Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
голодували.
Доведені до відчаю, трудящі маси рішуче піднімалися на боротьбу проти гнобителів, вимагали хліба, роботи, політичних прав. В ряді місць мали випадки голодних бунтів, виступи проти адміністрації на підприємствах.
Докорінний поворот в боротьбі трудящих Закарпаття за соціальне і національне визволення зробила Велика Жовтнева соціалістична революція. «Жовтнева революція ознаменувала початок революційного переходу від капіталізму до соціалізму в усьому світі». Про Жовтневі події в Росії населення дізнавалось з місцевої і з центральної угорської преси. На Закарпатті поширювались листівки соціалістичних організацій Угорщини із закликом до трудящих наслідувати приклад російських товаришів. Вже перші повідомлення про перемогу революції в Росії викликали відгук у містах і селах Закарпаття. У Мукачевому, Сваляві, Береговому та інших містах відбулися мітинги та демонстрації солідарності. 20 грудня 1917 року в Ужгородській газеті «Унгварі кезлень» («Ужгородські відомості») було надруковано вірша про В. І. Леніна. Селяни відмовлялися сплачувати податки, борги за оренду, чинили збройний опір властям (Великі Лучки, Порошкове). Велику організаторську і пропагандистську роботу серед трудящих розгорнули колишні військовополонені, що повернулися з Радянської Росії. Їх було близько 8 тис. чол. Серед них були І. І. Мондок, І. І. Шербан, І. П. Локота, Я. І. Галгоці та інші, які пізніше стали відомими на Закарпатті керівниками революційно-визвольного руху. Комуністи з числа колишніх військовополонених разом з революціонерами підпілля склали ядро першої комуністичної організації Закарпаття - групу комуністів Руської Крайни, яка була оформлена в кінці листопада 1918 року при ЦК Компартії Угорщини.
В умовах загострення загальнонаціональної кризи в Австро-Угорщині, яка призвела до розпаду монархії, трудящі маси Закарпаття на численних народних зборах, у заявах і «оголошеннях» робітничо-селянських Рад, які виникали в кінці 1918 - на початку 1919 років, рішуче вимагали возз'єднання з Радянською Україною. 21 січня 1919 року на з'їзд в Хусті зібралося 420 представників від 175 населених пунктів. Народні обранці прийняли рішення добиватися возз'єднання Закарпаття з «усією Україною», під якою робітничо-селянські делегати розуміла Радянську Україну. Та в цей вирішальний час реакційні елементи - клерикали, буржуазні націоналісти, різного роду запроданці з емігрантів із Закарпаття в США зрадили інтереси народу. Налякані розмахом революційної боротьби трудящих, вони на чолі з А. Волошиним, Г. Жатковичем (юрисконсульт американської компанії «Дженерал Моторс»), А. Бескідом, братами М. та Ю. Бращайками та іншими підтримали продиктоване імперіалістами Англії, Франції та США рішення Паризької конференції про включення Закарпаття до складу Чехословаччини.
За прикладом і при підтримці угорського пролетаріату, який переміг у соціалістичній революції і створив Угорську Комуну, 22-24 березня 1919 року на більшій частині території Закарпаття (крім окремих сіл Ужгородщини, Тячівщини і Рахівщини, які ще в січні 1919 року були окуповані чеськими та румунськими військами) було встановлено владу Рад.
Незважаючи на короткочасність свого існування (в Угорщині 133 дні, а на Закарпатті до 40 днів), Радянська влада мала винятково важливе політичне значення. Вона здійснила ряд соціалістичних перетворень в різних галузях економіки і культури. В складі Угорської Радянської Республіки трудящі Закарпаття одержали територіальну автономію. Створювалась нова адміністративна одиниця - Руська Крайна. Це завоювання розглядалося комуністами як підготовчий етап для здійснення перспективного завдання - возз'єднання з усім українським народом на соціалістичній основі. Газета «Руська правда», що видавалося для закарпатців у Будапешті, писала: «Як великоруські браття висвободять бідних галицьких українців, соєдинимся з ними, а не з тими (петлюрівцями та зунрівцями - авт.), що хотять з українського народа кожу здерти».
На початку квітня 1919 року на Закарпатті відбулись вибори до нових органів влади. Виборчими правами користувалися всі трудящі. В ході виборчої кампанії були створені або обновлені сільські і міські Ради робітників, солдатів і селян. Трудящі посилали своїх делегатів також до районних та окружних жупних Рад. 14 квітня було обрано членів Березької окружної Ради і делегатів на крайовий з'їзд Рад в складі 12 чол. Пізніше було обрано Мармароську і Ужанську окружні Ради. Для керівництва поточними справами Ради створювали виконавчо - розпорядчі органи - директоріуми, а останні - управління, відділи та комісії. Згідно з проектом «Конституції Руської Крайни», вищим органом влади на Закарпатській
Закарпатська область
Сторінка 17 з 40
займались військові частини. Чиновники і жандарми забирали в селян останнє зерно, картоплю, худобу. В містах і селах Закарпаття голод косив людей. За даними мукачівського епіскопа в січні 1918 року 48 311 чоловік Березькоїжупи не мали ніяких харчових продуктів і повністю або частково Доведені до відчаю, трудящі маси рішуче піднімалися на боротьбу проти гнобителів, вимагали хліба, роботи, політичних прав. В ряді місць мали випадки голодних бунтів, виступи проти адміністрації на підприємствах.
Докорінний поворот в боротьбі трудящих Закарпаття за соціальне і національне визволення зробила Велика Жовтнева соціалістична революція. «Жовтнева революція ознаменувала початок революційного переходу від капіталізму до соціалізму в усьому світі». Про Жовтневі події в Росії населення дізнавалось з місцевої і з центральної угорської преси. На Закарпатті поширювались листівки соціалістичних організацій Угорщини із закликом до трудящих наслідувати приклад російських товаришів. Вже перші повідомлення про перемогу революції в Росії викликали відгук у містах і селах Закарпаття. У Мукачевому, Сваляві, Береговому та інших містах відбулися мітинги та демонстрації солідарності. 20 грудня 1917 року в Ужгородській газеті «Унгварі кезлень» («Ужгородські відомості») було надруковано вірша про В. І. Леніна. Селяни відмовлялися сплачувати податки, борги за оренду, чинили збройний опір властям (Великі Лучки, Порошкове). Велику організаторську і пропагандистську роботу серед трудящих розгорнули колишні військовополонені, що повернулися з Радянської Росії. Їх було близько 8 тис. чол. Серед них були І. І. Мондок, І. І. Шербан, І. П. Локота, Я. І. Галгоці та інші, які пізніше стали відомими на Закарпатті керівниками революційно-визвольного руху. Комуністи з числа колишніх військовополонених разом з революціонерами підпілля склали ядро першої комуністичної організації Закарпаття - групу комуністів Руської Крайни, яка була оформлена в кінці листопада 1918 року при ЦК Компартії Угорщини.
В умовах загострення загальнонаціональної кризи в Австро-Угорщині, яка призвела до розпаду монархії, трудящі маси Закарпаття на численних народних зборах, у заявах і «оголошеннях» робітничо-селянських Рад, які виникали в кінці 1918 - на початку 1919 років, рішуче вимагали возз'єднання з Радянською Україною. 21 січня 1919 року на з'їзд в Хусті зібралося 420 представників від 175 населених пунктів. Народні обранці прийняли рішення добиватися возз'єднання Закарпаття з «усією Україною», під якою робітничо-селянські делегати розуміла Радянську Україну. Та в цей вирішальний час реакційні елементи - клерикали, буржуазні націоналісти, різного роду запроданці з емігрантів із Закарпаття в США зрадили інтереси народу. Налякані розмахом революційної боротьби трудящих, вони на чолі з А. Волошиним, Г. Жатковичем (юрисконсульт американської компанії «Дженерал Моторс»), А. Бескідом, братами М. та Ю. Бращайками та іншими підтримали продиктоване імперіалістами Англії, Франції та США рішення Паризької конференції про включення Закарпаття до складу Чехословаччини.
За прикладом і при підтримці угорського пролетаріату, який переміг у соціалістичній революції і створив Угорську Комуну, 22-24 березня 1919 року на більшій частині території Закарпаття (крім окремих сіл Ужгородщини, Тячівщини і Рахівщини, які ще в січні 1919 року були окуповані чеськими та румунськими військами) було встановлено владу Рад.
Незважаючи на короткочасність свого існування (в Угорщині 133 дні, а на Закарпатті до 40 днів), Радянська влада мала винятково важливе політичне значення. Вона здійснила ряд соціалістичних перетворень в різних галузях економіки і культури. В складі Угорської Радянської Республіки трудящі Закарпаття одержали територіальну автономію. Створювалась нова адміністративна одиниця - Руська Крайна. Це завоювання розглядалося комуністами як підготовчий етап для здійснення перспективного завдання - возз'єднання з усім українським народом на соціалістичній основі. Газета «Руська правда», що видавалося для закарпатців у Будапешті, писала: «Як великоруські браття висвободять бідних галицьких українців, соєдинимся з ними, а не з тими (петлюрівцями та зунрівцями - авт.), що хотять з українського народа кожу здерти».
На початку квітня 1919 року на Закарпатті відбулись вибори до нових органів влади. Виборчими правами користувалися всі трудящі. В ході виборчої кампанії були створені або обновлені сільські і міські Ради робітників, солдатів і селян. Трудящі посилали своїх делегатів також до районних та окружних жупних Рад. 14 квітня було обрано членів Березької окружної Ради і делегатів на крайовий з'їзд Рад в складі 12 чол. Пізніше було обрано Мармароську і Ужанську окружні Ради. Для керівництва поточними справами Ради створювали виконавчо - розпорядчі органи - директоріуми, а останні - управління, відділи та комісії. Згідно з проектом «Конституції Руської Крайни», вищим органом влади на Закарпатській