Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Закарпатська область

Досить розвиненим на Закарпатті було ткацьке ремесло, особливо декоративне. Ткали довгі вузькі рушники, рядна-верети, обруси для загортання цінних речей і молитовників, покривала для хліба, запаски,
бесаги, тайстри і навіть простенькі килими з вовни.
Гостра класова боротьба в Угорщині в першій половині XIX століття приско­рила початок буржуазної революції 1848-1849 років, в якій брали участь і народні маси Закарпаття. Програма політичних та соціальних перетворень, прийнята буржуазним революційним урядом у Пешті 11 і 12 березня 1848 року, стала відомою в Ужгороді та Мукачевому вже через тиждень. 27 березня Ужгород у святковому вбранні відзначав оголошення волі. 2 травня революційно настроєні народні маси визволили з казематів Мукачівського замку політичних в'язнів, які томилися там багато років. Селяни з великою радістю зустріли звістку про відміну кріпацтва і відмовлялися відробляти панщину. Але поміщики не хотіли поступитися народним масам. Це привело в 1849 році до масового заворушення селян на Закарпатті. Вес­ною почалося повстання в Голятині, Торуні, Верхньому Студеному, Келечині, Пилинці та інших селах Мармароської жупи. У донесенні попа С. Устяновича гово­рилося, що «вся Верховина перейшла до рук революціонерів». Коли революційні заклики Ш. Петефі донеслись до Закарпаття, пригноблені маси та передова частина інтелігенції краю одностайно підтримали революцію. Населення домагалося відкриття шкіл з рідною мовою викладання, вищих навчальних закладів, допуску українців у державні органи, командний склад армії тощо. Місцева ж закарпато-українська буржуазія виступала проти революційних перетворень і прагнула лише об'єднати Закарпаття з українськими галицькими землями в складі австрійської монархії. Інша частина т. зв. «москвофільської» буржуазної інтелігенції краю на чолі з А. Добрянським захоплено вітала прихід до Угорщини російської армії, надісланої сюди царем для придушення революції.
Революція 1848-1849 pp. в Угорщині перелякала не тільки австрійського імператора, але й реакційні сили країни. Саме вони й звернулися до російського царя, Миколи І з петицією про військову допомогу. Боячись, що революція може перекинутись і в Росію, Микола І послав свою армію для придушення повсталих народних мас.
Ці контрреволюційні дії російського царизму, як відомо, В. І. Ленін затавру­вав ганьбою. Володимир Ілліч писав, що це була змова «...королів, які виконували роль катів, коли вони душили угорську революцію».
Угорські революційні війська, сподіваючись, що армія Миколи І буде насту­пати через Верецький перевал, укріпили підступи до нього. В багатьох вузьких ущелинах на шляху Мукачеве - Нижні Ворота вони перекопали дорогу широкими й глибокими ровами, зробили величезні завали з кам'яних брил і вікових дерев. В замаскованих місцях були поставлені батареї, а стіни ущелин - укріплені.
Та війська Миколи І ввійшли на територію Угорщини через Дукельський пе­ревал і попрямували на південь на допомогу урядові австрійської монархії. Після капітуляції угорського революційного війська під командуванням Гергея російська армія повернулася додому. Просувалася вона через Дебрецин, Берегове, Мукачеве, Верецький перевал. Мукачівський гарнізон у складі 400 чоловік з 20 гарма­тами, який успішно до цього відбивав атаки австрійської армії, у серпні 1849 року без бою здався російським військам.
Незважаючи на те, що російська армія виконувала функцію душителя рево­люції, в її рядах знайшлося багато демократично настроєних офіцерів і солдатів, які з великою симпатією поставились до революційних бїйців-угорців, українців, словаків. Сучасники писали, що російські офіцери «ставились з братерським спів­чуттям до угорських справ, народних героїв і їх патріотизм підносили до небес...». Закарпатський письменник І. А. Сільвай - очевидець тих подій - у своїх спога­дах підкреслював, що між солдатами з Росії, України і населенням Закарпаття швидко встановились дружні відносини. «Всі вони [закарпатці - ред.] твердили одне, що вони вільно розмовляють з москалями і без затруднень розуміють їх мову... Виходило, що вони однієї з нами мови і віри». Усвідомлення національної спільності з росіянами і східними українцями справляло великий моральний вплив на трудящих Закарпаття, надихало їх на боротьбу проти соціального і національного поневолення, зміцнювало почуття єдності з братами по ту сторону Карпат.
Незважаючи на те, що революція в Угорщині була жорстоко придушена, вона мала велике політичне значення. Важливим наслідком її була ліквідація кріпацтва, що сприяло дальшому розвитку більш прогресивних капіталістичних відносин.
Соціально-економічне становище трудящих Закарпаття під владою іноземних загарбників не поліпшилося і після реформи 1848 року. Від панщини звільнялась лише частина селянства, а решта й далі залишалась під поміщицьким гнітом. Без­перервно зменшувалося селянське землекористування. В 1851 році близько 70 проц. селян в Ужанському і


Cучасна карта - Закарпатська область