Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
пленумі ЦК КПЧ, XII пленумі Виконкому Комінтерну та VII конгресі Комуністичного Інтернаціоналу.
У період економічної депресії (1933-1938 роки) над Чехословаччиною нависла загроза фашизму і війни. Орієнтуючись на гітлерівську Німеччину, реакційні кола зробили спробу встановити в країні профашистський режим. Ці наміри знаходили
підтримку а боку державного апарату. Обстановка на Закарпатті значно ускладнювалась. Українські буржуазнії націоналісти на чолі з попом Волошиним, а також і більшість верховодів місцевої так званої Руської соціал-демократичної партії, як Ю. Ревай та інші, роблять ставку на Гітлера. В свою чергу Автономно-землеробський союз (АЗС) на чолі з А. Бродієм і угорські буржуазно-націоналістичні партії Закарпаття вислужувались перед Хорті. Створена С. Фенциком Руська національна автономна партія (РНАП) перетворилася у знаряддя панської Польщі та фашистської Угорщини. Всі вони прикривали свою зрадницьку діяльність вимогою «автономії» Закарпаття.
В цей час уряд Чехословаччини на чолі з президентом Бенешом практично нічого не робив для обмеження фашистської агентури, тим самим об'єктивно допомагав зовнішній і внутрішній реакції у здійсненні їх агресивних планів. Але трудящі маси під керівництвом комуністів не допустили встановлення в країні фашистської диктатури. Закарпатська комуністична організація стала натхненником і керівником масового руху.
Виступаючи проти фашистської реакції, трудящі Закарпаття звертали свої погляди на Схід. Перемога соціалізму в СРСР надихала їх на боротьбу за соціальне і національне визволення. Полум'яним гімном перемігшому соціалізму пролунали слова О. Борканюка: «Як не можемо собі уявити життя без сонячного проміння і теплоти, так не можна уявити життя без Радянського Союзу. Його сила й успіхи належать трудящим цілого світу».
Трудящі Закарпатської України гаряче вітали підписання 16 травня 1935 року радянсько-чехословацького Договору про взаємодопомогу і, вимагали, щоб уряд Чехословаччини його неухильно виконував. Враховуючи стратегічне значення Закарпаття, що стало «кільцем, яке зв'язує фронт миру» і «перетинає фронт головних паліїв нової війни», комуністи заявили: «Трудящий народ Підкарнаття своїм тілом, своїми грудьми буде обороняти свій край, цей воєнний шлях для Червоної Армії як від внутрішнього, так і іноземного фашизму і разом з трудящими народами Чехословаччини буде боротися за свою соціальну і національну волю».
Боротьба трудящих Чехословаччини і Закарпаття проти фашизму закінчилась перемогою демократичних сил. Результати парламентських виборів 19 травня 1935 року, коли за списки комуністів на Закарпатті проголосувало понад 79 тис. чоловік (25,6 проц. виборців), свідчили, що КПЧ залишається найавторитетнішою політичною партією для трудящих краю. Значення виборів комуністична преса вдало висловила одним реченням: «Підкарпаття є червоне!». Комуністи вийшли на перше місце серед всіх 12 партій, які висували своїх кандидатів.
Рішення УІІ конгресу Комінтерну, в яких була розроблена стратегія єдності антифашистських сил, допомагали трудящим орієнтуватися в складній політичній обстановці. В 1936-1938 роках розгорнулася боротьба за створення антифашистського Народного фронту. І незважаючи на те, що верховоди буржуазно-націоналістичних і реформістських партій зірвали виконання цього історичного завдання, за допомогою страйків, політичних демонстрацій і кампаній, насамперед подання
І. І. Мондок - один із засновників комуністичної організації Закарпаття.
допомоги іспанському народу, комуністи досягли спільних виступів всіх антифашистських сил і створили комітети єдиного фронту. Було досягнуто перших успіхів на шляху подолання розколу профспілкового руху. Спробу об'єднати всю демократичну молодь почав здійснювати Підкарпатський Союз молодих, створений 2 жовтня 1936 року. Організований у 1936 році крайовий Комітет захисту миру включав представників різних політичних партій і груп.
В результаті піднесення антифашистського руху, успішного перетворення в життя тактики єдиного фронту гострих форм набрала страйкова боротьба. Страйки характеризувалися тісним поєднанням економічних і політичних вимог, масовістю і ефективністю. Серед них особливо виділялись страйки лісових робітників села Довгого Іршавського округу (1934 p.), лісорубів Рахівщини (1935 p.), виноградарських робітників Берегівщини, Мукачівщини і Севлющини (1936 p.), плотогонів Хустського і Воловецького округів (1937 р.). Характерно, що в 1937-1938 роках всі економічні страйки на Закарпатті закінчились повним або частковим успіхом. На досвіді Закарпаття
Закарпатська область
Сторінка 24 з 40
урахуванням рівня свідомості та організації мас, використання масових селянських і пролетарських організацій і органів для створення єдиного фронту знизу - основні фактори, які забезпечили успіх комуністів. Робота Закарпатської комуністичної організації одержала високу оцінку на IV У період економічної депресії (1933-1938 роки) над Чехословаччиною нависла загроза фашизму і війни. Орієнтуючись на гітлерівську Німеччину, реакційні кола зробили спробу встановити в країні профашистський режим. Ці наміри знаходили
підтримку а боку державного апарату. Обстановка на Закарпатті значно ускладнювалась. Українські буржуазнії націоналісти на чолі з попом Волошиним, а також і більшість верховодів місцевої так званої Руської соціал-демократичної партії, як Ю. Ревай та інші, роблять ставку на Гітлера. В свою чергу Автономно-землеробський союз (АЗС) на чолі з А. Бродієм і угорські буржуазно-націоналістичні партії Закарпаття вислужувались перед Хорті. Створена С. Фенциком Руська національна автономна партія (РНАП) перетворилася у знаряддя панської Польщі та фашистської Угорщини. Всі вони прикривали свою зрадницьку діяльність вимогою «автономії» Закарпаття.
В цей час уряд Чехословаччини на чолі з президентом Бенешом практично нічого не робив для обмеження фашистської агентури, тим самим об'єктивно допомагав зовнішній і внутрішній реакції у здійсненні їх агресивних планів. Але трудящі маси під керівництвом комуністів не допустили встановлення в країні фашистської диктатури. Закарпатська комуністична організація стала натхненником і керівником масового руху.
Виступаючи проти фашистської реакції, трудящі Закарпаття звертали свої погляди на Схід. Перемога соціалізму в СРСР надихала їх на боротьбу за соціальне і національне визволення. Полум'яним гімном перемігшому соціалізму пролунали слова О. Борканюка: «Як не можемо собі уявити життя без сонячного проміння і теплоти, так не можна уявити життя без Радянського Союзу. Його сила й успіхи належать трудящим цілого світу».
Трудящі Закарпатської України гаряче вітали підписання 16 травня 1935 року радянсько-чехословацького Договору про взаємодопомогу і, вимагали, щоб уряд Чехословаччини його неухильно виконував. Враховуючи стратегічне значення Закарпаття, що стало «кільцем, яке зв'язує фронт миру» і «перетинає фронт головних паліїв нової війни», комуністи заявили: «Трудящий народ Підкарнаття своїм тілом, своїми грудьми буде обороняти свій край, цей воєнний шлях для Червоної Армії як від внутрішнього, так і іноземного фашизму і разом з трудящими народами Чехословаччини буде боротися за свою соціальну і національну волю».
Боротьба трудящих Чехословаччини і Закарпаття проти фашизму закінчилась перемогою демократичних сил. Результати парламентських виборів 19 травня 1935 року, коли за списки комуністів на Закарпатті проголосувало понад 79 тис. чоловік (25,6 проц. виборців), свідчили, що КПЧ залишається найавторитетнішою політичною партією для трудящих краю. Значення виборів комуністична преса вдало висловила одним реченням: «Підкарпаття є червоне!». Комуністи вийшли на перше місце серед всіх 12 партій, які висували своїх кандидатів.
Рішення УІІ конгресу Комінтерну, в яких була розроблена стратегія єдності антифашистських сил, допомагали трудящим орієнтуватися в складній політичній обстановці. В 1936-1938 роках розгорнулася боротьба за створення антифашистського Народного фронту. І незважаючи на те, що верховоди буржуазно-націоналістичних і реформістських партій зірвали виконання цього історичного завдання, за допомогою страйків, політичних демонстрацій і кампаній, насамперед подання
І. І. Мондок - один із засновників комуністичної організації Закарпаття.
допомоги іспанському народу, комуністи досягли спільних виступів всіх антифашистських сил і створили комітети єдиного фронту. Було досягнуто перших успіхів на шляху подолання розколу профспілкового руху. Спробу об'єднати всю демократичну молодь почав здійснювати Підкарпатський Союз молодих, створений 2 жовтня 1936 року. Організований у 1936 році крайовий Комітет захисту миру включав представників різних політичних партій і груп.
В результаті піднесення антифашистського руху, успішного перетворення в життя тактики єдиного фронту гострих форм набрала страйкова боротьба. Страйки характеризувалися тісним поєднанням економічних і політичних вимог, масовістю і ефективністю. Серед них особливо виділялись страйки лісових робітників села Довгого Іршавського округу (1934 p.), лісорубів Рахівщини (1935 p.), виноградарських робітників Берегівщини, Мукачівщини і Севлющини (1936 p.), плотогонів Хустського і Воловецького округів (1937 р.). Характерно, що в 1937-1938 роках всі економічні страйки на Закарпатті закінчились повним або частковим успіхом. На досвіді Закарпаття