Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Виноградів

Сторінка 5 з 11
року», в якій за допомогою яскравих фотознімків порівнювалось життя трудящих СРСР і Чехословаччини. На одному кадрі було зображення будівництва нового промислового гіганта в Радянському Союзі, а поруч - картина арешту демонстрантів-комуністів у Чехословаччині.

Велике обурення серед трудящих Севлюша викликала звіряча розправа жан­дармерії над страйкуючими робітниками Xуста. Кілька робітників було поранено, а М. Піщак помер в севлюській лікарні. В день похорону - 22 липня 1931 року - на кладовищі в Севлюші зібралися робітники і селяни - депутації з Хуста, Великого Бичкова, Берегового, Ужгорода, Мукачевого та інших районів, загони фізкультурних об'єднань, що примикали до комуністичної партії. На похороні М. Гінцака після короткого мітингу трудящі прийняли резолюцію, присягаючись посилити боротьбу «за хліб, працю, землю і волю, за повалення буржуазного порядку, за повне соціальне і національне визволення працюючих».
Комуністи Севлюша вели активну роботу не тільки серед робітників і селян, але й відстоювали права дрібних кустарів і торговців, які теж жорстоко експлуатувалися буржуазією. В 1932 році власті обмежили допомогу безробітним та голо­вуючим, посилили податковий тягар і в ряді місць зробили спробу повернутись до екзекуціи. На знак протесту проти екзекуцій торговці міста 6-7 листопада закрили крамниці.
Виступаючи проти сил реакції і фашизму, комуністи в березні 1935 року організували антифашистську конференцію, в якій взяло участь близько 2 тис. делегатів і гостей. Це була своєрідна підготовка до нових страйків, які у 1936-1937 pp. набули масового характеру. 24 дні протягом червня 1937 року тривав страйк 500 виноградарських робітників округу. Цим виступом керували О. Борканюк і В. Попович. Незважаючи на те, що до міста було стягнено велику кількість жандармів,  проведено арешти, страйкарі домоглися підвищення оплати на 20 проц., а також продовження на рік колективного договору.
Протягом 1920-1938 pp. всі виступи трудящих Севлюша очолювали комуністи Васько, М. Гандера, І. Дешко, О. Кіш, І. Кормош, П. Копча, Г. Костак, М. Товт, а також члени молодіжної організації В. Кривуляк, М. Лебі, В. Тимканич, Б. Ровт.
Чехословацький буржуазний уряд приділяв мало уваги справі розвитку куль­тури міста. У 1938 році тут працювало 7 початкових, 2 горожанські (чеська і українська) реміснича, торговельна школи, а також школа для розумово відсталих
дітей. Та навчання в них проводилося чеською та угорською мовами, учителя, в початкових школах були люди, які не мали відповідної освіти.
Навчально-матеріальна база шкіл була теж убогою. Вони здебільшого роз­міщалися в арендованих приміщеннях, які не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам. Не вистачало парт, підручників та іншого шкільного обладнання і приладдя.
Незважаючи на опір сил реакції, комуністи Севлюша боролися за те, щоб викладання в усіх школах проводилося українською мовою. Вони виступали і за підне­сення культурно-освітньої роботи. Адже в місті діяв лише невеликий приватний кінотеатр, клуб і бібліотека, яка працювала три дні на тиждень.
Охорона здоров'я трудящих Севлюша теж була на низькому рівні, хоч у місті була лікарня на 117 ліжок, яка обслуговувала все населення східної частини За­карпаття, і працювало тут 14 лікарів, 18 чол. середнього медичного персоналу. Плата за лікування була надзвичайно високою - від 20 до 60 крон тільки за добу перебування в лікарні. За медикаменти та операції платити треба було додатково.
Місцева влада не дбала і про упорядкування міста. Тротуари і дорога з твер­дим покриттям, освітлення були тільки в центрі. У Севлюші працювало 17 при­ватних магазинів, 7 корчем та кілька дрібних майстерень по ремонту одягу, взуття, капелюхів.
У березні 1939 року Севлюш окупували угорські фашистські війська. Наступили тяжкі дні панування чорної реакції. Та незважаючи на великі труднощі, не­безпеку, активісти комуністичного підпілля проводили значну роботу по викриттю кривавого фашистського режиму. В місті були створені і діяли нелегально партій­ний осередок та окружком партії, який очолював Ю. Онуфрій. Комуністи таємно слухали передачі московського радіо, розповсюджували листівки, тримали зв'язки з іншими підпільниками, комітетами. Все це сприяло наростанню опору трудящих Севлюша фашистським загарбникам. Гнівом палали серця севлюських трудівників до окупантів. Активну участь у підпільній боротьбі брали комуністи О. Кіш, Ю. Клинчак, Й. Гофман, І. Кормош, О. Йожеф, А. Форкош, П. Копча, І. Іванта, М. Лебі, І. Пал, Б. Ровт та інші. В 1940-1943 pp. всі підпільники були арештовані, частина з них загинула у концентраційних таборах.
Активним протестом проти окупаційного режиму угорських фашистів був пере­хід населення міста, зокрема молоді, до Радянського Союзу. Одними з


Cучасна карта - Виноградів