Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
ВЛКСМ у 1950 році було об'єднане з артіллю с. Білої Церкви, а в травні 1964 року його укрупнено з колгоспом «Дружба народів» с. Діброви.
Дедалі змінювався зовнішній вигляд Солотвини, яка розширяється з кожним роком, виходить на нові простори, набирає вигляду соціалістичного містечка. Систематичний ріст бюджетних асигнувань дає можливість все краще упорядковувати селище.
Обабіч вулиць, на майданах, у парках посаджено тисячі декоративних і фруктових дерев. На центральному майдані встановлено пам'ятник основоположно киці першої у світі соціалістичної держави В. І. Леніну. У Малій Солотвині, біля лicy, обладнано ставок і скверик. Тут у вихідні дні відпочивають трудящі. На підприємствах і в центрі селища встановлені Дошки пошани з портретами передовиків виробництва. Усі будинки і вулиці електрифіковані та радіофіковані. У 1964 - 1965 pp. заасфальтовано вулиці загальною площею 25 тис. кв. метрів. На вулицях Київській і Шахтарській прокладено нові тротуари з бетонних плит, капітально відремонтовано вулицю Харківську. У Солотвині є водопровід і каналізація. Їх сітка розширюється. В 1966 році став до ладу новий комбінат побутового обслуговування.
Широкими темпами розгортається будівництво. У 1966 році житлова шинна комунальних квартир становила 10 646 кв. метрів. Робітники, колгоспники, службовці селища за роки Радянської влади спорудили 673 нові добротні будинки міського типу. Напередодні 50-річчя Великого Жовтня стали до ладу два 60-квартирні будинки, школа на 940 місць та побутовий комбінат на солеруднику.
Значно розширилася мережа торговельних підприємств, у яких рік у рік зростає товарообіг. Якщо у 1946 році він становив 609 тис. крб., то у 1966 році - до 3,7 млн. крб, Збільшилося число торговельних підприємств з 13 - у 1946 році до 58 - у 1965 році.
Рік у рік поліпшується медичне обслуговування трудящих. До возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною у Солотвині працювала лише лікарня на 25 ліжок. Хворих за високу плату обслуговували 4 лікарі. Тепер лікарня розширилася на 75 ліжок і має хірургічне, терапевтичне, акушерсько-гінекологічне, дитяче відділення. Крім того, працюють добре обладнана поліклініка, зубопротезний відділ, медпункти на солеруднику і залізничній станції. У 1955 році відкрито туберкульозну лікарню на 100 ліжок, аптеку. Щорічно в санаторіях, будинках відпочинку зміцнюють своє здоров'я понад 100 робітників селища. Лише з солерудника у здравницях країни в 1963 році відпочивало 65, а в 1965 році - 103 робітники.
Трудящі Солотвини з глибокою пошаною ставляться до лікарів А. М. Бєлінської, П. Ф. Тайнерової, які першими у 1945 році почали подавати в селі медичну допомогу, повсякденно дбали про здоров'я всіх трудівників. І тепер вони трудиться в багаточисленному колективі, який налічує в селищі 150 чоловік, у т. ч. 30 лікарів.
До визволення у Солотвині були горожанська і 2 початкові школи, в яких працювало 12 вчителів. В січні 1946 року у селищі було відкрито дві восьмирічні, середню школи та вечірню школу робітничої молоді. Поступово кількість шкіл та учнів збільшувалися. В 1966 році у Солотвині працювали три денні та дві вечірні середні школи з українською, російською, молдавською та угорською мовами навчання та школа-інтернат. У них працювало понад 130 учителів і навчалося 4 тис. учнів та робітників без відриву від виробництва. Майже кожний третій солотинець тепер навчається. Понад 20 років трудяться на ниві освіти вчителі Н. С. Керичко, Ф. А. Гурко, М. Е. Медвідь та інші. Ветераном педагогів є Є. С. Немеш, кавалер ордена «Знак Пошани».
За роки Радянської влади в школах селища середню освіту здобули понад 2200 юнаків і дівчат. Багато робітників і колгоспників стали керівниками промислового та сільськогосподарського виробництва, інженерами. Начальником механічного цеху солерудника працює колишній слюсар Л. Імлавер, начальником виробничо-технічного відділу БМУ-5 інженер П. Молдован, колишній електромонтер С. Берчо трудиться головним механіком «Спецшахтобуд». В селищі працює понад 50 інженерів - випускників вищих учбових закладів.
Розквітла культура робітничого селища. Масова бібліотека щорічно обслуговує 3 тис. читачів. Вона налічує в своїх, фондах понад 15 тис. томів. Про потяг трудящих селища до знань свідчить і те, що тільки у 1965 році тут продано книг на суму понад 16 тис. крб. В місті створено широку сітку культурно-освітніх закладів: два кінотеатри, клуб солерудника, Будинок культури, колгоспний клуб. Радянська влада відкрила всі можливості для розвитку народних талантів. У селищі працює 5 самодіяльних художніх
Солотвина
Сторінка 8 з 10
зміцненню матеріально-технічної бази колгоспу неухильно підвищували виробництво сільськогосподарських продуктів. Провідною галуззю у колгоспі було тваринництво. З кожним роком все більше зростало поголів'я худоби, виробництво тваринницької продукції. Господарство ім. 30-річчя Дедалі змінювався зовнішній вигляд Солотвини, яка розширяється з кожним роком, виходить на нові простори, набирає вигляду соціалістичного містечка. Систематичний ріст бюджетних асигнувань дає можливість все краще упорядковувати селище.
Обабіч вулиць, на майданах, у парках посаджено тисячі декоративних і фруктових дерев. На центральному майдані встановлено пам'ятник основоположно киці першої у світі соціалістичної держави В. І. Леніну. У Малій Солотвині, біля лicy, обладнано ставок і скверик. Тут у вихідні дні відпочивають трудящі. На підприємствах і в центрі селища встановлені Дошки пошани з портретами передовиків виробництва. Усі будинки і вулиці електрифіковані та радіофіковані. У 1964 - 1965 pp. заасфальтовано вулиці загальною площею 25 тис. кв. метрів. На вулицях Київській і Шахтарській прокладено нові тротуари з бетонних плит, капітально відремонтовано вулицю Харківську. У Солотвині є водопровід і каналізація. Їх сітка розширюється. В 1966 році став до ладу новий комбінат побутового обслуговування.
Широкими темпами розгортається будівництво. У 1966 році житлова шинна комунальних квартир становила 10 646 кв. метрів. Робітники, колгоспники, службовці селища за роки Радянської влади спорудили 673 нові добротні будинки міського типу. Напередодні 50-річчя Великого Жовтня стали до ладу два 60-квартирні будинки, школа на 940 місць та побутовий комбінат на солеруднику.
Значно розширилася мережа торговельних підприємств, у яких рік у рік зростає товарообіг. Якщо у 1946 році він становив 609 тис. крб., то у 1966 році - до 3,7 млн. крб, Збільшилося число торговельних підприємств з 13 - у 1946 році до 58 - у 1965 році.
Рік у рік поліпшується медичне обслуговування трудящих. До возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною у Солотвині працювала лише лікарня на 25 ліжок. Хворих за високу плату обслуговували 4 лікарі. Тепер лікарня розширилася на 75 ліжок і має хірургічне, терапевтичне, акушерсько-гінекологічне, дитяче відділення. Крім того, працюють добре обладнана поліклініка, зубопротезний відділ, медпункти на солеруднику і залізничній станції. У 1955 році відкрито туберкульозну лікарню на 100 ліжок, аптеку. Щорічно в санаторіях, будинках відпочинку зміцнюють своє здоров'я понад 100 робітників селища. Лише з солерудника у здравницях країни в 1963 році відпочивало 65, а в 1965 році - 103 робітники.
Трудящі Солотвини з глибокою пошаною ставляться до лікарів А. М. Бєлінської, П. Ф. Тайнерової, які першими у 1945 році почали подавати в селі медичну допомогу, повсякденно дбали про здоров'я всіх трудівників. І тепер вони трудиться в багаточисленному колективі, який налічує в селищі 150 чоловік, у т. ч. 30 лікарів.
До визволення у Солотвині були горожанська і 2 початкові школи, в яких працювало 12 вчителів. В січні 1946 року у селищі було відкрито дві восьмирічні, середню школи та вечірню школу робітничої молоді. Поступово кількість шкіл та учнів збільшувалися. В 1966 році у Солотвині працювали три денні та дві вечірні середні школи з українською, російською, молдавською та угорською мовами навчання та школа-інтернат. У них працювало понад 130 учителів і навчалося 4 тис. учнів та робітників без відриву від виробництва. Майже кожний третій солотинець тепер навчається. Понад 20 років трудяться на ниві освіти вчителі Н. С. Керичко, Ф. А. Гурко, М. Е. Медвідь та інші. Ветераном педагогів є Є. С. Немеш, кавалер ордена «Знак Пошани».
За роки Радянської влади в школах селища середню освіту здобули понад 2200 юнаків і дівчат. Багато робітників і колгоспників стали керівниками промислового та сільськогосподарського виробництва, інженерами. Начальником механічного цеху солерудника працює колишній слюсар Л. Імлавер, начальником виробничо-технічного відділу БМУ-5 інженер П. Молдован, колишній електромонтер С. Берчо трудиться головним механіком «Спецшахтобуд». В селищі працює понад 50 інженерів - випускників вищих учбових закладів.
Розквітла культура робітничого селища. Масова бібліотека щорічно обслуговує 3 тис. читачів. Вона налічує в своїх, фондах понад 15 тис. томів. Про потяг трудящих селища до знань свідчить і те, що тільки у 1965 році тут продано книг на суму понад 16 тис. крб. В місті створено широку сітку культурно-освітніх закладів: два кінотеатри, клуб солерудника, Будинок культури, колгоспний клуб. Радянська влада відкрила всі можливості для розвитку народних талантів. У селищі працює 5 самодіяльних художніх
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва