Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
добровольців Червоної Армії одержали по 100 кг хліба одноразової допомоги.
В листопаді 1944 року відбулися збори вчителів міста, на яких обговорено питання організації навчання в школах. А вже 5 грудня сіло за парти трьох народних, двох горожанських шкіл і однієї гімназії понад 2300 дітей. Вони одержали змогу вчитися рідною мовою. У семінарії було розпочато підготовку вчителів початкових шкіл. На початку 1945 року група вчителів Ужгорода в складі делегації педагогів Закарпаття відвідала Київ, де ознайомилася з радянською системою народної освіти.
Почало налагоджуватися культурне життя. Відновили роботу кінотеатри, на екранах демонструвалися радянські фільми. Вони користувалися успіхом серед глядачів. Визначною культурною подією стали гастролі Державного українського ансамблю пісні і танцю. В травні 1945 року в Ужгороді відбулася перша олімпіада художньої самодіяльності краю, в якій взяло участь понад 1200 чоловік.
З глибокою вдячністю за визволення ужгородці організували допомогу Червоній Армії. На підприємствах виконувалися воєнні замовлення, у госпіталях жінки доглядали поранених воїнів, збирали подарунки для фронтовиків. Учні середніх шкіл виступали з концертами художньої самодіяльності у військових частинах. В кінці січня 1945 року делегація трудящих Ужгорода, очолювана головою Народного комітету С. М. Стасєвим, виїжджала на фронт до воїнів 875-го Ужгородського самохідно-артилерійського полку. Делегація вручила полку бронзовий барельєф із зображенням герба міста і старовинної Ужгородської фортеці та подарунки від трудящих.
Символом вдячності мешканців Ужгорода і краю Червоній Армії та увічнення пам'яті героїв, що полягли в боях за визволення Закарпатської України, було створення меморіального кладовища та спорудження пам'ятника-монумента. Відкриття кладовища відбулося 22 липня 1945 року. Багатотисячні колони трудящих Ужгорода і навколишніх сіл прийшли до пам'ятника загиблим воїнам Червоної Армії. Сюди прибули також командуючий Четвертим Українським фронтом генерал армії А. І. Єременко, начальник Політуправління фронту генерал-майор Л. І. Брежнєв. До підніжжя пам'ятника було покладено вінок від ЦК ВКП(б) і Радянського уряду, вінки і квіти від трудящих Закарпаття.
З нагоди підписання Договору між СРСР і Чехословаччиною про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною З0 червня 1945 року в Ужгороді відбулася грандіозна демонстрація трудящих. Всі промовці, які виступали, від імені всього населення міста і краю висловлювали подяку Радянському уряду за визволення і возз'єднання закарпатської землі з Радянською Україною. У листі на ім'я уряду Української РСР, прийнятому на мітингу, громадяни Ужгорода писали: «Віднині Закарпатська Україна - складова і невід'ємна частина Великої України. Історична несправедливість ліквідована. Ми безмежно раді, що в складі Радянської України ми разом з народами Радянського Союзу впевнено йдемо до сяючих вертим щасливого радісного життя, доможемось нашого економічного і національно- культурного процвітання».
В братній сім'ї радянських народів трудящі Ужгорода відчули справжнє щастя і з великим натхненням приступили до відродження свого міста. В першу річницю їшзполепня від фашизму в Ужгороді вже працювало 13 заводів. Тоді це були переважно невеликі підприємства з незначною кількістю робітників. За своїм технічним рівнем вони були ще відсталими, мали напівкустарний характер. Постало питання про корінну реконструкцію в промисловості міста. В цій справі братерську допомогу подали ужгородцям підприємства Радянського Союзу. З Москви надходили екскаватори, автобуси, з Горького - вантажні автомашини, з Ленінграда - електроприлади, з Баку - нафтопродукти. Водночас до Ужгорода прибуло 350 спеціалістів різних кваліфікацій. Все це допомогло переозброїти підприємства і забезпечити їх кадрами, що позитивно позначилось на виробничому процесі. Більше продукції стали виробляти фанерно-меблевий комбінат (колишня фабрика «Мундус»), макаронна фабрика, цегельно-черепичні заводи.
Влітку 1946 року, напередодні першої Ужгородської міської партійної конференції КП(б)У, були введені в дію промкомбінат, швейно-взуттєва фабрика. Партійна конференція поставила перед комуністами завдання розгорнути виховну роботу серед трудящих міста і зосередити їхню енергію на підвищенні продуктивності праці, на прискоренні темпів перебудови промислових підприємств. Поряд з реконструкцією старих фабрик і заводів, технічним оснащенням розгорталося будівництво нових підприємств.
Ужгород
Сторінка 13 з 20
Однією з складних проблем, що постала перед органами народної влади, було забезпечення населення хлібом та іншими продуктами. Червона Армія допомогла і в цьому. Радянське командування фронту передало жителям міста 250 тонн зерна, багато цукру, консервів, крупи тощо. Сім'ї В листопаді 1944 року відбулися збори вчителів міста, на яких обговорено питання організації навчання в школах. А вже 5 грудня сіло за парти трьох народних, двох горожанських шкіл і однієї гімназії понад 2300 дітей. Вони одержали змогу вчитися рідною мовою. У семінарії було розпочато підготовку вчителів початкових шкіл. На початку 1945 року група вчителів Ужгорода в складі делегації педагогів Закарпаття відвідала Київ, де ознайомилася з радянською системою народної освіти.
Почало налагоджуватися культурне життя. Відновили роботу кінотеатри, на екранах демонструвалися радянські фільми. Вони користувалися успіхом серед глядачів. Визначною культурною подією стали гастролі Державного українського ансамблю пісні і танцю. В травні 1945 року в Ужгороді відбулася перша олімпіада художньої самодіяльності краю, в якій взяло участь понад 1200 чоловік.
З глибокою вдячністю за визволення ужгородці організували допомогу Червоній Армії. На підприємствах виконувалися воєнні замовлення, у госпіталях жінки доглядали поранених воїнів, збирали подарунки для фронтовиків. Учні середніх шкіл виступали з концертами художньої самодіяльності у військових частинах. В кінці січня 1945 року делегація трудящих Ужгорода, очолювана головою Народного комітету С. М. Стасєвим, виїжджала на фронт до воїнів 875-го Ужгородського самохідно-артилерійського полку. Делегація вручила полку бронзовий барельєф із зображенням герба міста і старовинної Ужгородської фортеці та подарунки від трудящих.
Символом вдячності мешканців Ужгорода і краю Червоній Армії та увічнення пам'яті героїв, що полягли в боях за визволення Закарпатської України, було створення меморіального кладовища та спорудження пам'ятника-монумента. Відкриття кладовища відбулося 22 липня 1945 року. Багатотисячні колони трудящих Ужгорода і навколишніх сіл прийшли до пам'ятника загиблим воїнам Червоної Армії. Сюди прибули також командуючий Четвертим Українським фронтом генерал армії А. І. Єременко, начальник Політуправління фронту генерал-майор Л. І. Брежнєв. До підніжжя пам'ятника було покладено вінок від ЦК ВКП(б) і Радянського уряду, вінки і квіти від трудящих Закарпаття.
З нагоди підписання Договору між СРСР і Чехословаччиною про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною З0 червня 1945 року в Ужгороді відбулася грандіозна демонстрація трудящих. Всі промовці, які виступали, від імені всього населення міста і краю висловлювали подяку Радянському уряду за визволення і возз'єднання закарпатської землі з Радянською Україною. У листі на ім'я уряду Української РСР, прийнятому на мітингу, громадяни Ужгорода писали: «Віднині Закарпатська Україна - складова і невід'ємна частина Великої України. Історична несправедливість ліквідована. Ми безмежно раді, що в складі Радянської України ми разом з народами Радянського Союзу впевнено йдемо до сяючих вертим щасливого радісного життя, доможемось нашого економічного і національно- культурного процвітання».
В братній сім'ї радянських народів трудящі Ужгорода відчули справжнє щастя і з великим натхненням приступили до відродження свого міста. В першу річницю їшзполепня від фашизму в Ужгороді вже працювало 13 заводів. Тоді це були переважно невеликі підприємства з незначною кількістю робітників. За своїм технічним рівнем вони були ще відсталими, мали напівкустарний характер. Постало питання про корінну реконструкцію в промисловості міста. В цій справі братерську допомогу подали ужгородцям підприємства Радянського Союзу. З Москви надходили екскаватори, автобуси, з Горького - вантажні автомашини, з Ленінграда - електроприлади, з Баку - нафтопродукти. Водночас до Ужгорода прибуло 350 спеціалістів різних кваліфікацій. Все це допомогло переозброїти підприємства і забезпечити їх кадрами, що позитивно позначилось на виробничому процесі. Більше продукції стали виробляти фанерно-меблевий комбінат (колишня фабрика «Мундус»), макаронна фабрика, цегельно-черепичні заводи.
Влітку 1946 року, напередодні першої Ужгородської міської партійної конференції КП(б)У, були введені в дію промкомбінат, швейно-взуттєва фабрика. Партійна конференція поставила перед комуністами завдання розгорнути виховну роботу серед трудящих міста і зосередити їхню енергію на підвищенні продуктивності праці, на прискоренні темпів перебудови промислових підприємств. Поряд з реконструкцією старих фабрик і заводів, технічним оснащенням розгорталося будівництво нових підприємств.