Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Солотвина

Сторінка 6 з 10
українською мовами викладання, місцева влада не дбала про них. Ці т. зв. навчальні заклади тулилися в різних непридатних приміщеннях. Зате дві чеські школи мали нові просторі приміщення, хоч відвідувало їх мало учнів.
Коли Солотвина опинилася під чоботом угорських окупантів (березень 1939
року), у селі почався нечуваний терор.
Більшість комуністів була арештована і кинута у концтабори. 662 робітики- солекопи Солотвини повинні були щоденно відмічатися у поліції. Десятки солотвинців були мобілізовані в угорську фашистську армію і кинуті на братовбивчу війну проти СРСР. 17 з них не повернулися додому. У роки фашистської окупації до Солотвини приїхало 139 прислужників окупантів на постійне місце проживання. Вони зайняли керівні пости в усіх адміністративних установах. Угорський фашистський полковник Ботка, наділений диктаторськими повноваженнями, заборонив в Солотвині розмовляти українською, румунською та іншими мовами, а тільки
угорською та німецькою.
Проте і в умовах жорстоких випробувань солотвинці не корилися чужин­цям. Комуністи з глибокого підпілля нридовжували керувати боротьбою солекопів. У 1943 році відновлює свою роботу підпільний комітет комуністичної органі­зації, до якого ввійшли Ю. Фегер, І. Берчо, Ю. Ковач, О. Данилич, І. Мокан та М. Тракслер. Роботу підпільників очолював незмінний керівник солотвинських комуністів Ю. Фегер. На околиці села в хаті комуніста Г. Генера підпільники слухали радіопередачі з Радянського Союзу і поширювали їх серед робітників. В бу­динку лікаря С. Подлічки - чеха за національністю, члена КПЧ з 1931 року, було встановлено ротатор для розмноження листівок, які розповсюджувалися не лише серед солекопів, але й серед солдатів міснового гарнізону. В 1943-1944 pp. були поширені листівки з закликами: «Не треба війни!», «Угорці, не воюйте проти Радянського Союзу!», «Не йдіть на Східний Фронт!».
18 жовтня 1944 року над Солотвиною замайорів стяг свободи. Бійці 8-ї Ямпольськоі стрілецької дивізії 4-го Українського фронту принесли волю, визволення. Понад 60 молодих шахтарів Солотвини добровільно вступили до лав Червоної Армії і Чехословацького корпусу. Майжо всі вони удостоєні урядових нагород за лойові заслуги.
У селі було обрано Народний комітет (голова Ю. Рубан), а також робітничий комітет солекопів. Громадський порядок в Солотвині оберігала народна дружина, до икої входило 70 робітників. Народний комітет ліквідував профашистські орга­нізації, відроджував культурне життя, націоналізував великі маєтки і розподілив землю селянам.
26 листопада 1944 року декретом Народної Ради Закарпатської України соляні копальні Солотвини були націоналізовані. Народна влада дала можливість дрібним ремісникам і кустарям села об'єднати свої зусилля на розширення виробництва.
Коли иа Закарпатті посилився всенародний рух за возз'єднання з Радянською Україною, у Солотвині відбулися мітинги і збори, на яких трудящі висловлювалися за те, щоб жити у єдиній сім'ї радянських народів. На Першому з'їзді Народ­них комітетів були присутні й представники Солотвини - комуністи А. А. Дани­лич, Ю. О. Ковач. Під Маніфестом дружно підписалися солотвинські робітники всіх національностей. На той час в селищі проживали 4518 чол., в тому числі 2770 румунів, 1266 угорців, 355 українців, 56 росіян, 70 чехів, 2 євреї.
З перших днів визволення краю трудящі почали одержувати всебічну братню Допомогу від народів Радянського Союзу. На роботу прибули досвідчені кадри гірників, вчителів, лікарів, партійно-господарських працівників. Вони подали солотвинцям значну допомогу у відбудові народного господарства, якому було завдано великої шкоди. Збитки, заподіяні фашистськими окупантами на території Cолотвини, становили 158 370 пенгів.
Завдяки всебічній допомозі всього радянського народу, трудівники Солотвини розгорнули широке господарське і культурне будівництво. Напередодні 27-х роковин Великого Жовтня шахтарі дали на-гора перші тонни солі. На зміну ручному добуванню прийшла механізація, шахти почали оснащуватися гірничою технікою, новими врубовими машинами, підземними електровозами.
Введення механізації, прогресивних методів добування солі, зустрічало по­чатку боязке і навіть вороже ставлення з боку солекопів. «Для того, щоб зрозуміти причину побоювань шахтарів,- писав забійник Юрій Попович,- потрібно огля­нутися трохи назад і пригадати 1927 рік. Тоді в шахти спустили врубові машини, а через тиждень після цього третину шахтарів було викинуто за ворота рудника».
У 1948 році було споруджено новий солемлин, а в 1952 році обладнано вальний цех дозувальними напівавтоматами. Побудовано також новий брикетний цех потужністю 50 тис. тонн на рік, реконструйовано


Cучасна карта - Солотвина