капіталовкладень, рівня механізації. Якщо в 1965 році капіталовкладення становили 1 млн. 360 тис. крб., то у 1967 році вони складали 2 млн. 753 тис. крб., або збільшилися за 20 років в 26 разів. Рівень механізації робіт в 1965 році у порівнянні з 1946 роком зріс на 70 проц., пір сігрияло високим темпам розвитку виробництва.
В 1962 році розпочато, а в 1967 році закінчено будівництво нової шахти № 9 з проектною потужністю 500 тис. тонн солі на рік. Шахта оснащена найновішою технікою, всі процеси виробництва комплексно механізовані.
Успішно виконавши семирічку, солекопи ударно трудяться і в роки нової п'ятирічки. В 1967 році видобуто 360 900 тонн солі. За трудові успіхи в перед ювілейно му змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня колектив солерудника нагороджено пам'ятним Червоним прапором обкому КП України, облвиконкому та обласної ради профспілок, а на честь піввікового ювілею встановлення Радянської влади на Україні - пам'ятним Червоним прапором ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської Ради профспілок.
У селищі працюють також інші підприємства: ливарний цех Тячівського молокозаводу, комбінат побутового обслуговування, хлібокомбінат, рембуддільниця, фабрика дитячих іграшок.
Великі зміни сталися і в сільському господарстві. Селяни Солотвини в жовтні 1948 року об'єдналися у колгосп ім. 30-річчя BЛKCM. До артілі вступили 70 бідняків, які усуспільнили 420 га земельних угідь. Новостворене колективне господарство намагалися підірвати куркулі, не вистачало спеціалістів сільського господарства, техніки. Але солотвинські хлібороби завдяки
Солотвина
Сторінка 7 з 10
розфасувальний і помельно-навантажувальний цехи, відкрито третій горизонт шахти № 8.Першу післявоєнну п'ятирічку солекопи виконали успішно. У соціалістичному змаганні за дострокове її виконання брало участь 123
З кожним роком солотвинці нарощували трудові зусилля. Підтвердженням цього є успішне здійснення виробничих планів 1959-1965 pp. В результаті повсякденної організаторської і політичної роботи парторгаиізації солерудника колектив успішно виконав семирічку. План виробництва валоипї продукції виконано на 105,3 проц. і видобуто
2 млн. 296 тис. тонн солі. За ці роки солерудник одержав 1 млн. 265 тис. крб. прибутків.
На підприємстві напередодні XXI з'їзду КПРС широко розгорнулося соціалістичне змагання за високе звання колективів та ударників комуністичної праці, в якому брало участь 978 шахтарів. У 1965 році цього почесного знання були удостоєні 284 гірники.
Солотвинські солекопальні нині - це високомеханізовані шахти, в яких курсують електропоїзди, працюють гірничі комбайни, врубові машини. Енергоозброєність шахт тільки за роки семирічки виросла більш, як у три рази. Все виглядає на шахтах велетенським і колосальним, штольні соляних шахт нагадують казкові підземні палаци, всіяні різноколірними самоцвітами. Це виблискують в сяйві електричного світла соляні кристали. Видобування провадиться без кріплення, - пласт, наче плита, утримує на собі вантаж породи. Між проходками залишаються тільки широкі опори або, як їх називають, - цилики
з солі. Після кожного вибуху лишаються гори солі. Тоді в дію вступають навантажувальні машини, скрепери, електровози із сніжнобілими брилами поспішають до підйомної кліті.
На поверхні вона потрапляє в помольний, фасувальний або ж брикетний цехи, а далі - на склад готової продукції. Звідти її відправляють споживачам України, Білорусії, Прибалтики, Угорщини, Чехословаччини.
Досягнення солотвинських шахтарів високо оцінив Радянський уряд, нагородивши багатьох гірників орденами та медалями. За успішне виконання семирічного плану бригадирові комплексної бригади Ю. В. Лопатюку надано звання Героя Соціалістичної Праці. Його бригада виконала семирічний план у травні 1965 року і видобула 1 млн. 90 тис. тонн солі при плані 800 тис. тонн. Продуктивність праці за ці роки зросла на 82 проц. Раціоналізаторські пропозиції заслуженого шахтаря Ю. В. Лопатюка дали підприємству економію в сумі 15,8 тис. крб. За 1966-1967 pp. кожен з десяти членів бригади ви добу н по 4,5 тис. кубометрів солі. Кращими гірниками бригади є Я. Кереші, Й. Мейсарош, Ю. Киндрич, В. Мацола та інші.
Орденом Леніна було нагороджено майстра А. Е. Фегера, зміна якого вігкони, і а семирічку за 6 років. Урядових нагород удостоєні передовики виробництва бурильник Ю. Ю. Данч, бригадир В. М. Влад, фасувальник О. І. Енглі, перемелювач І. Ю. Змерега та інші.
Солотвинський солерудиик з кожним роком розширюється, збільшуються його виробничі потужності за рахунок зростання капіталовкладень, рівня механізації. Якщо в 1965 році капіталовкладення становили 1 млн. 360 тис. крб., то у 1967 році вони складали 2 млн. 753 тис. крб., або збільшилися за 20 років в 26 разів. Рівень механізації робіт в 1965 році у порівнянні з 1946 роком зріс на 70 проц., пір сігрияло високим темпам розвитку виробництва.
В 1962 році розпочато, а в 1967 році закінчено будівництво нової шахти № 9 з проектною потужністю 500 тис. тонн солі на рік. Шахта оснащена найновішою технікою, всі процеси виробництва комплексно механізовані.
Успішно виконавши семирічку, солекопи ударно трудяться і в роки нової п'ятирічки. В 1967 році видобуто 360 900 тонн солі. За трудові успіхи в перед ювілейно му змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня колектив солерудника нагороджено пам'ятним Червоним прапором обкому КП України, облвиконкому та обласної ради профспілок, а на честь піввікового ювілею встановлення Радянської влади на Україні - пам'ятним Червоним прапором ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської Ради профспілок.
У селищі працюють також інші підприємства: ливарний цех Тячівського молокозаводу, комбінат побутового обслуговування, хлібокомбінат, рембуддільниця, фабрика дитячих іграшок.
Великі зміни сталися і в сільському господарстві. Селяни Солотвини в жовтні 1948 року об'єдналися у колгосп ім. 30-річчя BЛKCM. До артілі вступили 70 бідняків, які усуспільнили 420 га земельних угідь. Новостворене колективне господарство намагалися підірвати куркулі, не вистачало спеціалістів сільського господарства, техніки. Але солотвинські хлібороби завдяки
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва