Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
стільців і художніх шаф. Артіль «Перемога» переключилася на виготовлення гарнітурів кухонної мебелі. Це значно удосконалило технологічний процес, знизило собівартість виробів і підвищило їх якість.
У виробниче життя міста дедалі ширше залучалася молодь. В багатьох випадках вона не мала відповідної кваліфікації. Юнаки й дівчата різними формами навчання швидко набували професійних знань, разом з кадровими робітниками трудились на благо Батьківщини. На підприємствах було створено 32 комсомольсько-молодіжні бригади. Вони показували зразки трудового ентузіазму. Силами молоді було споруджено дитячу залізницю, проведено значну роботу по благоустрою міського парку.
На підприємствах міста багато працювало жінок, і міська партійна органі зація звернула на це серйозну увагу. Серед жінок комуністи проводили повсякденну виховну роботу, залучали їх до активної виробничої і громадської діяльності. На підприємствах було створено 23 жіночі ради, на керівну роботу висунуто 36 робітниць, організовано міський лекторій для жінок. Пройшло небагато часу, і жінки добились добрих наслідків у своїй роботі. Старий член партії Ганна Бачо, ставши головою артілі «Вільна закарпатка», згуртувала дружний колектив, який з місяця в місяць перевиконував виробничі плани. Понад 1260 жінок місцевих підприємств стали стахановками.
Визначною подією для стародавнього Ужгорода були вибори до міської Ради депутатів трудящих, що відбулися 21 грудня 1947 року. Вперше в історії трудящі вільно могли обирати своїх посланців до державного радянського органу. Вибори проходили дружно, організовано, з великим піднесенням. У них взяло участь 99,96 проц. виборців. Це був справжній тріумф єдності трудящих Ужгорода, вияв їхнього демократизму, глибокого патріотичного почуття.
Спираючись на широкий актив, міська Рада жваво розгортала свою роботу. Члени постійних комісій допомагали налагоджувати міську торгівлю, культурне обслуговування населення. На сесіях міської Ради систематично обговорювались питання роботи окремих підприємств, установ та культурно-освітніх закладів. Накреслювались практичні заходи дальшого розвитку економіки міста та піднесення добробуту трудящих. Разом з усією країною жителі Ужгорода включилися в соціалістичне змагання за дострокове виконання четвертої, а для них - першої п'ятирічки. Цей патріотичний почин підхопили трудящі всього Закарпаття. На початку 1949 року в Ужгороді вже налічувалось 2500 чоловік,
які дали слово виконати п'ятирічку за 4 роки. На підприємствах міста помітно збільшувався випуск продукції.
Нарощуючи темпи виробничого процесу, ужгородські робітники, наслідуючи почин новаторів Л. Корабельникової і Ф. Кузнецова, дбали, щоб побільше зекономити сировини, допоміжних матеріалів, палива, електроенергії. В 1949 році
підприємства за рахунок зекономленої сировини Цеху Ужгородського фанерно-меблевого комбінату, випустили продукції на
1 млн. крб. Особливо бережно витрачали тканини в артілі «Вільна
закарпатка», шкіру на взуттєвій фабриці, паливо - на електростанції. Закрійник взуттєвої фабрики Йосип Сех зекономив за рік твердого шкіряного товару 80 кг і м'якого на 120 пар заготовок.
Щоб збільшити випуск продукції, інженерно-технічні працівники ужгородських підприємств за методом московського інженера Ф. Ковальова запроваджували найпередовіші форми організації праці. На фанерно-меблевому комбінаті після переходу на роботу по виробничих операціях продуктивність праці зросла на 10 проц. Кращими новаторами виробництва тут стали І. С. Федорішко, І. І. Проца та інші. За їх ініціативою виявлені великі можливості удосконалити виробничий процес і домогтися виготовлення надпланової продукції. Значно поліпшилась робота на заводі «Перемога». Імена формувальника A. Л. Кертиса, складальників Ф. І. Гулачія, І. І. Федора стали відомі серед робітників міських підприємств. На цегельно-черепичних заводах в боротьбі за підвищення продуктивності праці повчальний приклад показували комуністи-виробничники Ю. М. Маскаль, О. Л. Кіш, П. Й. Ябрик. Внаслідок добре організованого змагання заводи успішно виконували свої плани.
На кінець четвертої п'ятирічки в Ужгороді працювало 49 підприємств. Проти 1946 року вони збільшили випуск валової промислової продукції в 3,7 раза. П'ятирічні завдання трудящі Ужгорода виконали з честю.
Дбаючи про налагодження роботи на підприємствах, міська партійна органічний водночас допомагала навколишнім селам у піднесенні сільського господарства. Члени партії виїжджали на села, де брали участь у колективізації, розгортали там політмасову роботу, несли в маси ленінські
Ужгород
Сторінка 14 з 20
В ході дальшого технічного оснащення підприємства міста спеціалізувалися на випуску окремих видів продукції. Фанерно-меблевий комбінат, наприклад, спеціалізувався в основному на виробництві фанери, гнутих У виробниче життя міста дедалі ширше залучалася молодь. В багатьох випадках вона не мала відповідної кваліфікації. Юнаки й дівчата різними формами навчання швидко набували професійних знань, разом з кадровими робітниками трудились на благо Батьківщини. На підприємствах було створено 32 комсомольсько-молодіжні бригади. Вони показували зразки трудового ентузіазму. Силами молоді було споруджено дитячу залізницю, проведено значну роботу по благоустрою міського парку.
На підприємствах міста багато працювало жінок, і міська партійна органі зація звернула на це серйозну увагу. Серед жінок комуністи проводили повсякденну виховну роботу, залучали їх до активної виробничої і громадської діяльності. На підприємствах було створено 23 жіночі ради, на керівну роботу висунуто 36 робітниць, організовано міський лекторій для жінок. Пройшло небагато часу, і жінки добились добрих наслідків у своїй роботі. Старий член партії Ганна Бачо, ставши головою артілі «Вільна закарпатка», згуртувала дружний колектив, який з місяця в місяць перевиконував виробничі плани. Понад 1260 жінок місцевих підприємств стали стахановками.
Визначною подією для стародавнього Ужгорода були вибори до міської Ради депутатів трудящих, що відбулися 21 грудня 1947 року. Вперше в історії трудящі вільно могли обирати своїх посланців до державного радянського органу. Вибори проходили дружно, організовано, з великим піднесенням. У них взяло участь 99,96 проц. виборців. Це був справжній тріумф єдності трудящих Ужгорода, вияв їхнього демократизму, глибокого патріотичного почуття.
Спираючись на широкий актив, міська Рада жваво розгортала свою роботу. Члени постійних комісій допомагали налагоджувати міську торгівлю, культурне обслуговування населення. На сесіях міської Ради систематично обговорювались питання роботи окремих підприємств, установ та культурно-освітніх закладів. Накреслювались практичні заходи дальшого розвитку економіки міста та піднесення добробуту трудящих. Разом з усією країною жителі Ужгорода включилися в соціалістичне змагання за дострокове виконання четвертої, а для них - першої п'ятирічки. Цей патріотичний почин підхопили трудящі всього Закарпаття. На початку 1949 року в Ужгороді вже налічувалось 2500 чоловік,
які дали слово виконати п'ятирічку за 4 роки. На підприємствах міста помітно збільшувався випуск продукції.
Нарощуючи темпи виробничого процесу, ужгородські робітники, наслідуючи почин новаторів Л. Корабельникової і Ф. Кузнецова, дбали, щоб побільше зекономити сировини, допоміжних матеріалів, палива, електроенергії. В 1949 році
підприємства за рахунок зекономленої сировини Цеху Ужгородського фанерно-меблевого комбінату, випустили продукції на
1 млн. крб. Особливо бережно витрачали тканини в артілі «Вільна
закарпатка», шкіру на взуттєвій фабриці, паливо - на електростанції. Закрійник взуттєвої фабрики Йосип Сех зекономив за рік твердого шкіряного товару 80 кг і м'якого на 120 пар заготовок.
Щоб збільшити випуск продукції, інженерно-технічні працівники ужгородських підприємств за методом московського інженера Ф. Ковальова запроваджували найпередовіші форми організації праці. На фанерно-меблевому комбінаті після переходу на роботу по виробничих операціях продуктивність праці зросла на 10 проц. Кращими новаторами виробництва тут стали І. С. Федорішко, І. І. Проца та інші. За їх ініціативою виявлені великі можливості удосконалити виробничий процес і домогтися виготовлення надпланової продукції. Значно поліпшилась робота на заводі «Перемога». Імена формувальника A. Л. Кертиса, складальників Ф. І. Гулачія, І. І. Федора стали відомі серед робітників міських підприємств. На цегельно-черепичних заводах в боротьбі за підвищення продуктивності праці повчальний приклад показували комуністи-виробничники Ю. М. Маскаль, О. Л. Кіш, П. Й. Ябрик. Внаслідок добре організованого змагання заводи успішно виконували свої плани.
На кінець четвертої п'ятирічки в Ужгороді працювало 49 підприємств. Проти 1946 року вони збільшили випуск валової промислової продукції в 3,7 раза. П'ятирічні завдання трудящі Ужгорода виконали з честю.
Дбаючи про налагодження роботи на підприємствах, міська партійна органічний водночас допомагала навколишнім селам у піднесенні сільського господарства. Члени партії виїжджали на села, де брали участь у колективізації, розгортали там політмасову роботу, несли в маси ленінські