Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
грошову компенсацію. Одному лише німецькому графу Шенборну припало 689 810 форинтів «відшкодування», українському поміщику І. Ліпчею - 1830 форинтів.
Цю компенсацію повинні були сплатити самі селяни у формі додаткового податку, який збирала держава.
Угорський буржуазний уряд здійснював таку аграрну політику, яка відповідала інтересам великих землевласників. На основі урбаріального патенту від 2 березня 1853 року було проведено розмежування урбаріальних лісів і пасовиськ від поміщицьких та зведення в один масив земель селянських господарств. Це «землевпорядкування» проводилось так, що найкращі ділянки дістались поміщикам, а сільські трударі були витіснені «на горби і неврожайні землі» і втрачали значну кількість угідь. Недарма селяни цілими громадами скаржились королю на грабіжницький характер комасації.
Одночасно з комасацією проводилось виявлення «зайвих» земель. По суті це були ті угіддя, що їх освоїли селяни ще до 1848 року. Тоді за них вони відбували і панщину. Тепер такі землі переходили у власність поміщика або викуплялись селянами.
У зв'язку з грабіжницьким проведенням комасації зростало невдоволення трудящих, в багатьох селах Закарпаття стихійно спалахували заворушення. Нерідко селяни забороняли державним службовцям міряти їхні землі, проганяли їх із сіл.
Активними помічниками властей у проведенні комасації були уніатські попи. На цьому грунті селяни виступали і проти них. Були випадки, коли селяни ряду сіл Ужанщини відмовлялись заготовляти і вивозити дрова для казенної домінії. Цим самим, як скаржились урядовці, вони ігнорували державні закони.
Ліквідація кріпацтва сприяла розвиткові капіталістичних відносин на Закарпатті. На селах з'явилося багато дешевих робочих рук. Це, а також наявність дешевої сировини і зростання попиту на різні господарчі речі і фабричні вироби, спонукало деяких підприємців, розвивати окремі галузі промисловості. Колишні феодали теж почали вкладати свої кошти у промислове виробництво. Внаслідок цього розгорнулося будівництво фабрик і заводів. Одночасно старі мануфактури (Солотвинські копальні та інші) перетворювались у фабрично-заводські підприємства.
З розвитком промисловості йшов процес формування робітничого класу на Закарпатті. Робітничі маси поповнювались за рахунок розорених селян і ремісників.
Величезні природні ресурси Закарпаття - ліси, корисні копалини приваблювали сюди не тільки місцевих, але й іноземних капіталістів. Уже в 1850-1860 pp. виникали підприємства но первинній обробці древесної та іншої сировини. Лісопильні будівельні матеріали в основному вивозилися в Угорщину.
Починаючи з 1850-х років розгортається досить значний на ті часи розвиток металообробної промисловості. В 1850-i860 pp. працювало 13 металообробних підприємств. В цих же роках створюється і ряд підприємств по виготовленню скла, по видобутку і обробці галуну, андезиту, мармуру, глин. У 1865 році в селі Ільниці було відкрито невелику штольню по добуванню лігніту. Пізніше дрібні шахти виникли у Вишковому, Великому Раківці, Нижній Кучаві.
Однак всі ці підприємства були ще примітивні і не завжди витримували сильних конкурентів.
Економічна криза, яка почалася у 1873 році, відбилась і на Австро-Угорщині. Від неї постраждала і слабо розвинута промисловість Закарпаття. Ряд металообробних підприємств було закрито (в Білому Потоці, Тур'їх Реметах, Анталовцях), різко зменшилась кількість робітників.
У другій половині XIX століття продовжувала розвиватись лісообробна промисловість. В 1868 році було збудовано і перший на Закарпатті і в Угорщині лісохімічний завод у Великому Бичкові. В 1880 році було побудовано лісохімічний завод у Тур'я Бистрій, а в 1893 році - у Перечині. Ці заводи орендували великі державні лісові масиви на Верховині. В 1894 році на Закарпатті нараховувалось вже 4 державні парові лісопильні і 16 водяних тартаків. На державних лісозаготівлях і лісопильнях працювало 8400 сезонних і постійних робітників. З'являються і перші фабрики по виготовленню меблів (Липецька Поляна, Ужгород) та ряд інших підприємств.
В цей же час на Закарпатті діяли невеликі підприємства по переробці сільськогосподарської сировини: парові млини, кілька горілчаних і один пивоварний заводи тощо. В кінці XIX століття відкрилася тютюнова фабрика у Мукачевому.
Однак колоніальна політика угорського буржуазного уряду не лише гальмувала розвиток промисловості на Закарпатті, але й приводила нерідко до закриття вже існуючих підприємств або до переміщення їх в Угорщину. Ось
Закарпатська область
Сторінка 11 з 40
понад 86 проц. в Угочанському комітетах одержало менше половини дореформеиого наділу. Одночасно за втрачені феодальні повинності і побори з селян поміщики Закарпаття одержували з державної казни велику Цю компенсацію повинні були сплатити самі селяни у формі додаткового податку, який збирала держава.
Угорський буржуазний уряд здійснював таку аграрну політику, яка відповідала інтересам великих землевласників. На основі урбаріального патенту від 2 березня 1853 року було проведено розмежування урбаріальних лісів і пасовиськ від поміщицьких та зведення в один масив земель селянських господарств. Це «землевпорядкування» проводилось так, що найкращі ділянки дістались поміщикам, а сільські трударі були витіснені «на горби і неврожайні землі» і втрачали значну кількість угідь. Недарма селяни цілими громадами скаржились королю на грабіжницький характер комасації.
Одночасно з комасацією проводилось виявлення «зайвих» земель. По суті це були ті угіддя, що їх освоїли селяни ще до 1848 року. Тоді за них вони відбували і панщину. Тепер такі землі переходили у власність поміщика або викуплялись селянами.
У зв'язку з грабіжницьким проведенням комасації зростало невдоволення трудящих, в багатьох селах Закарпаття стихійно спалахували заворушення. Нерідко селяни забороняли державним службовцям міряти їхні землі, проганяли їх із сіл.
Активними помічниками властей у проведенні комасації були уніатські попи. На цьому грунті селяни виступали і проти них. Були випадки, коли селяни ряду сіл Ужанщини відмовлялись заготовляти і вивозити дрова для казенної домінії. Цим самим, як скаржились урядовці, вони ігнорували державні закони.
Ліквідація кріпацтва сприяла розвиткові капіталістичних відносин на Закарпатті. На селах з'явилося багато дешевих робочих рук. Це, а також наявність дешевої сировини і зростання попиту на різні господарчі речі і фабричні вироби, спонукало деяких підприємців, розвивати окремі галузі промисловості. Колишні феодали теж почали вкладати свої кошти у промислове виробництво. Внаслідок цього розгорнулося будівництво фабрик і заводів. Одночасно старі мануфактури (Солотвинські копальні та інші) перетворювались у фабрично-заводські підприємства.
З розвитком промисловості йшов процес формування робітничого класу на Закарпатті. Робітничі маси поповнювались за рахунок розорених селян і ремісників.
Величезні природні ресурси Закарпаття - ліси, корисні копалини приваблювали сюди не тільки місцевих, але й іноземних капіталістів. Уже в 1850-1860 pp. виникали підприємства но первинній обробці древесної та іншої сировини. Лісопильні будівельні матеріали в основному вивозилися в Угорщину.
Починаючи з 1850-х років розгортається досить значний на ті часи розвиток металообробної промисловості. В 1850-i860 pp. працювало 13 металообробних підприємств. В цих же роках створюється і ряд підприємств по виготовленню скла, по видобутку і обробці галуну, андезиту, мармуру, глин. У 1865 році в селі Ільниці було відкрито невелику штольню по добуванню лігніту. Пізніше дрібні шахти виникли у Вишковому, Великому Раківці, Нижній Кучаві.
Однак всі ці підприємства були ще примітивні і не завжди витримували сильних конкурентів.
Економічна криза, яка почалася у 1873 році, відбилась і на Австро-Угорщині. Від неї постраждала і слабо розвинута промисловість Закарпаття. Ряд металообробних підприємств було закрито (в Білому Потоці, Тур'їх Реметах, Анталовцях), різко зменшилась кількість робітників.
У другій половині XIX століття продовжувала розвиватись лісообробна промисловість. В 1868 році було збудовано і перший на Закарпатті і в Угорщині лісохімічний завод у Великому Бичкові. В 1880 році було побудовано лісохімічний завод у Тур'я Бистрій, а в 1893 році - у Перечині. Ці заводи орендували великі державні лісові масиви на Верховині. В 1894 році на Закарпатті нараховувалось вже 4 державні парові лісопильні і 16 водяних тартаків. На державних лісозаготівлях і лісопильнях працювало 8400 сезонних і постійних робітників. З'являються і перші фабрики по виготовленню меблів (Липецька Поляна, Ужгород) та ряд інших підприємств.
В цей же час на Закарпатті діяли невеликі підприємства по переробці сільськогосподарської сировини: парові млини, кілька горілчаних і один пивоварний заводи тощо. В кінці XIX століття відкрилася тютюнова фабрика у Мукачевому.
Однак колоніальна політика угорського буржуазного уряду не лише гальмувала розвиток промисловості на Закарпатті, але й приводила нерідко до закриття вже існуючих підприємств або до переміщення їх в Угорщину. Ось