Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Багате Закарпаття і на архітектурні пам'ятки. Одні з них збереглися до наших днів, від інших лишилися тільки руїни. Серед найвизначніших
пам'яток є Ужгородський замок, заснований у ХІІІ столітті. В 1653-1698 pp. він був докорінно перебудований і в такому вигляді зберігся дотепер. Споруджений у стилі середньовічних замків, він є найдавнішим зразком фортифікаційної архітектури на Україні. Своєрідними пам'ятками Закарпаття є також Мукачівський замок, подібний до Острозького укріплення Ровенської області, та Невицький замок, який за своєю
архітектурною будовою нагадував новгородські та псковські фортеці.
Руками трудящих у XIV-XVIII століттях будувалися розкішні поміщицькі і графські палаци у Виноградові, Чинадієвому, Береговому, Довгому та інших містах і селах Закарпаття. В залежності від смаків феодалів вони споруджувалися в найрізноманітніших стилях.
У краї розвивалася і церковно-храмова архітектура. Українське населення Верховини будувало дерев'яні церкви. Вони становлять чудові пам'ятки народної архітектури.
З давніх часів до наших днів збереглися кам'яні пам'ятки католицького церковного будівництва. Такими є відома Горянська ротонда на околиці Ужгорода з XIІ століття. Давніми спорудами є також костьоли у Виноградові, Береговому, Чорнотисові, Вишковому, Струмківці, каплиця в Мукачевому. У стилі барокко побудовані Радванський (1620 рік) та Ужгородський (1757 рік) костьоли. Щоправда, східнослов'янського впливу тут було дуже мало, одначе їх будували робочі руки корінного населення, тому їх можна віднести до здобутків культури закарпатських українців.
Національний колорит більше зберігся в дерев'яному храмовому будівництві, що має особливо тісні зв'язки з подібною архітектурою східних українських поселень та Росії. Так, у селищі Ясиня Рахівського району досі стоять Струківська п'ятизрубова хрестоподібна церква та Петропавлівська церква у присілку Ясині. Зразки таких церковних споруд зустрічаються на півночі СРСР, зокрема у Вологодській області та Карельській АРСР.
У гірській місцевості будувалися шатрові тризрубові багатоярусні церкви. Цей тип давньої архітектури вважають найоригінальнішим і найціннішим за суто місцевими українськими ознаками. Такі дерев'яні споруди XVIII століття є у селах Верхньому Студеному Міжгірського району та Перехресному Воловецького району, Сухому, Кострині, Ужку і Вишці Великоберезнянського району.
В XVII і XVIII століттях готичний та барокковий стилі почали інтенсивно проникати у дерев'яну архітектуру Закарпаття. Прикладами цього є Михайлівський храм у селі Крайпиковому, церкви у селах Даниловому, Стеблівці, Сокирниці і Олександрівці. Іноді церкви являли дивне поєднання різних типів і стилів. Зразком поєднання шатрового і бароккового стилів є перенесена до Мукачевого церква з гірського села Щелєстового, що була збудована в 1777 р. без жодного гвіздка. Такі чудові витвори народного мистецтва на Закарпатті зустрічаються часто.
Шатрові, бароккові та готичні храми прикрашені народною закарпатською різьбою. Ззовні це видно на вікнах, одвірках, вуглах, підпорках тощо. Всередині - це іконостас, підсвічники, підставки, на яких поряд з кривульками, клинцями, зубчиками є зображення різних фігур і рослин. Найщедріше оздоблювався іконостас: різьбою виноградної лози, що вилася по стовпцях впереміж з листям і гронами плодів.
Верховинське населення уміло прикрашало різьбою не тільки храми, але й свої оселі. Ще й дотепер збереглися давні хати та різні предмети домашнього вжитку, які вражають своєю витонченістю і майстерністю. Це різьблені декоративні стовпина ганках, одвірки, сволоки, столи, стільці, куделі, скрині, мисники, полички, ложки. Вони прикрашені своєрідними давньослов'янськими орнаментами у вигляді різнокольорових цяток, хвилястих, зазубрених і прямих ліній тощо.
Оригінальним є одяг українського населення Закарпаття, який і до наших днів зберіг свою самобутність. Жінки одягалися гарно, носили вишиті сорочки з білого полотна, плахту або спідницю, підперізувалися плетеним кольоровим поясом. На ногах,
як і в чоловіків, були вовняні панчохи та майстерно
зроблені з шкіри постоли. Чоловіки носили також білі полотняні сорочки-вишиванки, вузькі полотняні штани, а зимою вовняні холошні з доморобного сукна. Зимовим одягом для всіх служила гуня й сіряк, буденні і святкові «киптарі», які досить старанно оздоблювалися всілякими прикрасами. Щодо вишивок майже кожне село мало свої особливості. Загальний характер їх був подібний до вишивок на Покутті, Поділлі, Волині, Поліссі й Придніпров'ї України. Фабричне вбрання з різних соціально-економічних причин вживалося в горах дуже мало.
Закарпатська область
Сторінка 9 з 40
ужгородський хор «Гармонія» довго гриміла по всій Угорщині навіть після смерті його організатора і диригента.Багате Закарпаття і на архітектурні пам'ятки. Одні з них збереглися до наших днів, від інших лишилися тільки руїни. Серед найвизначніших
архітектурною будовою нагадував новгородські та псковські фортеці.
Руками трудящих у XIV-XVIII століттях будувалися розкішні поміщицькі і графські палаци у Виноградові, Чинадієвому, Береговому, Довгому та інших містах і селах Закарпаття. В залежності від смаків феодалів вони споруджувалися в найрізноманітніших стилях.
У краї розвивалася і церковно-храмова архітектура. Українське населення Верховини будувало дерев'яні церкви. Вони становлять чудові пам'ятки народної архітектури.
З давніх часів до наших днів збереглися кам'яні пам'ятки католицького церковного будівництва. Такими є відома Горянська ротонда на околиці Ужгорода з XIІ століття. Давніми спорудами є також костьоли у Виноградові, Береговому, Чорнотисові, Вишковому, Струмківці, каплиця в Мукачевому. У стилі барокко побудовані Радванський (1620 рік) та Ужгородський (1757 рік) костьоли. Щоправда, східнослов'янського впливу тут було дуже мало, одначе їх будували робочі руки корінного населення, тому їх можна віднести до здобутків культури закарпатських українців.
Національний колорит більше зберігся в дерев'яному храмовому будівництві, що має особливо тісні зв'язки з подібною архітектурою східних українських поселень та Росії. Так, у селищі Ясиня Рахівського району досі стоять Струківська п'ятизрубова хрестоподібна церква та Петропавлівська церква у присілку Ясині. Зразки таких церковних споруд зустрічаються на півночі СРСР, зокрема у Вологодській області та Карельській АРСР.
У гірській місцевості будувалися шатрові тризрубові багатоярусні церкви. Цей тип давньої архітектури вважають найоригінальнішим і найціннішим за суто місцевими українськими ознаками. Такі дерев'яні споруди XVIII століття є у селах Верхньому Студеному Міжгірського району та Перехресному Воловецького району, Сухому, Кострині, Ужку і Вишці Великоберезнянського району.
В XVII і XVIII століттях готичний та барокковий стилі почали інтенсивно проникати у дерев'яну архітектуру Закарпаття. Прикладами цього є Михайлівський храм у селі Крайпиковому, церкви у селах Даниловому, Стеблівці, Сокирниці і Олександрівці. Іноді церкви являли дивне поєднання різних типів і стилів. Зразком поєднання шатрового і бароккового стилів є перенесена до Мукачевого церква з гірського села Щелєстового, що була збудована в 1777 р. без жодного гвіздка. Такі чудові витвори народного мистецтва на Закарпатті зустрічаються часто.
Шатрові, бароккові та готичні храми прикрашені народною закарпатською різьбою. Ззовні це видно на вікнах, одвірках, вуглах, підпорках тощо. Всередині - це іконостас, підсвічники, підставки, на яких поряд з кривульками, клинцями, зубчиками є зображення різних фігур і рослин. Найщедріше оздоблювався іконостас: різьбою виноградної лози, що вилася по стовпцях впереміж з листям і гронами плодів.
Верховинське населення уміло прикрашало різьбою не тільки храми, але й свої оселі. Ще й дотепер збереглися давні хати та різні предмети домашнього вжитку, які вражають своєю витонченістю і майстерністю. Це різьблені декоративні стовпина ганках, одвірки, сволоки, столи, стільці, куделі, скрині, мисники, полички, ложки. Вони прикрашені своєрідними давньослов'янськими орнаментами у вигляді різнокольорових цяток, хвилястих, зазубрених і прямих ліній тощо.
Оригінальним є одяг українського населення Закарпаття, який і до наших днів зберіг свою самобутність. Жінки одягалися гарно, носили вишиті сорочки з білого полотна, плахту або спідницю, підперізувалися плетеним кольоровим поясом. На ногах,
як і в чоловіків, були вовняні панчохи та майстерно
зроблені з шкіри постоли. Чоловіки носили також білі полотняні сорочки-вишиванки, вузькі полотняні штани, а зимою вовняні холошні з доморобного сукна. Зимовим одягом для всіх служила гуня й сіряк, буденні і святкові «киптарі», які досить старанно оздоблювалися всілякими прикрасами. Щодо вишивок майже кожне село мало свої особливості. Загальний характер їх був подібний до вишивок на Покутті, Поділлі, Волині, Поліссі й Придніпров'ї України. Фабричне вбрання з різних соціально-економічних причин вживалося в горах дуже мало.