Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
літератури на Закарпатті відіграла крайова організація КПЧ. Комуністична преса друкувала і популяризувала кращі досягнення української і російської та радянської літератури, зокрема твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, Л. Глібова, В. Стефаника, І. Франка, М. Горького, В. Маяковського, В. Сосюри та інших. Їх художнє слово животворно впливало на піднесення класової свідомості трудящих, допомагало розвиватись місцевій літературі.
На сторінках комуністичної преси, зокрема газети «Карпатська правда», систематично друкувалися твори робкорів і сількорів, які поклали початок масовій революційній літературі на Закарпатті. У своїх віршах і оповіданнях революційні літератори викривали реакційну політику панівних кіл, закликали трудящих до боротьби за соціальне визволення краю і возз'єднання його з Радянською Україною.
Біля колиски нової української літератури на Закарпатті стояли відомі прозаїки Лука Дем'ян та Олександр Маркуш. Оповідання Л. Дем'яна «Чорт на весіллі» та «Відьма», написані на казково-народні теми, становили перші зразки реалістичної літератури. Демократичними ідеями була пройнята збірка оповідань О. Маркупіа «Виміряли землю». Ряд збірок віршів про життя трудящих Верховини видав В. Гренджа-Донський. Його книжка віршів «Тернові квіти полонин», у якій викривалась шовіністична політика чеської буржуазії, була кращою з доробку поета. Ця збірка, як і окремі інші твори автора, перевидавалася на Радянській Україні.
Активно включився в літературне життя 20-х років і сучасний український поет Ю. Боршош-Кум'ятський. В дорадянський час він видав 8 збірок віршів. Його поезії гнівно таврували колонізаторську політику на Закарпатті, закликали трудящих до боротьби за правду і волю.
Майже одночасно з Ю. Борщошем-Кум'ятським прийшов у літературу сатирик і гуморист Марко Бараболя (Іван Рознійчук). У своїх творах він їдко висміював т. зв. «мовну боротьбу», розпалювану представниками влади, гнівно таврував запроданство «вождів» реакційних партій та угруповань.
Демократичний характер мала творчість Миколаї Божук та Марії Тисянської. З першими книжками віршів виступив у кінці 20-х початку 30-х років Федір Потуш-няк. Водночас він писав і прозові твори.
На сторінках комуністичної преси того часу друкував вірші, фейлетони та оповідання письменник А. Патрус-Карпатський. Він всебічно показував гірку долю пролетарів, їх боротьбу за соціальне і національне визволення. В 1939 році письменник допустив помилки серйозного політичного характеру. Збочення мали й інші письменники старшого покоління. Але під впливом комуністичної ідеології та самої радянської дійсності частина з них поступово подолала свої помилки.
В 1938 році над Чехословаччиною нависла реальна загроза поневолення її з боку гітлерівської Німеччини. В цей критичний момент яскраво розкрилося політичне падіння буржуазних націоналістів
Закарпаття. Вони стали на шлях прямої зради інтересів українського народу. 11 жовтня 1938 року націоналісти створили т. зв. «Перший автономний уряд Підкарпатської Русі» на чолі з А. Бродієм, який відверто висловився на підтримку претензій Угорщини на територію Закарпаття. Разом з тим угорські іредентисти допомогли Угорщині й Польщі організувати терористичні банди «Сабад чапат» (2 тис. чол.) і «Карпатський легіонер»
(майже 2 тис.чол.), які з жовтня 1938 року почали систематично нападати на територію Закарпаття.
З 25 жовтня 1938 року «уряд» Підкарпатської Русі очолив А. Волошин. Зв'язавши себе грабіжницькими економічними договорами з Німеччиною, створивши унітарну профашистську організацію УНО та терористичні загони «Карпатська Січ», яких озброювали і навчали есесівці, закарпатоукраїнські буржуазні націоналісти перетворилися на слухняних маріонеток Гітлера. По команді з Берліна вони провокували різні конфлікти, піднімали дикий лемент про майбутнє створення на базі Карпатської України «великої соборної України» і всіляко допомагали фашистським агресорам розчленовувати Чехословаччину.
Підступна політика заохочень з боку Англії, Франції та США допомогли Гітлеру і Муссоліні продиктувати рішення першого Віденського арбітражу, за яким Чехословаччина втрачала землі з територією 12 400 кв. км, де проживало 1 млн. 100 тис. чоловік. Від Закарпаття на користь Угорщини було відрізано 1523 кв. км (12,1 проц.) території з населенням 173 233 чоловіки, в т. ч. міста Берегове, Мукачеве та Ужгород.
Єдиною силою, яка продовжувала мужню боротьбу проти фашистської агресії, були комуністи. На другий день після Віденського арбітражу Закарпатський крайком КПЧ звернувся до Праги та «уряду» Волошина з вимогою відкинути ганебне рішення і «виступити з протестом перед цілим світом». Знаходячись з 25 жовтня 1938 року на нелегальному становищі,
Закарпатська область
Сторінка 26 з 40
Після культурного і літературного занепаду, який спостерігався на Закарпатті па початку XX століття, в 20-х роках тут з'являються перші поети і прозаїки, які у своїх творах висвітлювали життя трудової людини. Позитивну роль у розвиткулітератури на Закарпатті відіграла крайова організація КПЧ. Комуністична преса друкувала і популяризувала кращі досягнення української і російської та радянської літератури, зокрема твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, Л. Глібова, В. Стефаника, І. Франка, М. Горького, В. Маяковського, В. Сосюри та інших. Їх художнє слово животворно впливало на піднесення класової свідомості трудящих, допомагало розвиватись місцевій літературі.
На сторінках комуністичної преси, зокрема газети «Карпатська правда», систематично друкувалися твори робкорів і сількорів, які поклали початок масовій революційній літературі на Закарпатті. У своїх віршах і оповіданнях революційні літератори викривали реакційну політику панівних кіл, закликали трудящих до боротьби за соціальне визволення краю і возз'єднання його з Радянською Україною.
Біля колиски нової української літератури на Закарпатті стояли відомі прозаїки Лука Дем'ян та Олександр Маркуш. Оповідання Л. Дем'яна «Чорт на весіллі» та «Відьма», написані на казково-народні теми, становили перші зразки реалістичної літератури. Демократичними ідеями була пройнята збірка оповідань О. Маркупіа «Виміряли землю». Ряд збірок віршів про життя трудящих Верховини видав В. Гренджа-Донський. Його книжка віршів «Тернові квіти полонин», у якій викривалась шовіністична політика чеської буржуазії, була кращою з доробку поета. Ця збірка, як і окремі інші твори автора, перевидавалася на Радянській Україні.
Активно включився в літературне життя 20-х років і сучасний український поет Ю. Боршош-Кум'ятський. В дорадянський час він видав 8 збірок віршів. Його поезії гнівно таврували колонізаторську політику на Закарпатті, закликали трудящих до боротьби за правду і волю.
Майже одночасно з Ю. Борщошем-Кум'ятським прийшов у літературу сатирик і гуморист Марко Бараболя (Іван Рознійчук). У своїх творах він їдко висміював т. зв. «мовну боротьбу», розпалювану представниками влади, гнівно таврував запроданство «вождів» реакційних партій та угруповань.
Демократичний характер мала творчість Миколаї Божук та Марії Тисянської. З першими книжками віршів виступив у кінці 20-х початку 30-х років Федір Потуш-няк. Водночас він писав і прозові твори.
На сторінках комуністичної преси того часу друкував вірші, фейлетони та оповідання письменник А. Патрус-Карпатський. Він всебічно показував гірку долю пролетарів, їх боротьбу за соціальне і національне визволення. В 1939 році письменник допустив помилки серйозного політичного характеру. Збочення мали й інші письменники старшого покоління. Але під впливом комуністичної ідеології та самої радянської дійсності частина з них поступово подолала свої помилки.
В 1938 році над Чехословаччиною нависла реальна загроза поневолення її з боку гітлерівської Німеччини. В цей критичний момент яскраво розкрилося політичне падіння буржуазних націоналістів
Закарпаття. Вони стали на шлях прямої зради інтересів українського народу. 11 жовтня 1938 року націоналісти створили т. зв. «Перший автономний уряд Підкарпатської Русі» на чолі з А. Бродієм, який відверто висловився на підтримку претензій Угорщини на територію Закарпаття. Разом з тим угорські іредентисти допомогли Угорщині й Польщі організувати терористичні банди «Сабад чапат» (2 тис. чол.) і «Карпатський легіонер»
(майже 2 тис.чол.), які з жовтня 1938 року почали систематично нападати на територію Закарпаття.
З 25 жовтня 1938 року «уряд» Підкарпатської Русі очолив А. Волошин. Зв'язавши себе грабіжницькими економічними договорами з Німеччиною, створивши унітарну профашистську організацію УНО та терористичні загони «Карпатська Січ», яких озброювали і навчали есесівці, закарпатоукраїнські буржуазні націоналісти перетворилися на слухняних маріонеток Гітлера. По команді з Берліна вони провокували різні конфлікти, піднімали дикий лемент про майбутнє створення на базі Карпатської України «великої соборної України» і всіляко допомагали фашистським агресорам розчленовувати Чехословаччину.
Підступна політика заохочень з боку Англії, Франції та США допомогли Гітлеру і Муссоліні продиктувати рішення першого Віденського арбітражу, за яким Чехословаччина втрачала землі з територією 12 400 кв. км, де проживало 1 млн. 100 тис. чоловік. Від Закарпаття на користь Угорщини було відрізано 1523 кв. км (12,1 проц.) території з населенням 173 233 чоловіки, в т. ч. міста Берегове, Мукачеве та Ужгород.
Єдиною силою, яка продовжувала мужню боротьбу проти фашистської агресії, були комуністи. На другий день після Віденського арбітражу Закарпатський крайком КПЧ звернувся до Праги та «уряду» Волошина з вимогою відкинути ганебне рішення і «виступити з протестом перед цілим світом». Знаходячись з 25 жовтня 1938 року на нелегальному становищі,