Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ужгород ці радо зустріли Червону Армію. На вулицях замайоріли червоні
прапори, вітальні лозунги. Жителі міста пригощали солдатів і офіцерів виноградом, фруктами, вином, дарували їм квіти, щиро дякували за своє визволення.
Ще не замовк гуркіт гармат, а комуністична організація, яка вийшла з підпілля, приступила до налагодження громадського життя. Вже 28 жовтня було створено міську управу з представників робітничого класу і прогресивної інтелігенції. Нa її першому засіданні начальник політвідділу 18-ї армії полковник Л. І. Брежнєв розповів присутнім про визвольну місію Червоної Армії. Він підкреслив, що вона ставить своїм завданням розгромити ворога, допомогти поневоленим народам повернути собі свободу і незалежність.
Міська управа з перших днів вжила заходів для нормалізації життя в місті, розгорнула підготовку до виборів Народного комітету. В цей же час антинародні елементи, які діяли за вказівками чеських емігрантських реакційних кіл з Лондона, зробили спробу взяти владу в місті до своїх рук. Проте їх підступні дії були викриті, а самозваний «комітет» розігнано.
12 листопада 1944 року на зборах трудящих міста, що відбулися в кінотеатрі «Уранія» (інші гарнізонний Будинок офіцерів), було обрано Народний комітет з 55 чоловік. До його складу ввійшли: ремісниця Г. Бачо, слюсар О. Бурич, від міського комітету комуністичної організації С. Вайс, робітник А. Голод, художник А. Ерделі, аргистка М. Лашкай, професор гімназії С. Штефуровський та інші. Головою Народної о комітету було обрано П. Сову, а згодом ним став С. Стасєв. Учасники міських зборів з великим піднесенням одностайно схвалили петицію до уряду СРСР, в якій висловили щиру подяку за визволення і просили «позбавити нас, закарпатських українців, від віковічних мук і страждань, узяти наш народ під свій захист, допомогти нам возз'єднатися з народом Радянської України». Петиція населення Ужгорода була підтримана трудящими інших міст та сіл Закарпатської України.
Після обрання органів народної влади на місцях виникла необхідність в організації центральної влади. За пропозицією комуністів міська управа ще 8 листопада приділяла звернення до міської управи Мукачевого і Народного комітету Хуста, в якому виступила з ініціативою скликати раду представників цих міст для обговорення цього важливого питання. В результаті спільних дій було створено організаційніїй комітет, який провів відповідну роботу по підготовці з'їзду Народних комітетів краю.
На численних зборах і мітингах, що відбулися в місті, делегатам з'їзду Народних комітетів дано наказ: зважити на волю населення і ухвалити рішення про возз'єднання краю з рідною матір'ю - Радянською Україною. Робітники електростанції у своїй резолюції записали: «Наш наказ нашим делегатам ясний: у нас один шлях до людських прав і щастя - це шлях возз'єднання з Радянською Україною. Цього ми чекаємо від з'їзду». З'їзд Народних комітетів ухвалив рішення про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною і обрав Народну Раду, місцем перебуванням якої став Ужгород.
Спираючись на підтримку трудящих, Народний комітет Ужгорода під керівництвом міської партійної організації розгорнув активну діяльність: було розпущено профашистські і антинародні організації, проведено чистку в державних установах, створено народний суд, міську прокуратуру, дружину, націоналізовано підприємства, банки, засоби зв'язку, великі житлові будинки. Багато зусиль довелося докласти, щоб відновити роботу на підприємствах. Адже фашисти, відступаючи на захід, завдали місту величезної шкоди. Їз звіриною ненавистю вони все нищили, що не встигли вивезти з собою. Окупанти зірвали три мости, пограбували і знищили технічне обладнання телеграфної, телефонної та залізничної станцій, вивели із ладу насосну станцію і водогін.
Протягом першого місяця після визволення уцілілі підприємства відновили роботу. Обрані заводські і фабричні комітети швидко налагоджували виробництво продукції. На початку 1945 року відновився залізничний рух на лініях Ужгород-Великий Березний та Ужгород-Чоп. Радянські військові частини відремонтували автобуси, і незабаром відновилися регулярні рейси до Мукачевого і Хуста. За два місяці було відремонтовано близько 20 громадських приміщень - міський театр, готель, школи тощо. Під час проведення суботників жителі міста позасипали протитанкові рови, впорядкували вулиці. 220 робітничих родин переселилися в добротні квартири конфіскованих будинків.
Велику допомогу жителям надали військові частини Червоної Армії. Вони побудували через Уж залізничний і автотранспортний мости, відремонтували міську водокачку і проклали тимчасовий водогін для постачання населення лівобережної частини міста водою, встановили телеграфний і телефонний зв'язок Ужгорода з населеними пунктами Закарпатської України.
Ужгород
Сторінка 12 з 20
Протягом 29 і З0 жовтня німецько-фашистське командування великими військовими силами робило кілька спроб знову оволодіти Ужгородом. Однак всі контратаки ворога були відбиті.Ужгород ці радо зустріли Червону Армію. На вулицях замайоріли червоні
Ще не замовк гуркіт гармат, а комуністична організація, яка вийшла з підпілля, приступила до налагодження громадського життя. Вже 28 жовтня було створено міську управу з представників робітничого класу і прогресивної інтелігенції. Нa її першому засіданні начальник політвідділу 18-ї армії полковник Л. І. Брежнєв розповів присутнім про визвольну місію Червоної Армії. Він підкреслив, що вона ставить своїм завданням розгромити ворога, допомогти поневоленим народам повернути собі свободу і незалежність.
Міська управа з перших днів вжила заходів для нормалізації життя в місті, розгорнула підготовку до виборів Народного комітету. В цей же час антинародні елементи, які діяли за вказівками чеських емігрантських реакційних кіл з Лондона, зробили спробу взяти владу в місті до своїх рук. Проте їх підступні дії були викриті, а самозваний «комітет» розігнано.
12 листопада 1944 року на зборах трудящих міста, що відбулися в кінотеатрі «Уранія» (інші гарнізонний Будинок офіцерів), було обрано Народний комітет з 55 чоловік. До його складу ввійшли: ремісниця Г. Бачо, слюсар О. Бурич, від міського комітету комуністичної організації С. Вайс, робітник А. Голод, художник А. Ерделі, аргистка М. Лашкай, професор гімназії С. Штефуровський та інші. Головою Народної о комітету було обрано П. Сову, а згодом ним став С. Стасєв. Учасники міських зборів з великим піднесенням одностайно схвалили петицію до уряду СРСР, в якій висловили щиру подяку за визволення і просили «позбавити нас, закарпатських українців, від віковічних мук і страждань, узяти наш народ під свій захист, допомогти нам возз'єднатися з народом Радянської України». Петиція населення Ужгорода була підтримана трудящими інших міст та сіл Закарпатської України.
Після обрання органів народної влади на місцях виникла необхідність в організації центральної влади. За пропозицією комуністів міська управа ще 8 листопада приділяла звернення до міської управи Мукачевого і Народного комітету Хуста, в якому виступила з ініціативою скликати раду представників цих міст для обговорення цього важливого питання. В результаті спільних дій було створено організаційніїй комітет, який провів відповідну роботу по підготовці з'їзду Народних комітетів краю.
На численних зборах і мітингах, що відбулися в місті, делегатам з'їзду Народних комітетів дано наказ: зважити на волю населення і ухвалити рішення про возз'єднання краю з рідною матір'ю - Радянською Україною. Робітники електростанції у своїй резолюції записали: «Наш наказ нашим делегатам ясний: у нас один шлях до людських прав і щастя - це шлях возз'єднання з Радянською Україною. Цього ми чекаємо від з'їзду». З'їзд Народних комітетів ухвалив рішення про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною і обрав Народну Раду, місцем перебуванням якої став Ужгород.
Спираючись на підтримку трудящих, Народний комітет Ужгорода під керівництвом міської партійної організації розгорнув активну діяльність: було розпущено профашистські і антинародні організації, проведено чистку в державних установах, створено народний суд, міську прокуратуру, дружину, націоналізовано підприємства, банки, засоби зв'язку, великі житлові будинки. Багато зусиль довелося докласти, щоб відновити роботу на підприємствах. Адже фашисти, відступаючи на захід, завдали місту величезної шкоди. Їз звіриною ненавистю вони все нищили, що не встигли вивезти з собою. Окупанти зірвали три мости, пограбували і знищили технічне обладнання телеграфної, телефонної та залізничної станцій, вивели із ладу насосну станцію і водогін.
Протягом першого місяця після визволення уцілілі підприємства відновили роботу. Обрані заводські і фабричні комітети швидко налагоджували виробництво продукції. На початку 1945 року відновився залізничний рух на лініях Ужгород-Великий Березний та Ужгород-Чоп. Радянські військові частини відремонтували автобуси, і незабаром відновилися регулярні рейси до Мукачевого і Хуста. За два місяці було відремонтовано близько 20 громадських приміщень - міський театр, готель, школи тощо. Під час проведення суботників жителі міста позасипали протитанкові рови, впорядкували вулиці. 220 робітничих родин переселилися в добротні квартири конфіскованих будинків.
Велику допомогу жителям надали військові частини Червоної Армії. Вони побудували через Уж залізничний і автотранспортний мости, відремонтували міську водокачку і проклали тимчасовий водогін для постачання населення лівобережної частини міста водою, встановили телеграфний і телефонний зв'язок Ужгорода з населеними пунктами Закарпатської України.