Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після перемоги пролетарської революції на території Закарпаття почали створюватись об'єднані організації Соціалістичної партії Угорщини, куди
входили комуністи та ліві соціалісти. На кінець березня 1919 року ці організації існували в усіх укупах, округах, містах і в ряді сіл Закарпаття. Їх роботою керував Руськокрайнянський партійний комітет (секретаріат), що перебував у Будапешті. Активну участь в діяльності комітету брали Іван Мондок та Ерне Сайдлер.
Багато зусиль у налагодженні роботи місцевих органів Радянської влади на Закарпатті докладали такі активісти як: Іван Шербан, Василь Сенеші, Людвіг Дечеї, Золтан Фабіян, Янош Галгоці, Арпад Герпаї, Марія Панько, Лайош Мондик, Дюла Катко, Микола Чобан, Михайло Фегер, Олександр Розінгер, Михайло Логойда, Форенц Мольнар, Йосиф Тангел, Юрій Калинич, Юрій Чегіль, Йосиф Балаж, Дмитро Звонар, Олександр Біндас, Людвіг Уріняк та сотні інших. Вони зуміли у значній мірі нейтралізувати провокаційну діяльність таких капітулянтів і зрадників, як нарком у справах Руської Крайни А. Штефан та політуповноважений у Мукачевому П. Камінський.
З кінця березня 1919 року на Закарпатті почалась націоналізація банків, транспорту, промислових підприємств і майстерень, де працювало понад 20 чоловік. Зарплата робітників підвищувалась на 25 і більше процентів. Всюди встановлювався 8-годинний робочий день.
На фабриках і заводах були створені контрольні робітничі ради або робітничі комісії. Крім того, уряд призначав спеціальних уповноважених -виробничих комісари. Вони замінили колишніх директорів.
За Декретом Радянського уряду Угорщини від 3 квітня 1919 року поміщицькі володіння, які мали понад 100 гольдів (57 гектарів) орної землі, підлягали конфіскації. Як з'ясувалось пізніше, Радянський уряд Угорщини допустив істотну помилку, не розподіливши серед селян частину конфіскованої у поміщиків землі. Натомість була спроба «ввести соціалістичну форму господарювання» на селі. На базі відібраних маєтків створювалися великі державні господарства - виробничі кооперативи (товариства). Правда, дрібні наділи залишалися у приватній власності, а це в умовах Закарпаття, де налічувалась значна кількість дрібних господарств, було схвально прийнято трудящим селянством. Селяни верховинських районів безкоштовно одержали пасовиська. В деяких селах, зокрема на Свалявщині та Берегівщині, бідняки почали самочинно ділити землі.
Внаслідок численних реквізицій під час війни, свавілля і грабежів, що їх чинили австро-угорські та німецькі війська, навесні 1919 року робітники й селяни Закарпаття залишились без будь-яких запасів. На допомогу їм прийшла Радянська плада. На Закарпатську Україну були надіслані продовольчі товари, посівне зерно, одяг, взуття тощо.
Діяльність органів Радянської влади на Закарпатті була дуже різноманітною. Великі житлові будинки націоналізовувались і передавались у розпорядження
квартирних комісій та домоуправлінь для заселення робітниками. За рішенням Радянського уряду були скасовані всі титули і ранги, станові привілеї. Для робітників і бідних селян запроваджувались безкоштовні прийоми в лікарнях. Почала здійснюватись програма загального обов'язкового навчання дітей до 14-річного віку. Діти трудящих одержували матеріальну допомогу, розпочалась кампанія по ліквідації безпритульності. При Радах депутатів організовувались відділи освіти та шкільні комітети, до складу яких входили батьки і вчителі. Церква відокремлювалась від держави і від школи. Викладання «закону божого» в школах заборонялося. Але в результаті протидії зрадників і капітулянтів ці декрети на Закарпатті виконувалися непослідовно.
Велике значення для культурного будівництва на Закарпатті мало розпорядження Радянського уряду про впорядкування українського правопису. Видавались газети угорською та українською мовами. Серед них «Руська правда»- орган Руськокрайнянського коміcapіату в Будапешті (вийшло 13 номерів), «Червона Україна» - орган української комуністичної групи (куди входили колишні військовополонені), «Берегі мункаш» («Березький робітник»), «Мункачі непсава» («Мукачівське народне слово») та інші. В цих газетах друкувалось багато матеріалів про Руську Крайну, роз'яснювалась політика Радянського уряду.
На сторожі завоювань Радянської влади стали збройні сили Червоної Армії Угорщини. На Закарпатті формувались національні частини Угорської Червоної гвардії та Червоної Армії - Русинська Червона дивізія та окремий Русинський батальйон. Вирішальну роль у формуванні нової армії на Закарпатті відіграли комуністи, зокрема Янош Галгоці, Іван Шербан та інші.
Світова буржуазія поспішала задавити Радянську владу в Угорщині. Організовуючи агресію, імперіалісти особливу увагу звернули на Закарпаття, щоб тут не могли з'єднатися армії Радянської Росії і Радянської Угорщини. 16 квітня 1919 року боярська Румунія напала на Угорську
Закарпатська область
Сторінка 18 з 40
Україні повинен був стати крайовий з'їзд Рад. Але наступ інтервентів перешкодив скликанню цього з'їзду.Після перемоги пролетарської революції на території Закарпаття почали створюватись об'єднані організації Соціалістичної партії Угорщини, куди
Багато зусиль у налагодженні роботи місцевих органів Радянської влади на Закарпатті докладали такі активісти як: Іван Шербан, Василь Сенеші, Людвіг Дечеї, Золтан Фабіян, Янош Галгоці, Арпад Герпаї, Марія Панько, Лайош Мондик, Дюла Катко, Микола Чобан, Михайло Фегер, Олександр Розінгер, Михайло Логойда, Форенц Мольнар, Йосиф Тангел, Юрій Калинич, Юрій Чегіль, Йосиф Балаж, Дмитро Звонар, Олександр Біндас, Людвіг Уріняк та сотні інших. Вони зуміли у значній мірі нейтралізувати провокаційну діяльність таких капітулянтів і зрадників, як нарком у справах Руської Крайни А. Штефан та політуповноважений у Мукачевому П. Камінський.
З кінця березня 1919 року на Закарпатті почалась націоналізація банків, транспорту, промислових підприємств і майстерень, де працювало понад 20 чоловік. Зарплата робітників підвищувалась на 25 і більше процентів. Всюди встановлювався 8-годинний робочий день.
На фабриках і заводах були створені контрольні робітничі ради або робітничі комісії. Крім того, уряд призначав спеціальних уповноважених -виробничих комісари. Вони замінили колишніх директорів.
За Декретом Радянського уряду Угорщини від 3 квітня 1919 року поміщицькі володіння, які мали понад 100 гольдів (57 гектарів) орної землі, підлягали конфіскації. Як з'ясувалось пізніше, Радянський уряд Угорщини допустив істотну помилку, не розподіливши серед селян частину конфіскованої у поміщиків землі. Натомість була спроба «ввести соціалістичну форму господарювання» на селі. На базі відібраних маєтків створювалися великі державні господарства - виробничі кооперативи (товариства). Правда, дрібні наділи залишалися у приватній власності, а це в умовах Закарпаття, де налічувалась значна кількість дрібних господарств, було схвально прийнято трудящим селянством. Селяни верховинських районів безкоштовно одержали пасовиська. В деяких селах, зокрема на Свалявщині та Берегівщині, бідняки почали самочинно ділити землі.
Внаслідок численних реквізицій під час війни, свавілля і грабежів, що їх чинили австро-угорські та німецькі війська, навесні 1919 року робітники й селяни Закарпаття залишились без будь-яких запасів. На допомогу їм прийшла Радянська плада. На Закарпатську Україну були надіслані продовольчі товари, посівне зерно, одяг, взуття тощо.
Діяльність органів Радянської влади на Закарпатті була дуже різноманітною. Великі житлові будинки націоналізовувались і передавались у розпорядження
квартирних комісій та домоуправлінь для заселення робітниками. За рішенням Радянського уряду були скасовані всі титули і ранги, станові привілеї. Для робітників і бідних селян запроваджувались безкоштовні прийоми в лікарнях. Почала здійснюватись програма загального обов'язкового навчання дітей до 14-річного віку. Діти трудящих одержували матеріальну допомогу, розпочалась кампанія по ліквідації безпритульності. При Радах депутатів організовувались відділи освіти та шкільні комітети, до складу яких входили батьки і вчителі. Церква відокремлювалась від держави і від школи. Викладання «закону божого» в школах заборонялося. Але в результаті протидії зрадників і капітулянтів ці декрети на Закарпатті виконувалися непослідовно.
Велике значення для культурного будівництва на Закарпатті мало розпорядження Радянського уряду про впорядкування українського правопису. Видавались газети угорською та українською мовами. Серед них «Руська правда»- орган Руськокрайнянського коміcapіату в Будапешті (вийшло 13 номерів), «Червона Україна» - орган української комуністичної групи (куди входили колишні військовополонені), «Берегі мункаш» («Березький робітник»), «Мункачі непсава» («Мукачівське народне слово») та інші. В цих газетах друкувалось багато матеріалів про Руську Крайну, роз'яснювалась політика Радянського уряду.
На сторожі завоювань Радянської влади стали збройні сили Червоної Армії Угорщини. На Закарпатті формувались національні частини Угорської Червоної гвардії та Червоної Армії - Русинська Червона дивізія та окремий Русинський батальйон. Вирішальну роль у формуванні нової армії на Закарпатті відіграли комуністи, зокрема Янош Галгоці, Іван Шербан та інші.
Світова буржуазія поспішала задавити Радянську владу в Угорщині. Організовуючи агресію, імперіалісти особливу увагу звернули на Закарпаття, щоб тут не могли з'єднатися армії Радянської Росії і Радянської Угорщини. 16 квітня 1919 року боярська Румунія напала на Угорську