Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Природа Закарпаття з його гірським рельєфом, великою кількістю річок, ба
гатою рослинністю зумовлює різноманітний тваринний світ. Тут зустрічаються 63 види звірів - дикі кабани, ведмеді, лисиці, вовки, борсуки, козулі, куниці, рисі, видри та інші. Окреме місце займають олені, що становлять окрасу Карпатських гір. На території області є понад 180 видів птахів, з них близько третини осілі. Здебільшого водяться глухарі, тетереви, дятли, рябчики, сірі куріпки, чижі, зозулі, пугачі, фазани, дрозди. В лісах живуть ще орли, коршуни, бекаси, соколи. У ріках і озерах є багато прісноводної риби. Найціннішими є форель, харіус. В області створено 14 спеціальних форелевих заводів, де вирощується молодняк для зарибнення гірських річок.
Територія Закарпаття була заселена з давніх-давен. Підтвердженням цього є окремі знахідки часів пізнього палеоліту. Численні стоянки племен і поодинокі знахідки нового кам'яного віку виявлені в багатьох місцях області - від кордону з Словаччиною до Білої Тиси.
Особливе місце в Закарпатській області посідають археологічні пам'ятки матеріальної культури бронзового віку (II-І тисячоліття до н. е.). Крім поселень і могильників, виявлено понад 140 скарбів бронзових виробів. Вони свідчать про високий розвиток бронзоливарного виробництва у Верхньому Потиссі в кінці II - на початку І тисячоліття до н. е.
Біля Мукачевого (Галіш-Ловачка) знайдено понад 1000 сільськогосподарських та побутових виробів із заліза, в т. ч. наральники, молотки, серпи, ножиці, наконечники списів та ін. Нещодавно археологічна експедиція Інституту археології АН УРСР відкрила в районі с. Дякового в Новому Клиновому залізоливарний центр III-І століть до н. е. Тут знайдено 10 залізоливарних горнів, понад 100 металургійних конгломератів вагою до 80 кг кожний. За своїми розмірами Новоклинівський центр є другим у Європі після відомого центру в Польщі у Свєнтокрижцьких горах. Археологічні знахідки свідчать, що протягом І тисячоліття до н. е. Закарпаття було центром залізоробної справи.
Серед археологічних пам'яток першої половини І тисячоліття н. е. на Закарпатті широко відомі карпатські кургани. Вчені встановили, що їх залишили предки слов'янських племен білих хорватів. Археологічні пам'ятки Закарпаття незаперечно доводять культурну і етнічну єдність місцевого населення з населенням Подніпров'я і Прикарпаття, що вже існувала на початку І тисячоліття нашої ери.
Десь у другій половині VI століття н. е. в Прикарпатті створився східнослов'янський політичний союз, до нього входили і слов'янські племена, які жили на південному заході за Карпатським хребтом. В IX-X століттях на закарпатських землях існувало східнослов'янське князівство білих хорватів, яке тяжіло до могутньої давньоруської держави - Київської Русі. В старовинних літописах згадується про похід князя Олега в 906 році на Царгород. В цьому поході брали участь і білі хорвати - предки закарпатських українців.
У кінці IX - на початку X століття через Верецький перевал і Трансільванію в межі слов'янських князівств, які займали територію навколо Ужгородського та Боржавського укріплених городищ, почали просуватись угорські племена. Місцеве слов'янське населення на чолі з князем Лаборцем, який за легендами заснував Ужгородський замок, чинило їм героїчний опір. Під час цієї боротьби загинула вся дружина і сам князь Лаборець.
Після важкого походу угорці зупинилися біля Мукачевого, де відпочивали 40 днів, а потім стали просуватись далі на південь, в Придунайську низовину. Розрізнені угорські племена тоді не змогли поширити свою владу на закарпатські землі, які ще в першій половині XI століття входили до складу Київської Русі. Тільки в другій половині XI століття частина Закарпаття була загарбана угорськими феодалами. Решта цих земель ще і в першій половині XIII століття входила до Галицько-Волинського князівства. Це стверджують і т. зв. засічні лінії, що проходили (як кордони Угорщини) лише по південній частині Закарпаття понад Тисою і Латорицею. І лише після розпаду Галицько-Волинського князівства Угорщина повністю оволоділа Закарпаттям.
На закарпатські землі не раз нападали половці. В 1086 році їх орди під проводом хана Кутеска дійшли до Ужгорода. Та населення краю героїчно захищалося. Половцям так і не вдалося взяти Ужгородський замок.
Захопивши Закарпаття, угорські королі перетворили його в свій домен і роздавали тут маєтки своїм васалам, на військову силу яких вони спиралися. Внаслідок цього посилювалась економічна і політична влада феодалів, розширювались їхні володіння. Одночасно королі відбирали землі у тих феодалів, які виступали проти їхньої влади. В силу цих обставин окремі частини Закарпаття нерідко переходили з рук у руки. В XIII столітті на Закарпатті одержали маєтки багаті роди Гунт-Пазманів (пізніше - Уйгелі), Рейнольда (Розгоні) і ряд інших представників аристократичної знаті. В
Закарпатська область
Сторінка 2 з 40
опідзолені, дерново-глейові і дерново-середньопідзолисті. Ці грунти родючі і використовуються для землеробства.Природа Закарпаття з його гірським рельєфом, великою кількістю річок, ба
Територія Закарпаття була заселена з давніх-давен. Підтвердженням цього є окремі знахідки часів пізнього палеоліту. Численні стоянки племен і поодинокі знахідки нового кам'яного віку виявлені в багатьох місцях області - від кордону з Словаччиною до Білої Тиси.
Особливе місце в Закарпатській області посідають археологічні пам'ятки матеріальної культури бронзового віку (II-І тисячоліття до н. е.). Крім поселень і могильників, виявлено понад 140 скарбів бронзових виробів. Вони свідчать про високий розвиток бронзоливарного виробництва у Верхньому Потиссі в кінці II - на початку І тисячоліття до н. е.
Біля Мукачевого (Галіш-Ловачка) знайдено понад 1000 сільськогосподарських та побутових виробів із заліза, в т. ч. наральники, молотки, серпи, ножиці, наконечники списів та ін. Нещодавно археологічна експедиція Інституту археології АН УРСР відкрила в районі с. Дякового в Новому Клиновому залізоливарний центр III-І століть до н. е. Тут знайдено 10 залізоливарних горнів, понад 100 металургійних конгломератів вагою до 80 кг кожний. За своїми розмірами Новоклинівський центр є другим у Європі після відомого центру в Польщі у Свєнтокрижцьких горах. Археологічні знахідки свідчать, що протягом І тисячоліття до н. е. Закарпаття було центром залізоробної справи.
Серед археологічних пам'яток першої половини І тисячоліття н. е. на Закарпатті широко відомі карпатські кургани. Вчені встановили, що їх залишили предки слов'янських племен білих хорватів. Археологічні пам'ятки Закарпаття незаперечно доводять культурну і етнічну єдність місцевого населення з населенням Подніпров'я і Прикарпаття, що вже існувала на початку І тисячоліття нашої ери.
Десь у другій половині VI століття н. е. в Прикарпатті створився східнослов'янський політичний союз, до нього входили і слов'янські племена, які жили на південному заході за Карпатським хребтом. В IX-X століттях на закарпатських землях існувало східнослов'янське князівство білих хорватів, яке тяжіло до могутньої давньоруської держави - Київської Русі. В старовинних літописах згадується про похід князя Олега в 906 році на Царгород. В цьому поході брали участь і білі хорвати - предки закарпатських українців.
У кінці IX - на початку X століття через Верецький перевал і Трансільванію в межі слов'янських князівств, які займали територію навколо Ужгородського та Боржавського укріплених городищ, почали просуватись угорські племена. Місцеве слов'янське населення на чолі з князем Лаборцем, який за легендами заснував Ужгородський замок, чинило їм героїчний опір. Під час цієї боротьби загинула вся дружина і сам князь Лаборець.
Після важкого походу угорці зупинилися біля Мукачевого, де відпочивали 40 днів, а потім стали просуватись далі на південь, в Придунайську низовину. Розрізнені угорські племена тоді не змогли поширити свою владу на закарпатські землі, які ще в першій половині XI століття входили до складу Київської Русі. Тільки в другій половині XI століття частина Закарпаття була загарбана угорськими феодалами. Решта цих земель ще і в першій половині XIII століття входила до Галицько-Волинського князівства. Це стверджують і т. зв. засічні лінії, що проходили (як кордони Угорщини) лише по південній частині Закарпаття понад Тисою і Латорицею. І лише після розпаду Галицько-Волинського князівства Угорщина повністю оволоділа Закарпаттям.
На закарпатські землі не раз нападали половці. В 1086 році їх орди під проводом хана Кутеска дійшли до Ужгорода. Та населення краю героїчно захищалося. Половцям так і не вдалося взяти Ужгородський замок.
Захопивши Закарпаття, угорські королі перетворили його в свій домен і роздавали тут маєтки своїм васалам, на військову силу яких вони спиралися. Внаслідок цього посилювалась економічна і політична влада феодалів, розширювались їхні володіння. Одночасно королі відбирали землі у тих феодалів, які виступали проти їхньої влади. В силу цих обставин окремі частини Закарпаття нерідко переходили з рук у руки. В XIII столітті на Закарпатті одержали маєтки багаті роди Гунт-Пазманів (пізніше - Уйгелі), Рейнольда (Розгоні) і ряд інших представників аристократичної знаті. В