Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
взяло участь понад 2 тис. чоловік. У часники демонстрації вийшли на вулиці з гаслами: «Війна - війні», «Геть імперіалістичну війну!», «Хай живе III Комуністичний Інтернаціонал!». Про бойовитість солотвинських демонстрантів неодноразово писали «стражі порядку». На першотравневу демонстрацію у 1924 році солекопи вийшли і лозунгами: «Верхом капіталістичної консолідації є стрільба в робітників!», «Геть владу капіталістів, хай живе влада робітників і селян!», «Хай живе диктатура пролетаріату!».
Солотвина у роки революційно-визвольної боротьби на Закарпатті у 1920-1930 pp. стає одним з центрів розгортання роботи комуністичної партії серед трудящих Мармарощини. Так, 14 лютого 1926 року Закарпатський крайком КПЧ провів у Солотвині конференцію довірених осіб від комуністичних організацій Тячева, Тересви, Великого Вичкова, Рахова та інших. 26 жовтня того ж року в селі відбулася окружна конференція комуністів, а також спільні збори 30 учасників конференції і місцевої комуністичної організації, на яких брало участь 80 чоловік.
Комуністам Солотвини доводилося вести боротьбу не тільки проти буржуазних властей, що насаджували на Закарпатті колоніальний режим, а й проти угодовських партій, які сприяли розслабленню робітничої єдності, переслідуванню комуністичної організації. Та робітники і селяни продовжували боротьбу під комуністичний прапором.
Сила комуністів, їх вплив на трудящі маси дедалі зростав. Про це свідчить гоіі факт, що вже у 1927 році Солотвинська окружна комуністична організація налічувала 31 комуністичний осередок, які об'єднували 469 членів, у т. ч. З осередки були на солеруднику, які нараховували 40 комуністів. Жандарми з жахом доносили, що у Солотвині 50 проц. населення було «комуністичного напрямку». У 1929 році на виборах до заводського комітету Солотвинського рудника з 533 ноланих голосів за комуністичний список (Червоні профспілки) голосувало 261 виборець.
Буржуазія у боротьбі проти впливу комуністів на трудящих використовувала своїх найманих слуг - різні буржуазні організації. Щоб зірвати першотравневу демонстрацію 1930 року, місцеві власті організували свою т. зв. демонстрацію. «Карпатська правда» про це так повідомляла: «У поході йшов директор і урядовці солекопальні, жандарми, переодягнені у цивільний одяг, взагалі урядовці і робітничі поганячі - разом було їх всіх 60». Тим часом, робітники зібралися в іншому місці на масові збори, на яких виступив представник крайкому КПЧ І. І. Туряниця. У День міжнародної солідарності трудящих - 1 Травня 1933 року комуністи організували масову демонстрацію і мітинг трудящих села. З промовою виступив П. Терек. Учасники прийняли резолюцію, в якій різко засудили політику міжнародної і чеської буржуазії в підготовці війни, висловили гнівний протест
проти звільнення з роботи секретаря парторганізації Ю. Фегера. Наприкінці мітингу солекопи заспівали «Інтернаціонал».
Широкого розмаху в Солотвині набрав рух безробітних. Комуністи велц боротьбу за державну допомогу всім безробітним, організовували і створювали акційні комітети, домагалися, щоб переробляти сіль на місці, а не вивозити її для помелу і розфасовки в Чехословаччину. У січні 1932 року, виступаючії в чехословацькому парламенті, депутат комуніст П. Терек зачитав листа рахівського окружного нотаря про безробіття у Солотвині: «Майже всі безробітні нале! жали до старих жителів села, яких завжди приймали на роботу в держави і соляні шахти. Лише внаслідок нових політичних відносин і після воєнних труднощів, вони приречені на безробіття, яке триває іноді цілі місяці, на життя, новії всіляких страждань і невпевненості. Вони не хочуть ніяких подачок або милостині,, хочуть мати лише будь-яку роботу, яка б їм забезпечила хоча б найскромніто існування...». Це змушений був визнати навіть представник місцевої влади, слуга буржуазії.
Під час парламентських виборів у 1935 році комуністи Солотвини теж мали найбільший успіх. Вони отримали 429 голосів.
Найбільш яскравим показником діяльності солотвииських комуністів є організовані ними страйки, які носили масовий характер. Так, у 1935 році, під час загального виступу робітників Солотвини на знак протесту проти скасування державного страхування, на роботу не вийшло 609 чоловік з 700. У селі щороку про водилися Першотравневі демонстрації, у яких завжди брало участь понад 1000- 1200 чоловік. Традиційними були вечори, присвячені річницям Великого Жовтня, ленінським дням тощо. Характерною особливістю першотравневих виступів були те, що велика кількість трудящих, які належали до різних організацій всупереч волі своїх керівників йшли під комуністичними прапорами.
В роки панування чеської буржуазії надто мало приділялось уваги і народній освіті. Хоч в селі було три початкові школи - з угорською, румунської та
Солотвина
Сторінка 5 з 10
боротьбу міжнародного пролетаріату проти імперіалістичної політики буржуазії. 3-го березня 1924 року в демонстрації протесту проти підготовки імперіалістичної агресії на Країну Радвзяло участь понад 2 тис. чоловік. У часники демонстрації вийшли на вулиці з гаслами: «Війна - війні», «Геть імперіалістичну війну!», «Хай живе III Комуністичний Інтернаціонал!». Про бойовитість солотвинських демонстрантів неодноразово писали «стражі порядку». На першотравневу демонстрацію у 1924 році солекопи вийшли і лозунгами: «Верхом капіталістичної консолідації є стрільба в робітників!», «Геть владу капіталістів, хай живе влада робітників і селян!», «Хай живе диктатура пролетаріату!».
Солотвина у роки революційно-визвольної боротьби на Закарпатті у 1920-1930 pp. стає одним з центрів розгортання роботи комуністичної партії серед трудящих Мармарощини. Так, 14 лютого 1926 року Закарпатський крайком КПЧ провів у Солотвині конференцію довірених осіб від комуністичних організацій Тячева, Тересви, Великого Вичкова, Рахова та інших. 26 жовтня того ж року в селі відбулася окружна конференція комуністів, а також спільні збори 30 учасників конференції і місцевої комуністичної організації, на яких брало участь 80 чоловік.
Комуністам Солотвини доводилося вести боротьбу не тільки проти буржуазних властей, що насаджували на Закарпатті колоніальний режим, а й проти угодовських партій, які сприяли розслабленню робітничої єдності, переслідуванню комуністичної організації. Та робітники і селяни продовжували боротьбу під комуністичний прапором.
Сила комуністів, їх вплив на трудящі маси дедалі зростав. Про це свідчить гоіі факт, що вже у 1927 році Солотвинська окружна комуністична організація налічувала 31 комуністичний осередок, які об'єднували 469 членів, у т. ч. З осередки були на солеруднику, які нараховували 40 комуністів. Жандарми з жахом доносили, що у Солотвині 50 проц. населення було «комуністичного напрямку». У 1929 році на виборах до заводського комітету Солотвинського рудника з 533 ноланих голосів за комуністичний список (Червоні профспілки) голосувало 261 виборець.
Буржуазія у боротьбі проти впливу комуністів на трудящих використовувала своїх найманих слуг - різні буржуазні організації. Щоб зірвати першотравневу демонстрацію 1930 року, місцеві власті організували свою т. зв. демонстрацію. «Карпатська правда» про це так повідомляла: «У поході йшов директор і урядовці солекопальні, жандарми, переодягнені у цивільний одяг, взагалі урядовці і робітничі поганячі - разом було їх всіх 60». Тим часом, робітники зібралися в іншому місці на масові збори, на яких виступив представник крайкому КПЧ І. І. Туряниця. У День міжнародної солідарності трудящих - 1 Травня 1933 року комуністи організували масову демонстрацію і мітинг трудящих села. З промовою виступив П. Терек. Учасники прийняли резолюцію, в якій різко засудили політику міжнародної і чеської буржуазії в підготовці війни, висловили гнівний протест
проти звільнення з роботи секретаря парторганізації Ю. Фегера. Наприкінці мітингу солекопи заспівали «Інтернаціонал».
Широкого розмаху в Солотвині набрав рух безробітних. Комуністи велц боротьбу за державну допомогу всім безробітним, організовували і створювали акційні комітети, домагалися, щоб переробляти сіль на місці, а не вивозити її для помелу і розфасовки в Чехословаччину. У січні 1932 року, виступаючії в чехословацькому парламенті, депутат комуніст П. Терек зачитав листа рахівського окружного нотаря про безробіття у Солотвині: «Майже всі безробітні нале! жали до старих жителів села, яких завжди приймали на роботу в держави і соляні шахти. Лише внаслідок нових політичних відносин і після воєнних труднощів, вони приречені на безробіття, яке триває іноді цілі місяці, на життя, новії всіляких страждань і невпевненості. Вони не хочуть ніяких подачок або милостині,, хочуть мати лише будь-яку роботу, яка б їм забезпечила хоча б найскромніто існування...». Це змушений був визнати навіть представник місцевої влади, слуга буржуазії.
Під час парламентських виборів у 1935 році комуністи Солотвини теж мали найбільший успіх. Вони отримали 429 голосів.
Найбільш яскравим показником діяльності солотвииських комуністів є організовані ними страйки, які носили масовий характер. Так, у 1935 році, під час загального виступу робітників Солотвини на знак протесту проти скасування державного страхування, на роботу не вийшло 609 чоловік з 700. У селі щороку про водилися Першотравневі демонстрації, у яких завжди брало участь понад 1000- 1200 чоловік. Традиційними були вечори, присвячені річницям Великого Жовтня, ленінським дням тощо. Характерною особливістю першотравневих виступів були те, що велика кількість трудящих, які належали до різних організацій всупереч волі своїх керівників йшли під комуністичними прапорами.
В роки панування чеської буржуазії надто мало приділялось уваги і народній освіті. Хоч в селі було три початкові школи - з угорською, румунської та
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва