Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Виноградів

Сторінка 3 з 11
населення становили українці. Навіть у греко-католицькій церковній школі, починаючи з 1880 року, всі предмети, за винятком релігії, викладалися
угорською мовою. Крім загально­освітніх тут існувала промислова школа, в якій у 1901/02 навчальному році нав­чалось 100 учнів.
В особливо нестерпному становищі опинились широкі маси трудящих міста в роки першої світової війни, яка лягла важким тягарем на плечі простого люду. Та війна ще більше розкрила очі робітникам і міській бідноті на причини їх важкого життя. Вони почали усвідомлювати, що добитися повної свободи можна лише шля­хом впертої революційної боротьби.
У кінці 1917 і на початку 1918 років військовополонені, що повертались додому з Росії, розповідали про Велику Жовтневу соціалістичну революцію, про В. І. Ле­ніна. Широку пропаганду в поширенні соціалістичних ідей у місті розгорнули М. Ізраїл, С. Охарі, І. Січ та І. Горват. Вони перші почали роботу по згуртуванню трудящих, спрямовували їх зусилля на боротьбу з поміщиками, куркулями, лихварями.
21 березня 1919 року в Угорщині встановлено Радянську владу. Через два дні після того в місті було створено революційний орган - директоріум Угочанської жупи, до якого входили М. Чабан, М. Фегер, Ш. Розінгер. Комендантом Севлюша призначено Горвата, а членами міської комендатури-комуніста Логойду (тепер персональний пенсіонер), Й. Берчека, К. Егрі, Е. Штейнбергера. В опублікованому оголошенні директоріуму писалось: «Закликаємо насе­лення жупи, щоб у цій важкій і відповідальній роботі серйозно підтримувало нас, усвідомлюючи свої обов'язки, і з повним довір'ям, бо тільки тоді ми зможемо надану ігам владу використати на користь і благо населення». 30 березня у Севлюші почав діяти революційний трибунал.
У квітні 1919 року директоріум було реорганізовано, кількісний склад його збільшений до п'яти чоловік. До його складу увійшли представники від селян М. Логойда, від інтелігенції І. Вайс. Директоріум видав ряд розпоряджень по місту Севлюшу і Угочанській жупі.
Про нову владу у Севлюші газета «Угочансьішй робітник» писала тоді: «Старе управління, совине гніздо і сховище старих панів та магнатів відкрилося перед народом... Ті, які досі, низько вклонюючись, тремтячи, боязко підходили до схо­дів, до впсокомірних панів, сьогодні по-домашньому, гідні великих подій, з серйоз­ністю займають там місце. Жупанське управління змінилося не тільки внутрішньо, ідейно, але й змінився його будинок ззовні. Вгорі міжнародний червоний прапор пролетаріату сміливо майоріє і кличе до себе злиденних пролетарів. Устелену ки­лимом кімнату наджупана зайняв тричленний директоріум. Для контролю важли­вих установ направлені політичні уповноважені. В руках членів директоріуму сходяткся всі нитки керівництва цілою жупою».
Наприкінці березня 1919 року було опубліковано прокламацію севлюської організації соціалістичної партії Угорщини до населення Угочанської жупи «Про ставлення Радянської влади до дрібної власності і ремісників», в якій роз'яснювалось, що не слід вірити різним брехливим вигадкам контрреволюції, нібито Угорська Радянська республіка хоче відібрати будинки і землю від дрібних госпо­дарств. В кінці звернення говорилося: «...Революційна Рада переводить в дер­жавну власність тільки великі міські і прибуткові будинки, щоб ніхто не міг леда­рювати з арендної плати». Директоріум брав активну участь у зміцненні Червоної Армії і поповнення трудящими Угочанської жупи, організував народну варту (міліцію) для боротьби з контрреволюцією, налагодив регулярне постачання населенню міста продуктів харчування тощо.
Велику роль у мобілізації трудящих по виконанню розпоряджень директоріуму відігравала газета «Угочі мункаш» («Угочанський робітник»), яка виходила у Сев­люші двічі на тиждень. Вона систематично друкувала матеріали про діяльність і мету революційного уряду, викривала брехливі наклепи контрреволюції на народ­ні органи влади. 1 квітня 1919 руку в газеті було опубліковано статтю. «Про вста­новлення Радянської влади в Угочанській жупі», 12 квітня 1919 року - «Про орга­нізацію і найближчі завдання Радянської влади в Угочанській жупі», «Про пока­рання ворожих елементів за порушення радянських законів» та інші.
Коли в середині квітня 1919 року почався наступ румунських військ, директоріум міста мобілізував всі сили на боротьбу проти інтервентів. 20-21 квітня частини 5-ї дивізії угорської Червоної Армії дали бій румунським окупантам недалеко під м. Севлюша. Обороною міста керував уповноважений по Угочанській жупі С. Кутлан (тепер учитель-пенсіонер). 25 квітня 1919 року газета «Пешті гірлап» («Пештський вісник») писала: «... Робітники і цивільне населення міста Севлюша... показали яскравий приклад любові до пролетарської Батьківщини... В Севлюші маси озброїлися і з власної ініціативи своїми силами захищали місто до останньої можливості, завдаючи ворогові кривавих втрат. Румуни проти одчайдушного за­хисту пустили в хід гармати, і таким чином за допомогою артилерійського вогню


Cучасна карта - Виноградів