Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Мукачівщини і швидко перетворилася у розгалужену антифашистську організацію. За допомогою закарпатських підпільників десантникам Ф. Патакі та М. Дякуну вдалося перебратися до Будапешта, де активно діяли Д. Вакаров, В. Орос, Ю. Логойда, І. Вейконь, І. Логойда та інші.
Під керівництвом Ференца Патакі розвідувальну роботу проводили Василь Чижмар, Степан і Семен Лизанець, Іван Ловга. До антифашистської діяльності були зал учені патріоти сіл Конашневого, Нижнього Селища, Золотаревого, Драгового, Велятина, а також Хуста. Значну допомогу розвідникам подавали підпільники Виноградова, Текового, Чорнотисова, Вилока та деяких сіл Мукачівського і Рахітського районів.
Командування Червоної Армії одержувало з тилу ворога цінні дані про розташування фашистських сил. Але в лютому 1944 року на слід розвідників-партизанів напала фашистська контррозвідка. Місце збору партизанів - хату вдови Г. Логойди оточили жандарми, і в перестрілці героїчно загинули Степан Чижмар, Семен Лизанець, Вацлав Цемпер і з ними три члени сім'ї Логойди - Олена, Юрій і їх бабуся. Після цього почалися масові арешти. Близько 300 чол. з різних районів було заарештовано і засуджено на різні строки ув'язнення, з них 31 - до розстрілу. Пізніше фашисти розстріляли 21 патріота в Xусті, Виноградові, Чорнотисові і Тековім.
Влітку 1944 року велику допомогу в розгортанні визвольної боротьби на Закарпатті надав Український штаб партизанського руху. Формувалися організаторські групи і перекидалися в тил ворога. Сміливо діяли на Закарпатті партизанські загони і з'єднання Героя Радянського Союзу О. В. Тканка, В. П. Русина, Дюли Усти - І. С. Прищепи, М. М. Перечинського, а також партизанські групи Василя Магарити, Володимира Хоменка, Василя Буянова та інші. За рахунок місцевого населення вони швидко зростали і перетворювалися в партизанські загони і з'єднання. Народні месники збирали розвідувальні дані, підривали мости і ешелони, вдавали відчутних ударів по фашистах, знищували техніку і живу силу ворога.
За липень - жовтень 1944 року партизанські загони і з'єднання Закарпаття знищили 3600 ворожих солдатів і офіцерів, 24 паровози, 218 вагонів і платформ, 25 автомашин, висадили в повітря 5 мостів, 3 склади, захопили в полон 1663 фашистів і великі трофеї зброї.
В період масового партизанського руху в тих містах і селах Закарпаття, де діяли підпільні комуністичні організації і партизанські загони, виникли підпільні Народні комітети - спочатку як органи керівництва антифашистською боротьбою, а згодом - як перші органи влади трудящих.
У другій половині вересня 1944 року війська 4-го Українського фронту під командуванням генерал-полковника І. Ю. Петрова розпочали безпосередні бої за карпатські перевали. Після запеклих боїв в умовах бездоріжжя і важкодоступної гірсько-лісистої місцевості війська 1-ї гвардійської армії генерал-полковника Л. А. Гречка, війська 18 армії генерал-полковника Е. П. Журавльова і 17 гвардійською корпусу генерал-лейтенанта А. І. Гастиловича прорвали укріплення ворога і на 18 жовтня оволоділи перевалами в Карпатах, містом Раховом, селом Ясинею, десятками інших населених пунктів. Сорок з'єднань і частин, що відзначилися у боях, дістали почесне найменування «Карпатських».
З боях за Карпати безсмертною славою вкрили себе сотні радянських воїнів - представників різних національностей нашої Батьківщини. Росіянин комсомолець Лукашов повторив подвиг Олександра Матросова, українці Костенко та Погорєлий, ризикуючи життям, висадили в повітря 2 ворожі доти. Казах Саджаров лише в одному бою за гірське село знищив 12 фашистів. Мордвин сержант Синякаєв разим з своїми товаришами-кулеметниками героїчно захищав гору Кичера, знищивши 120 солдатів і офіцерів ворога.
Боями на карпатських перевалах розпочалось визволення Закарпаття. Червона Армія швидко просувалася вперед. Вже 24 жовтня вона визволила Хуст, 26 жовтня - Мукачеве, 27 жовтня - Ужгород. На відзначення цих меремог у рідній Москві двічі гриміли залпи салюту на честь воїнів 4-го Українського фронту. З'єднання і частини, які прославили себе в боях, були названі «Мукачівськими», «Ужгородськими» і нагороджені орденами.
Швидкий наступ Червоної Армії врятував життя і майно багатьох тисяч закарпатців. Радянські воїни розгромили 1-у угорську армію і завдали нищівної поразки 1-й німецькій танковій армії. За 2,5 місяця боїв окупанти втратили 66 240 солдатів і офіцерів вбитими, 28 000 полоненими, 1450 гармат і мінометів, 3500 кулеметів і багато іншої військової техніки.
Як своїх рідних довгожданих братів-визволителів, у святковій одежі, квітами, хлібом-сіллю зустрічали закарпатці Червону Армію. Народні комітети, що створювалися в кожному селі, організували ремонт шляхів, наведення мостів, перевозку поранених червоноармійців. Молодь вступала добровільно до лав армії-визволительки.
Закарпатська область
Сторінка 29 з 40
приземлилась розвідувальна група на чолі з Ференцом Патакі. Група встановила зв'язок з підпільниками Хустщини, Виноградівщини, Під керівництвом Ференца Патакі розвідувальну роботу проводили Василь Чижмар, Степан і Семен Лизанець, Іван Ловга. До антифашистської діяльності були зал учені патріоти сіл Конашневого, Нижнього Селища, Золотаревого, Драгового, Велятина, а також Хуста. Значну допомогу розвідникам подавали підпільники Виноградова, Текового, Чорнотисова, Вилока та деяких сіл Мукачівського і Рахітського районів.
Командування Червоної Армії одержувало з тилу ворога цінні дані про розташування фашистських сил. Але в лютому 1944 року на слід розвідників-партизанів напала фашистська контррозвідка. Місце збору партизанів - хату вдови Г. Логойди оточили жандарми, і в перестрілці героїчно загинули Степан Чижмар, Семен Лизанець, Вацлав Цемпер і з ними три члени сім'ї Логойди - Олена, Юрій і їх бабуся. Після цього почалися масові арешти. Близько 300 чол. з різних районів було заарештовано і засуджено на різні строки ув'язнення, з них 31 - до розстрілу. Пізніше фашисти розстріляли 21 патріота в Xусті, Виноградові, Чорнотисові і Тековім.
Влітку 1944 року велику допомогу в розгортанні визвольної боротьби на Закарпатті надав Український штаб партизанського руху. Формувалися організаторські групи і перекидалися в тил ворога. Сміливо діяли на Закарпатті партизанські загони і з'єднання Героя Радянського Союзу О. В. Тканка, В. П. Русина, Дюли Усти - І. С. Прищепи, М. М. Перечинського, а також партизанські групи Василя Магарити, Володимира Хоменка, Василя Буянова та інші. За рахунок місцевого населення вони швидко зростали і перетворювалися в партизанські загони і з'єднання. Народні месники збирали розвідувальні дані, підривали мости і ешелони, вдавали відчутних ударів по фашистах, знищували техніку і живу силу ворога.
За липень - жовтень 1944 року партизанські загони і з'єднання Закарпаття знищили 3600 ворожих солдатів і офіцерів, 24 паровози, 218 вагонів і платформ, 25 автомашин, висадили в повітря 5 мостів, 3 склади, захопили в полон 1663 фашистів і великі трофеї зброї.
В період масового партизанського руху в тих містах і селах Закарпаття, де діяли підпільні комуністичні організації і партизанські загони, виникли підпільні Народні комітети - спочатку як органи керівництва антифашистською боротьбою, а згодом - як перші органи влади трудящих.
У другій половині вересня 1944 року війська 4-го Українського фронту під командуванням генерал-полковника І. Ю. Петрова розпочали безпосередні бої за карпатські перевали. Після запеклих боїв в умовах бездоріжжя і важкодоступної гірсько-лісистої місцевості війська 1-ї гвардійської армії генерал-полковника Л. А. Гречка, війська 18 армії генерал-полковника Е. П. Журавльова і 17 гвардійською корпусу генерал-лейтенанта А. І. Гастиловича прорвали укріплення ворога і на 18 жовтня оволоділи перевалами в Карпатах, містом Раховом, селом Ясинею, десятками інших населених пунктів. Сорок з'єднань і частин, що відзначилися у боях, дістали почесне найменування «Карпатських».
З боях за Карпати безсмертною славою вкрили себе сотні радянських воїнів - представників різних національностей нашої Батьківщини. Росіянин комсомолець Лукашов повторив подвиг Олександра Матросова, українці Костенко та Погорєлий, ризикуючи життям, висадили в повітря 2 ворожі доти. Казах Саджаров лише в одному бою за гірське село знищив 12 фашистів. Мордвин сержант Синякаєв разим з своїми товаришами-кулеметниками героїчно захищав гору Кичера, знищивши 120 солдатів і офіцерів ворога.
Боями на карпатських перевалах розпочалось визволення Закарпаття. Червона Армія швидко просувалася вперед. Вже 24 жовтня вона визволила Хуст, 26 жовтня - Мукачеве, 27 жовтня - Ужгород. На відзначення цих меремог у рідній Москві двічі гриміли залпи салюту на честь воїнів 4-го Українського фронту. З'єднання і частини, які прославили себе в боях, були названі «Мукачівськими», «Ужгородськими» і нагороджені орденами.
Швидкий наступ Червоної Армії врятував життя і майно багатьох тисяч закарпатців. Радянські воїни розгромили 1-у угорську армію і завдали нищівної поразки 1-й німецькій танковій армії. За 2,5 місяця боїв окупанти втратили 66 240 солдатів і офіцерів вбитими, 28 000 полоненими, 1450 гармат і мінометів, 3500 кулеметів і багато іншої військової техніки.
Як своїх рідних довгожданих братів-визволителів, у святковій одежі, квітами, хлібом-сіллю зустрічали закарпатці Червону Армію. Народні комітети, що створювалися в кожному селі, організували ремонт шляхів, наведення мостів, перевозку поранених червоноармійців. Молодь вступала добровільно до лав армії-визволительки.