Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
захисникам пролетарської батьківщини, приклад яких осяє шлях, на який етас зараз угорський пролетаріат, щоб визволити пролетарську батьківщину і її героїв».
Зламавши опір червоногвардійців, 25 квітня 1919 року румунські війська окупували Севлюш. Радянську владу, яка існувала більше місяця, було ліквідовано. Почався масовий терор і переслідування трудящих. Вже у перший день окупації на Теківській вулиці було розстріляно 7 чоловік.
За Сен-Жерменеькою угодою Севлюш було включено до складу буржуазної Чехословаччини. Жорстокий колоніальний гніт продовжувався. Чеська буржуазія гальмувала розвиток промисловості. У 20-30 pp. в Севлюші побудовано тільки лісопильню, цегельно-черепичний завод, гуральню та два млини, що мали кустарний характер.
Становище народних мас залишалося важким. Та трудящі Севлюша ніколи не мирилися з соціальним і національним поневоленням і на чолі з комуністами продовжували боротьбу проти жорстокої експлуатації. У 1920 році в місті створено окружну організацію Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі. В червні того ж року ця організація, очолена М. Балінтом, провела збори трудящих, на яких з промовою виступив один з керівників комуністичного руху на Закарпатті І. Мондок. Робітники вимагали праці, рівних прав для всіх незалежно від майнового стану.
В червні 1920 року у місті відбувся страйк робітників, які вимагали припинення інтервенції Антанти проти Радянської Росії, надання політичних прав трудящим і підвищення зарплати всім робітникам не менше, як на 15 процентів.
Революційний рух на той час набирав дедалі ширшого розмаху. В грудні 1920 року відбувся загальний виступ робітників. Страйкуючі обеззброїли жандармів, захопили в млинах борошно і розподілили його серед бідних.
У 1921 році в Севлюші створено окружну партійну організацію КПЧ, секретарем якої обрано М. Федоранича. Того ж року була заснована в місті профспілка промислових робітників і землеробів.
Безчинства чеських окупаційних властей у 1921 - 1923 pp. ще більше відкрили очі трудящим на те, що собою являє влада капіталу. Тому вони всіляко підтримували комуністів і все активніше включалися у революційну боротьбу. Масового була першотравнева демонстрація 1922 року, яка проходила під керівництвом комуністів. У ній взяло участь понад 2 тис. чол. З промовами на мітингу виступали І. Сабо і Б. Кіш.
У 1923 році в Севлюші проведено вибори до місцевого представництва. Велике число виборців міста віддало свої голоси за комуністичних кандидатів: 643 голоси або 7 депутатів - таким був успіх партійної організації на виборах. На виборах до чехословацького парламенту в 1925 році комуністи Севлюша одержали 917 голосів, значно більше, ніж будь-яка інша партія. Все це свідчило про те, що за комуністами йшли широкі народні маси.
Значну допомогу севлюським комуністам по організації і мобілізації трудящих мас на боротьбу за свої економічні і політичні права подавав депутат чехословацького парламенту М. Сидоряк, якого було обрано від комуністичної партії.
Трудящі Севлюша виступали на захист Країни Рад. 26 лютого 1926 року в місті проведено мітинг, на який зібралося 400 робітників. Виступаючі вимагали від уряду визнання СРСР, укладення з ним торговельних угод, скасування податків із зарплати. Ці виступи настільки налякали начальника окружного управління, що він наказав завчасно викликаному загонові жандармів розігнати мітинг. Трьох організаторів було заарештовано.
Гострого характеру набрали страйки у місті наприкінці 20-х років. Це були, насамперед, виступи солідарності на підтримку робітників Мукачевого, Берегового, які добивалися збільшення плати, підписання нової колективної угоди та додержання законів про 8-годинний робочий день. Коли 8 квітня 1929 року застрайкували робітники виноградних плантацій Берегового, севлюські комуністи 16 квітня організували страйк будівельників. Незважаючи на погрози місцевих властей і арешти, робітники продовжували боротьбу, трималися стійко.
В роки світової економічної кризи (1929-1933 pp.) становище трудящих Севлюша погіршилося. Знизилась заробітна плата, підвищилися ціни на товари широтно вжитку. Економічна криза викликала скорочення комунальних робіт у місті, припинення роботи цегельно-черепичного заводу, розорення кустарів тощо.
Трудове населення міста боролось проти тяжкого соціально-економічного гніту. Велику роль в активізації робітників і селян відігравали мітинги, демонстрації. походи, на яких трудящі вимагали хліба, роботи. Масова демонстрація трудящих відбулась у лютому 1931 року. В ній взяло участь понад 700 чол. В тому ж році Севлюський окружком КПЧ нелегально розповсюджував серед трудящих міста ілюстровану брошуру «1 Травня 1931
Виноградів
Сторінка 4 з 11
вдалося їм перебороти одностайний опір міста. Варварські орди... помстилисязахисникам пролетарської батьківщини, приклад яких осяє шлях, на який етас зараз угорський пролетаріат, щоб визволити пролетарську батьківщину і її героїв».
Зламавши опір червоногвардійців, 25 квітня 1919 року румунські війська окупували Севлюш. Радянську владу, яка існувала більше місяця, було ліквідовано. Почався масовий терор і переслідування трудящих. Вже у перший день окупації на Теківській вулиці було розстріляно 7 чоловік.
За Сен-Жерменеькою угодою Севлюш було включено до складу буржуазної Чехословаччини. Жорстокий колоніальний гніт продовжувався. Чеська буржуазія гальмувала розвиток промисловості. У 20-30 pp. в Севлюші побудовано тільки лісопильню, цегельно-черепичний завод, гуральню та два млини, що мали кустарний характер.
Становище народних мас залишалося важким. Та трудящі Севлюша ніколи не мирилися з соціальним і національним поневоленням і на чолі з комуністами продовжували боротьбу проти жорстокої експлуатації. У 1920 році в місті створено окружну організацію Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі. В червні того ж року ця організація, очолена М. Балінтом, провела збори трудящих, на яких з промовою виступив один з керівників комуністичного руху на Закарпатті І. Мондок. Робітники вимагали праці, рівних прав для всіх незалежно від майнового стану.
В червні 1920 року у місті відбувся страйк робітників, які вимагали припинення інтервенції Антанти проти Радянської Росії, надання політичних прав трудящим і підвищення зарплати всім робітникам не менше, як на 15 процентів.
Революційний рух на той час набирав дедалі ширшого розмаху. В грудні 1920 року відбувся загальний виступ робітників. Страйкуючі обеззброїли жандармів, захопили в млинах борошно і розподілили його серед бідних.
У 1921 році в Севлюші створено окружну партійну організацію КПЧ, секретарем якої обрано М. Федоранича. Того ж року була заснована в місті профспілка промислових робітників і землеробів.
Безчинства чеських окупаційних властей у 1921 - 1923 pp. ще більше відкрили очі трудящим на те, що собою являє влада капіталу. Тому вони всіляко підтримували комуністів і все активніше включалися у революційну боротьбу. Масового була першотравнева демонстрація 1922 року, яка проходила під керівництвом комуністів. У ній взяло участь понад 2 тис. чол. З промовами на мітингу виступали І. Сабо і Б. Кіш.
У 1923 році в Севлюші проведено вибори до місцевого представництва. Велике число виборців міста віддало свої голоси за комуністичних кандидатів: 643 голоси або 7 депутатів - таким був успіх партійної організації на виборах. На виборах до чехословацького парламенту в 1925 році комуністи Севлюша одержали 917 голосів, значно більше, ніж будь-яка інша партія. Все це свідчило про те, що за комуністами йшли широкі народні маси.
Значну допомогу севлюським комуністам по організації і мобілізації трудящих мас на боротьбу за свої економічні і політичні права подавав депутат чехословацького парламенту М. Сидоряк, якого було обрано від комуністичної партії.
Трудящі Севлюша виступали на захист Країни Рад. 26 лютого 1926 року в місті проведено мітинг, на який зібралося 400 робітників. Виступаючі вимагали від уряду визнання СРСР, укладення з ним торговельних угод, скасування податків із зарплати. Ці виступи настільки налякали начальника окружного управління, що він наказав завчасно викликаному загонові жандармів розігнати мітинг. Трьох організаторів було заарештовано.
Гострого характеру набрали страйки у місті наприкінці 20-х років. Це були, насамперед, виступи солідарності на підтримку робітників Мукачевого, Берегового, які добивалися збільшення плати, підписання нової колективної угоди та додержання законів про 8-годинний робочий день. Коли 8 квітня 1929 року застрайкували робітники виноградних плантацій Берегового, севлюські комуністи 16 квітня організували страйк будівельників. Незважаючи на погрози місцевих властей і арешти, робітники продовжували боротьбу, трималися стійко.
В роки світової економічної кризи (1929-1933 pp.) становище трудящих Севлюша погіршилося. Знизилась заробітна плата, підвищилися ціни на товари широтно вжитку. Економічна криза викликала скорочення комунальних робіт у місті, припинення роботи цегельно-черепичного заводу, розорення кустарів тощо.
Трудове населення міста боролось проти тяжкого соціально-економічного гніту. Велику роль в активізації робітників і селян відігравали мітинги, демонстрації. походи, на яких трудящі вимагали хліба, роботи. Масова демонстрація трудящих відбулась у лютому 1931 року. В ній взяло участь понад 700 чол. В тому ж році Севлюський окружком КПЧ нелегально розповсюджував серед трудящих міста ілюстровану брошуру «1 Травня 1931
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широке
- Шаланки
- Чорнотисів
- Чорна
- Чепа
- Хижа
- Фанчикове
- Текове
- Сасове
- Підвиноградів
- Петрове
- Перехрестя
- Онок
- Олешник
- Нове Село
- Новоселиця
- Дякове
- Дротинці
- Веряця
- Вербовець
- Велика Паладь
- Велика Копаня
- Великі Ком’яти
- Букове
- Боржавське
- Бобове
- Королеве
- Вилок