Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Солотвина

українською мовами викладання, місцева влада не дбала про них. Ці т. зв. навчальні заклади тулилися в різних непридатних приміщеннях. Зате дві чеські школи мали нові просторі приміщення, хоч відвідувало їх мало учнів.
Коли Солотвина опинилася під чоботом угорських окупантів (березень 1939
року), у селі почався нечуваний терор.
Більшість комуністів була арештована і кинута у концтабори. 662 робітики- солекопи Солотвини повинні були щоденно відмічатися у поліції. Десятки солотвинців були мобілізовані в угорську фашистську армію і кинуті на братовбивчу війну проти СРСР. 17 з них не повернулися додому. У роки фашистської окупації до Солотвини приїхало 139 прислужників окупантів на постійне місце проживання. Вони зайняли керівні пости в усіх адміністративних установах. Угорський фашистський полковник Ботка, наділений диктаторськими повноваженнями, заборонив в Солотвині розмовляти українською, румунською та іншими мовами, а тільки
угорською та німецькою.
Проте і в умовах жорстоких випробувань солотвинці не корилися чужин­цям. Комуністи з глибокого підпілля нридовжували керувати боротьбою солекопів. У 1943 році відновлює свою роботу підпільний комітет комуністичної органі­зації, до якого ввійшли Ю. Фегер, І. Берчо, Ю. Ковач, О. Данилич, І. Мокан та М. Тракслер. Роботу підпільників очолював незмінний керівник солотвинських комуністів Ю. Фегер. На околиці села в хаті комуніста Г. Генера підпільники слухали радіопередачі з Радянського Союзу і поширювали їх серед робітників. В бу­динку лікаря С. Подлічки - чеха за національністю, члена КПЧ з 1931 року, було встановлено ротатор для розмноження листівок, які розповсюджувалися не лише серед солекопів, але й серед солдатів міснового гарнізону. В 1943-1944 pp. були поширені листівки з закликами: «Не треба війни!», «Угорці, не воюйте проти Радянського Союзу!», «Не йдіть на Східний Фронт!».
18 жовтня 1944 року над Солотвиною замайорів стяг свободи. Бійці 8-ї Ямпольськоі стрілецької дивізії 4-го Українського фронту принесли волю, визволення. Понад 60 молодих шахтарів Солотвини добровільно вступили до лав Червоної Армії і Чехословацького корпусу. Майжо всі вони удостоєні урядових нагород за лойові заслуги.
У селі було обрано Народний комітет (голова Ю. Рубан), а також робітничий комітет солекопів. Громадський порядок в Солотвині оберігала народна дружина, до икої входило 70 робітників. Народний комітет ліквідував профашистські орга­нізації, відроджував культурне життя, націоналізував великі маєтки і розподілив землю селянам.
26 листопада 1944 року декретом Народної Ради Закарпатської України соляні копальні Солотвини були націоналізовані. Народна влада дала можливість дрібним ремісникам і кустарям села об'єднати свої зусилля на розширення виробництва.
Коли иа Закарпатті посилився всенародний рух за возз'єднання з Радянською Україною, у Солотвині відбулися мітинги і збори, на яких трудящі висловлювалися за те, щоб жити у єдиній сім'ї радянських народів. На Першому з'їзді Народ­них комітетів були присутні й представники Солотвини - комуністи А. А. Дани­лич, Ю. О. Ковач. Під Маніфестом дружно підписалися солотвинські робітники всіх національностей. На той час в селищі проживали 4518 чол., в тому числі 2770 румунів, 1266 угорців, 355 українців, 56 росіян, 70 чехів, 2 євреї.
З перших днів визволення краю трудящі почали одержувати всебічну братню Допомогу від народів Радянського Союзу. На роботу прибули досвідчені кадри гірників, вчителів, лікарів, партійно-господарських працівників. Вони подали солотвинцям значну допомогу у відбудові народного господарства, якому було завдано великої шкоди. Збитки, заподіяні фашистськими окупантами на території Cолотвини, становили 158 370 пенгів.
Завдяки всебічній допомозі всього радянського народу, трудівники Солотвини розгорнули широке господарське і культурне будівництво. Напередодні 27-х роковин Великого Жовтня шахтарі дали на-гора перші тонни солі. На зміну ручному добуванню прийшла механізація, шахти почали оснащуватися гірничою технікою, новими врубовими машинами, підземними електровозами.
Введення механізації, прогресивних методів добування солі, зустрічало по­чатку боязке і навіть вороже ставлення з боку солекопів. «Для того, щоб зрозуміти причину побоювань шахтарів,- писав забійник Юрій Попович,- потрібно огля­нутися трохи назад і пригадати 1927 рік. Тоді в шахти спустили врубові машини, а через тиждень після цього третину шахтарів було викинуто за ворота рудника».
У 1948 році було споруджено новий солемлин, а в 1952 році обладнано вальний цех дозувальними напівавтоматами. Побудовано також новий брикетний цех потужністю 50 тис. тонн на рік, реконструйовано


Cучасна карта - Солотвина