Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Виноградів

Сторінка 6 з 11
перших втек­ли до СРСР С. Ремочуський, Ф. Дорогій, М. Філекі, П. Кляп, М. Танчинець та інші. Вони зі зброєю в руках у лавах Чехословацького корпусу генерала Л. Свободи брали активну участь в боротьбі проти фашистських окупантів.

В середині 1943 року для організації партизанської боротьби проти німецьких і угорських окупантів, на полонині Менчул у районі села Драгового Хустського району була висаджена група десантників в складі 7 чоловік. Допомогу їм подавала і севлюська підпільна антифашистська група. Учасники тієї групи допо­магали партизанам в організації конспіративних квартир та схованок для радіо­станцій, у придбанні документів, продовольства, виконували роль зв'язківців. Близько 6 місяців партизанська група діяла і на території Угорщини, допомагаючи Червоній Армії громити фашистських загарбників.
У 1944 році підпільників було викрито. Після жорстоких катувань у застінках контррозвідки та в'язницях хортисти 17 червня 1944 року в Севлюші публічно розстріляли найбільш активних учасників партизанського підпілля Олену Гандеру, Михайла Гачку, Мора Форкоша, Серену Форкош, Євгена Лейзмана, Євгена Лейбовича, Мора Шварца. Мешканці міста свято шанують пам'ять героїв-партизанів. В центрі міста Виноградова, на площі Червоної Армії, куди після визво­лення перенесено прах партизанів, їм встановлено пам'ятник, а на місці розстрілу - меморіальну дошку.
24 жовтня 1944 року воїни 4-го Українського фронту визволили Севлюш. Населення міста радісно зустріло воїнів-визволителів. Понад 40 юнаків Севлюша всту­пили добровольцями до лав Червоної Армії. В числі перших добровольців були М. Бочкор, І. Білкей, Ф. Балог, М. Волошин та інші.
На початку листопада в місті було обрано Народний комітет, який очолив М. Гандера, комуніст з 1922 року.
В той час у Севлюші широко розгортався рух за возз'єднання Закарпаття з Ра­дянською Україною. 13 листопада 1944 року комуністи міста послали на нараду представників партійних організацій семи округів до Мукачевого свого представ­ника М. Гандеру.
19 листопада 1944 року на першій конференції комуністичних організацій За­карпатської України, що проходила теж у Мукачевому, від комуністів міста були присутні два делегати - М. Гандера та А. Зеленяк.
26 листопада 1944 року на Перший з'їзд Народних комітетів Закарпаття тру­дящі міста послали своїх кращих представників М. Гандеру, А. Зеленяка, І. Дешка, М. Мормоша, І. Ороса, І. Тиводора, В. Тимканича, В. Розгоні. Разом з усіма делегатами Закарпаття вони одностайно проголосували за Маніфест про воз­з'єднання.
Протягом перших місяців після визволення у Севлюші було проведено земельну реформу. Безземельні та малоземельні селяни одержали 800 га орної землі. Націо­нал ізовапо також підприємства і контори банків, відкрито нові школи, клуб, біб­ліотеки, магазини кооперативної торгівлі.
Рух трудящих мас Севлюша за возз'єднання проходив у гострій боротьбі з за­лишками буржуазно-націоналістичних профашистських партій, яких підтримували реакційні кола Чехословаччини. Вони намагалися перешкодити возз'єднанню За­карпаття з Радянською Україною і робили спроби організувати в місті чехословацькі буржуазні органи управління.
Президія Севлюського Народного комітету в грудні 1944 року надіслала протест чехословацькому коменданту у Севлюші, в якому на конкретних прикладах показала свавілля буржуазної влади. Один з провокаторів вирвав від продавця І. Сакалоша кілька примірників газети «Закарпатська правда» і розірвав їх на шматки; в ніч на 3 грудня 1944 чеські військовослужбовці вчинили замах на мілі­ціонера Палюха, який виконував службові обов'язки; 4 грудня було поранено міліціонера І. Неймета; польова жандармерія заарештувала членів Севлюського Народного комітету П. Арвая, І. Дешка, Й. Тимканича та інших. Чеські реакціо­нери робили безчинства і в селах Севлюського округу. Окружний Народний комі­тет вимагав негайного припинення ворожої агітації і дискредитації органів народної влади.
З великою радістю трудящі міста зустріли звістку про возз'єднання Закар­патської України з своєю великою матір'ю - Радянською Україною.
Очолені комуністами, трудящі міста включились в соціалістичне будівництво. Вже в 1945 у Севлюші були націоналізовані цегельно-черепичний і лісопильний заводи, млини, оцтовий цех, гуральня і пекарні. Це фактично були кустарні майстерні з примітивними знаряддями виробництва, низькою продуктивністю праці, на яких працювало 164 робітники і 20 учнів. З перших днів Радянської влади-пар­тійні організації Севлюша вжили заходів, щоб провести реконструкцію всіх під­приємств, розширити їх виробництво, збільшити потужність.
Створена в січні 1946 року взуттєва фабрика виросла з невеликої кооперативної артілі, шість членів якої принесли сюди свій інструмент: молотки, колодки, цвяхи. Перші машини надійшли на фабрику з Одеси, з інших міст країни прибували спеціалісти.


Cучасна карта - Виноградів