Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ужгород

ужгородського військового командування міністрові внутрішніх справ і вимагав, щоб «угорці з корінної Угорщини складали 100 процентів
студентського складу гімназії, а русин­ських викладачів замінити угорськими».
Ужгородські підпільники підтримували зв'язки з комуністами Мукачевого, Берегового, Виноградова, пізніше - з підпільним партійним комітетом м. Кошіце, який очолював 3. Шенхерц. У травні 1940 року хортисти арештували активістів ужгородського підпілля. Багатьох з них засудили на різні строки ув'язнення.
Після віроломного нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз хор­тисти ще більше посилили репресії. В місті всюди нишпорили агенти поліції і про­вокатори. Тюрма була настільки переповнена, що власті додатково перетворили па в'язницю приміщення Ужгородської гімназії. За час угорської окупації фашисти вивезли Ужгорода понад 10 тис. мешканців, з них - 2417 чол. до «робочих таборів».
Алe підпільники не припиняли боротьби, вони й далі поширювали листівки серед населення, проводили усну агітацію. Бойовими завданнями було викриття політики Фашистів, піднесення бойового духу трудящих. Комуністи розповідали їм про Радянський Союз, про неминучу поразку фашизму у війні. В 1943 році комуністичне підпілля Ужгорода очолили комуністи Й. Балог, Ю. Турак, Г. Цакл. Їм удалося знову налагодити зв'язок з крайовим комітетом компартії в м. Кошіце.
Влітку 1944 року н Ужгороді було створено спеціальну підпільну групу, яка допомагала народним месникам партизанського з'єднання О. В. Тканка. Керував гру­пою І. Керча.
Восени 1944 року, відступаючи під ударами Червоної Армії, фашисти готува­лися знищити промислові підприємства і будови міста, гарячково вивозили машини, обладнання. Підпільники з робітників організували охорону будинків і майна. Використовуючи всі доступні засоби, їм вдалося врятувати і зберегти частину устаткування на окремих підприємствах. Робітники електростанції ще у вересні одер­жали наказ угорських властей евакуювати устаткування. Але під різним приводом вони відтягували цю роботу до того дня, коли евакуювати було вже пізно. Оку­панти майже повністю демонтували одне з найбільших підприємств міста - меблеву фабрику «Мундус». Однак підготовлені для вивезення машини так і залишилися на заводському подвір'ї.
Швидкий наступ радянських військ і опір робітників міста перешкодили фа­шистським загарбникам здійснити свої злочинні наміри.
27 жовтня 1944 року частини Червоної Армії розгорнули бої за визволення Ужгорода. Па підступах до міста німецьке й угорське командування створило міцні вузли оборони і намагалося затримати наступ. Але удар радянських військ був настільки стрімким, що фашисти не змогли чинити тривалого опору і почали відсту­пати. В результаті сумісних дій - з південного заходу, сходу і північного сходу - воїни 5-ї гвардійської Новоросійської танкової бригади (командир полковник І. М. Морус) і 875-го самохідного артилерійського полку (командир підполковник Д. А. Ольховенко) о десятій годині ранку вступили в Ужгород. Першими ввірва­лися в місто і зав'язали вуличний бій танкова рота гвардії старшого лейтенанта В. Ф. Обороткіна, рота автоматників лейтенанта Н. Є. Суанова, екіпаж самохідної артилерійської установки молодшого сержанта І. Старкова. Невдовзі вступили в бій за місто підрозділи 1157-го полку під командуванням майора І. А. Анкудінова. У другій половині дня радянські війська повністю очистили місто від фашистської погані.
В боях на підступах до Ужгорода і за його визволення радянські воїни проявили базігрикладні зразки мужності і героїзму. В газеті «Известия» за 28 жовтня 1944 року в статті «Шлях на Ужгород» розповідалося про подвиг сержанта Дергачова. В бою вся його гарматна обслуга вийшла із ладу. Залишився він один, сам діяв як заряджаючий, замковий і наводчик. Вогнем гармати сержант стримував контратаку німецьких танків, аж поки не підійшло підкріплення. Молодший лейтенант А. С. Воскресенський вогнем своєї гармати знищив дві польові гармати, розбив мінометну батарею, захопив 5 гармат і обоз із 40 підвід. Героїчно билися і танкісти. Командир танкового взводу гвардії лейтенант I. П. Красовський знищив 4 гармати, 5 автомашин, 4 станкові кулемети і близько 50 фашистів. Вступивши у поєдинок з трьома ворожими самохідними гарматами, екіпаж танка гвардії лейтенанта Пахомова нищив ворожу техніку. В цьому бою лейтенант Пахомов загинув смертю хо­робрих.
На ознаменування здобутої перемоги Москва від імені Батьківщини салюту­вала доблесним військам 4-го Українського фронту, які оволоділи Ужгородом, двадцятьма артилерійськими залпами з 224-х гармат. Дев'яти військовим частинам,
які відзначилися в боях за визволення міста, було присвоєно найменування
«Ужгородських». Одинадцять з'єднань і частин нагороджені орденами Радянського Союзу.



Cучасна карта - Ужгород